Як США та Ізраїль вистежили і вбили аятолу Хаменеї

Атака, внаслідок якої загинув верховний лідер Ірану аятола Алі Хаменеї, відбулася не вночі, як можна було б очікувати, а вранці.

Це сталося тому, що США та Ізраїль вирішили скористатися важливою розвідувальною інформацією, отриманою лише за кілька годин до цього.

Протягом кількох місяців вони чекали на момент, коли високопоставлені іранські діячі могли зібратися на зустріч, і встановили, що Хаменеї перебуватиме в комплексі будівель у центрі Тегерана в суботу вранці.

Їм також було відомо місцеперебування інших високопоставлених іранських військових та співробітників розвідки, які тоді проводили зустріч.

Протягом кількох місяців США та Ізраїль відстежували пересування верховного лідера Ірану. Точні методи, які використовувалися при цьому, залишаються засекреченими, хоча президент США Дональд Трамп в одному з повідомлень у соціальних мережах побічно натякнув на них.

"Йому не вдалося уникнути нашої розвідки та високотехнологічних систем стеження", - заявив Трамп.

Інформацію про місцеперебування Хаменеї могли отримати від агента на місці, проте більш імовірно, що аятолу вирахували, відстежуючи за допомогою сучасних технологій переміщення інших іранських діячів.

У ході 12-денної війни у ​​червні минулого року Ізраїль атакував вчених та чиновників, пов'язаних з іранською ядерною програмою, і, як повідомлялося, використав злам телекомунікаційних та мобільних телефонних систем для відстеження переміщень окремих осіб.

У низці випадків це включало відстеження переміщень охоронців, які супроводжували ключових посадових осіб.

У довгостроковій перспективі це дозволило сформувати свого роду "закономірності" повсякденного життя лідера та виявляти моменти вразливості: з ким і як часто він зустрічається, де вважає за краще проводити такі зустрічі.

Іран знав, що верховний лідер перебуває в полі зору його супротивників, тому нездатність виявити та усунути ці вразливості протягом кількох місяців свідчить або про глибокий провал іранської системи безпеки та контррозвідки, або про здатність Ізраїлю та США адаптувати свої методи, знаходячи нові способи спостереження.

Іранська влада також могла виходити з того, що атака серед білого дня менш ймовірна.

У даному випадку, як пише The New York Times, розвідувальна інформація надійшла ззовні — від ЦРУ, але була передана Ізраїлю для здійснення безпосереднього удару.

Ознаки вказують на поділ завдань: Ізраїль зосередився на ударах по цілях, пов'язаних із керівництвом Ірану, тоді як США на військових об'єктах.

Вкрай важливо, що розвідка забезпечила досить раннє попередження про пересування верховного лідера та інших посадових осіб, що дозволило спланувати атаку з використанням винищувачів, здатних запускати ракети великої дальності.

Замість одного удару, здатного обезголовити супротивника, план припускав, що ця атака стане початком ширшої кампанії; її перенесли більш ранній термін, щоб скористатися сприятливим вікном можливостей.

Ізраїльським винищувачам потрібно близько двох годин, щоб досягти Тегерана, проте залишається незрозумілим, з якої саме відстані вони випустили свої боєприпаси.

Повідомляється, що після ухвалення рішення ізраїльські винищувачі випустили по комплексу 30 потужних бомб приблизно о 9:40 за місцевим часом.

Можливо, це було пов'язано з тим, що верховний лідер продовжував використовувати підземний бункер під комплексом для свого захисту (хоча, за повідомленнями, це не був один із найглибших бункерів у режиму).

Щоб гарантовано вразити ціль, могло знадобитися застосування кількох боєприпасів.

Постраждали й інші об'єкти в іранській столиці, включаючи офіс президента Масуда Пезешкіана, який пізніше повідомив, що перебуває у безпеці.

Іран підтвердив загибель трьох високопосадовців міністерства оборони, включаючи секретаря Ради оборони Алі Шамхані, міністра оборони бригадного генерала Азіза Насірзаде та командувача Корпусом вартових ісламської революції генерала Мохаммада Пакпура.

Коли літаки завдали удару, у резиденції президента Трампа Мар-а-Лаго у Флориді, де він разом із низкою високопосадовців стежив за розвитком подій, була ніч.

Пройшло кілька годин, перш ніж офіційно підтвердили, що верховного лідера Ірану вбито.

Втім, Тегеран готувався до такого розвитку подій. Надходили повідомлення про те, що плани спадковості влади — не тільки для Хаменеї, а й для низки високопоставлених чиновників — уже були розроблені.

Все це свідчить про те, що залишається незрозумілим, яким чином вбивство Хаменеї вплине на подальший хід цього конфлікту.