Війна в Ефіопії. Найдавнішу країну Африки чекає доля Югославії?

В Ефіопії на початку листопада почався військовий конфлікт, внаслідок якого сотні військових та бойовиків загинули, ще сотні цивільних стали жертвами різанини. Лише рік тому прем'єр Ефіопії Абій Ахмед отримав Нобелівську премію миру за миротворчі зусилля, але тепер він застосовує армію проти супротивників.

Цей конфлікт не тільки може дестабілізувати Ефіопію - другу за населенням країну Африки (понад 110 млн людей), але й весь регіон Східної Африки, а також призвести до появи мільйонів біженців.

Чому країна, яка майже 30 років вважалася однією з найстабільніших у регіон, опинилася на межі громадянської війни і які це матиме наслідки?

Як розгорталися бої?

Бої спалахнули 3-4 листопада після того, як федеральний уряд Ефіопії на чолі з Абієм Ахмедом звинуватив бойовиків-прибічників партії Народний фронт визволення Тиграю (НФВТ) у нападі на військову базу федеральної армії у північному регіоні.

Лідер НФВТ Дебреціон Гебремікаель є одночасно президентом цього регіону з населенням приблизно у 6 млн людей, 95% якого складають народ тиграї (загалом вони - 7% населення Ефіопії).

4 листопада уряд розпочав військовий наступ на територію Тиграю із застосуванням авіації. Тисячі біженців з Тиграю втекли до Судану.

12 листопада Amnesty International підтвердила, що "велику кількість, можливо, сотні" цивільних зарізали та зарубали у місті Май-Кадра в регіоні Тиграй.

Свідки розповіли, що цих людей вбили в ніч на 9 листопада мачете та ножами, деякі з них звинуватили у розправі бойовиків НФВТ, які напередодні програли бій федеральній армії.

Уряд звинуватив у вбивстві владу бунтівного регіону, але там звинувачення заперечують.

14 листопада бойовики НФВТ обстріляли два аеропорти на півночі сусіднього регіону Амхара, який підтримує дії федерального уряду у конфронтації. У НФВТ заявили, що ракетна атака була відповіддю на недавні авіаудари, завдані федеральними силами.

"Поки напади на мешканців Тиграю не припиняться, напади будуть", - заявив представник партії.

А 15 листопада Дебреціон Гебремікаель підтвердив, що сили НФВТ обстріляли аеропорт у столиці сусідньої Еритреї.

Жодна зі сторін конфлікту не виявляє наміру йти на перемовини.

"Ніколи ще ніхто не бачив, щоб народ тиграї вкланявся своїм ворогам", - заявив Гебрекмікаель. Він закликав інші ефіопські народи вставати на бік Тиграю у боротьбі проти уряду.

"Справедливість переможе. Ефіопія переможе. Просуваючи правління закону і притягаючи до відповідальності тих, хто грабує та дестабілізує Ефіопію, ми закладемо фундамент тривалого миру та гармонії", - заявив у Twitter очільник федерального уряду Абій Ахмед 15 листопада.

Експерти вважають, що Ефіопія опинилася на межі громадянської війни, а може, й розпаду.

Саме представники регіону Тиграй ще два роки тому обіймали важливі позиції в ефіопській армії. Вони мають достатньо ресурсів та досвіду, щоб чинити опір федеральній армії.

"Оголошеною Абієм метою війни є встановлення федерального контролю над Тиграєм. Конфлікт в Ефіопії виходить з-під контролю з кожним днем. Це, мабуть, коштуватиме десятків тисяч життів. І як передбачала доповідь уряду (Ефіопії. - Ред.) про національну безпеку 2002 року: "Не можна повністю виключати перспективу розпаду", - вважає виконавчий директор World Peace Foundation в Університеті Тафтса (США) Алекс де Ваал, автор кількох книг з історії Східної Африки.

Що призвело до протистояння?

Конфлікту передувало дворічне протистояння федерального уряду на чолі з Абієм Ахмедом та регіональних лідерів Тиграю, незадоволених реформами федерального уряду і втратою позицій в ешелонах влади.

Бунтівний Народний фронт визволення (НФВТ) був провідною силою в уряді Ефіопії у 1991-2018 роках, а його лідер Мелес Зенаві був президентом, а потім прем'єром країни з 1991 року і до своєї смерті у 2012 році.

Саме на чолі із Зенаві ця партія перемогла у 1991 році комуністичний режим Менгісту Хайле Маріама, чиє правління, підтримане СРСР та Кубою, призвело до смерті сотень тисяч ефіопів від голоду, війн та репресій.

Проте невдоволення інших народів Ефіопії, та й партій, які їх представляють, тривалим домінуванням політиків-тиграї в уряді та армії, авторитарним характером режиму, призвело до протестів і зміни влади навесні 2018 року.

Очільником уряду тоді став Абій Ахмед - представник найбільшого народу Ефіопії оромо (34% населення), колишній співробітник розвідки.

Абій Ахмед прийшов до влади як "лідер-реформатор". З в'язниць випустили політичних в'язнів, жінки отримали половину місць в уряді та посаду президента країни.

Декого з політиків, наближених до попередньої влади, арештували за звинуваченнями у порушенні прав людини чи корупції. Серед них опинилося чимало військових і політиків з етнічних тиграї, хоча не тільки вони.

У липні 2018 року Абій Ахмед завершив 20-річний конфлікт з сусідньою Еритреєю, підписавши мир з цією країною. Цей конфлікт призвів до загибелі сотень тисяч еритрейців та ефіопів під час бойових дій у 1998-2000 роках, тож світова спільнота вітала такий крок, і 2019 року Абій Ахмед отримав Нобелівську премію миру.

Натомість навколо уряду регіону Тиграй згуртувалася невдоволені політики, частина з яких втратили посади у федеральному уряді.

Президент регіону Тиграй Дебреціон Гебремікаель критикував діяльність Абія Ахмеда, звинувачував його у спробі встановити "тоталітарну диктатуру", вимагав припинити втручання у справи регіону. Критикував він і примирення з Еритреєю, яку в регіоні вважають ворогом.

Натомість Абій Ахмед вбачав у діях уряду регіону сепаратистську загрозу.

У 2019 році він перетворив правлячу коаліцію з кількох створених за етнічним принципом партій у єдину Партію процвітання, аби запобігти зростанню сепаратистських настроїв в Ефіопії. Народний фронт визволення Тиграй не увійшов до цієї партії і перейшов в опозицію.

2020 року в Ефіопії мали пройти парламентські вибори, що визначили б підтримку уряду Абія Ахмеда.

Проте їх перенесли через пандемію на наступний рік. У Тиграї з таким рішенням не погодилися і проти волі уряду провели вибори у регіоні у вересні 2020 року. І заявили про невизнання повноважень уряду Ефіопії з жовтня.

2 листопада президент Тиграю Гебремікаель заявив, що регіону варто готуватися до війни, на що в парламенті відповіли пропозицією оголосити НФВТ терористичною організацією. Через два дні спалахнула війна.

Чому є побоювання "югославського сценарію"?

Ефіопія - федеративна країна, яка поділена на 10 регіонів, що мають свої уряди та президентів.

Чотири найбільші народи країни - оромо (34% населення), амхара (27%), тиграї та сомалі (по 6% населення) мають свої регіони, де вони становлять більшість.

Втім, в Ефіопії є ще десятки менших народів, які не мають своїх регіонів і деякі з них борються за те, щоб їхня територія проживання була самостійним регіоном.

Наприклад, народ сідама (4% населення країни), територія проживання якого є провідним виробником кави - одного з головних експортних продуктів Ефіопії, домігся створення власного регіону лише цього року після протестів.

Строката етнічна мапа доповнюється релігійним різноманіттям - наприклад, серед народів амхара та тиграї домінують віряни Ефіопської православної церкви, серед оромо майже половина - це мусульмани, інша половина - віряни православної церкви або протестанти, сомалі - це мусульмани.

Сам чинний прем'єр Абій Ахмед - протестант-п'ятидесятник, його батько - мусульманин з народу оромо, мати - християнка з амхара.

Наразі міжетнічні стосунки мають більший вплив на політику, ніж міжрелігійні. Ефіопська імперія, яка існувала з 1270 по 1974 рік управлялася династією з народу амхара, цей народ відігравав провідні ролі у державі сторіччями. Амхарська мова довгий час була мовою державного управління, без її знання не можна було розраховувати на просування у державній службі.

Домінування амхара призвело до зростання популярності сепаратистських ідей у другій половині XX сторіччя серед тиграї, які мають спільну християнську віру з амхара і близьку мову, а також серед оромо та сомалі.

Під час комуністичного режиму (1974-1991) і виник Народний фронт визволення Тиграю, який поєднував тиграйський націоналізм, захист місцевих селян від прорадянського уряду із відданістю ідеям албанського комуністичного диктатора, сталініста Енвера Ходжі, який на той момент був ворогом СРСР.

Після перемоги над прорадянським режимом у 1991 році Народний фронт визволення Тиграю (НФВТ) відмовився від суміші сепаратизму та сталінізму в своїй ідеології, оскільки отримав домінуючі позиції у державі, а комуністичний табір зазнав краху. Мелес Зенаві, який очолював НФВТ, створив авторитарний режим за участю представників інших народів, а домінування політиків-амхара у державі залишилося у минулому.

Проте під час уряду Абія Ахмеда політики з Тиграю втратили контроль над федерацією і серед тиграїв знову зросли націоналістичні настрої.

Вже у 2018 році колишній міністр комунікацій Гетачеу Реда заявив ВВС, що тиграїв перетворюють на цапів-відбувайл у країні.

"Ми ніколи не відступимо перед тими, хто має намір придушити наше завойоване тяжкою працею право на самовизначення", - попередив лідер Тиграю Дебреціон Гебермікаель у серпні 2020 року.

Але націоналістичні та сепаратистські настрої певною мірою існують не тільки в Тиграї, але й в інших регіонах, наприклад, серед найбільшого народу оромо.

Цього року в їхньому регіоні, Оромії, відбулися протести через вбивство популярного музиканта, і федеральний уряд відправив за грати кількох популярних опозиційних лідерів. Попри походження чинного прем'єра Абія Ахмеда з нації оромо, цілковитої підтримки серед цього народу він не має.

"Фундамент його влади - серед переважно амхарської політичної еліти, яка хоче скасувати федеральну систему на користь унітарної державної системи. Є багато вагомих причин для критики етнічного федералізму, але різноманітні групи Ефіопії дали зрозуміти, що ними, добре озброєними та політично свідомими, не можна керувати проти їхньої волі", - вважає експерт з Ефіопії, виконавчий директор World Peace Foundation Алекс де Ваал.

Зараз регіон Амхара став на бік федерального уряду, він має територіальні претензії щодо Тиграю, і чимало амхара також розглядають себе як носіїв ефіопської державності, адже Ефіопська імперія, яка керувалася династією з амхара, - це частина їхньої історичної спадщини. І в регіоні Амхара також існувало невдоволення домінуванням тиграїв у владі у 1991-2018 роках.

Окремий чинник, який може сприяти кризі, - ситуація в економіці. З 2004 по 2019 роки Ефіопія мала одні з найвищих темпів економічного зростання у світі (в середньому 11% на рік).

Проте навіть цих темпів замало для забезпечення роботою зростаючого молодого населення країни.

Адже ще 1990 року населення Ефіопії становило 48 млн мешканців, а 2020 року, за оцінками ООН, воно може досягнути 115 млн. Більшість населення - це діти (43%) та молодь віком 15-24 роки (20%)

За останні 20 років економіка країни почала змінюватися. Традиційні експортні товари Ефіопії - кава, золото, нафта, квіти. Станом на 2019 рік 43% вартості експорту країни складали кава, чай, спеції, квіти та різні рослини.

Проте дедалі більше зростає вага текстильної продукції та машинобудування - іноземні компанії відкривають в Ефіопії виробництва. Політична стабільність та низькі зарплати були факторами, що сприяли поступовій індустріалізації країни.

Щоб утримати країну від соціального вибуху, економіка має постійно зростати, а для цього потрібна політична стабільність.

Як це може дестабілізувати весь регіон і світ?

"З огляду на міць сил безпеки Тиграю, конфлікт цілком може затягнутися. Тиграй має великі воєнізовані сили та добре навчену місцеву міліцію, яка, як вважається, нараховує, можливо, 250 000 військовослужбовців. Схоже, що керівництво регіону також користується значною підтримкою близько шести мільйонів мешканців Тиграю", - вважають експерти-африканісти з International Crisis Group.

Генсек ООН Антоніу Гутерреш вже заявив, що "стабільність в Ефіопії важлива для всього регіону Африканського Рогу".

Війна у країні може негативно вплинути на інші східноафриканські країни і навіть Європу.

Східний сусід Ефіопії - Сомалі. Ця країна 29 років тому поринула у громадянську війну, і тут кілька тисяч ефіопських військових беруть участь у миротворчій місії.

Якщо Ефіопія муситиме вивести їх з Сомалі, це може посилити місцевих джихадистів, які контролюють частину її території і намагаються захопити владу.

Західний сусід Ефіопії - Південний Судан, країна, яка є однією з найбідніших у світі. Вона пережила громадянську війну у 2013-2020 роках, яка забрала сотні тисяч життів, і частина біженців знайшла прихисток саме в Ефіопії.

Війна в Ефіопії підвищує загрозу спалаху міжетнічних конфліктів в Південному Судані.

На півночі від Ефіопії розташована Еритрея. Її незмінний президент Ісаяс Афеверки з 1993 року створив авторитарний режим, країна є однією з найбідніших у світі. Еритрейська молодь тікає через Судан і Лівію до Європи, аби не служити кілька років в армії та не потерпати від бідності все життя.

Дестабілізація в Ефіопії може загрожувати і маленькій державі Джибуті, де розташовані військові бази США, Китаю, Франції та Італії. Через цю країну йде і міжнародна торгівля Ефіопії.

"Якщо не зупинити збройне протистояння між федеральними силами Ефіопії та тими, якими командує керівництво північного регіону Тиграй, це буде руйнівним не лише для країни, але і для всього Африканського Рогу. Тривалий конфлікт, який наразі виглядає вірогідним, буде випробуванням для цілісності ефіопської держави", - попереджають експерти International Crisis Group.

У випадку повномасштабної війни в Ефіопії потоки біженців можуть хлинути до навколишніх країн регіону і далі - аж до Середземного моря і Європи.

Вже зараз 600 тисяч мешканців регіону Тиграй залежать від продовольчої допомоги ООН, загалом же в країні на неї покладаються 7 млн мешканців.

Ще один фактор - конфронтація в Ефіопії відбувається на тлі конфлікту цієї держави з Єгиптом та Суданом через будівництво Греблі Великого Ефіопського Ренесансу на річці Блакитний Ніл. Гідроелектростанція на цій річці має забезпечити потреби Ефіопії в електроенергії, поряд з греблею створено велике водосховище, яке почали заповнювати влітку цього року.

Єгипет та Судан, які розташовані нижче за течією Нілу, вважають, що реалізація проєкту матиме наслідком для них зменшення водопостачання і нестачу питної води та води для сільського господарства.

Багато років між Ефіопією та Єгиптом і Суданом за посередництва інших держав, зокрема, США та Росії, йшли перемовини на цю тему. Але безрезультатно.

24 жовтня президент США Дональд Трамп у телефонній розмові з лідерами Судану та Ізраїлю став на бік Єгипту у цьому конфлікті, припустивши, що Єгипет може підірвати греблю. Ця заява викликала гнів в Ефіопії, яку довгий час вважали союзником США в регіоні.

Абій Ахмед заявив, що Ефіопія "не поступиться агресії будь-якого типу".

Історія Ефіопії коротко

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!