Емоційне насильство: "Мій наречений видавався ідеальним – але хотів мене контролювати"

Коли Анна, акторка, закохалася у старшого й успішнішого актора, здавалося, що він для неї - ідеальна пара. Скоро вони заручилися - але його поведінка почала змінюватися. Молода жінка не відразу збагнула, що її казковий роман обернувся стосунками, сповненими насильства.

Люди вважають, що емоційне насильство не таке страшне, як фізичне, та запевняю вас - від нього теж лишаються шрами.

Мої стосунки з Томом здавалися казкою - з тих, що показують тільки в кіно. Ми познайомились незадовго до мого 30-го дня народження, якраз коли я панікувала через своє життєве становище: досі одна, без дітей і без власного дому.

Я тоді грала в одній виставі, й інша акторка сказала, що того вечора він прийде подивитися на нашу гру. Вона знала його уже 14 років - працювала разом із ним на попередній роботі. Мені він видався симпатичним, а приятелька натякнула, що він може гарно мене розрадити (я нещодавно розсталася з хлопцем).

Нас познайомили, і ми обмінялися телефонними номерами. Виявилося, що після вистави він одразу ж підписався на мою сторінку у Twitter. Пізніше я дізналася, що це був його типовий перший крок, коли йому хтось подобався.

Через кілька днів ми зустрілися на каву, і він поводився дуже мило. Пам'ятаю, я подумала: "Яке чудове знайомство!" Відтак почався активний обмін текстовими повідомленнями; озираючись, я розумію, що це мало мене насторожити. Я отримувала по 50-100 повідомлень на день, і досить довгих. Одного разу він зауважив: "Я відправляю тобі довжелезні повідомлення - а ти відповідаєш лише одним реченням". Я тоді була дуже зайнята роботою у театрі та іншими справами; втім, гадаю, ніхто б не зрівнявся з ним у багатослів'ї.

Як він часто повторював, після нашого другого обіду він усвідомив, що закохався. Він приходив на мої виступи, водив у ресторани і детально цікавився моїм життям, дитинством, родиною. Здавалося, він так сильно відрізняється від тих, з ким я зустрічалася раніше.

Через два тижні після нашого знайомства у мене був день народження. Я запросила його до себе на вечірку, але він відмовився - мовляв, нехай я краще проведу час із друзями. Яка повага до приватного простору, подумала я.

Перший час після нашого знайомства я відмічала у ньому всі ті якості, які мріяла побачити у своєму партнері. Він був добрий і уважний до мене без найменших натяків з мого боку; робив те, що зазвичай робила для колишніх хлопців я, не отримуючи нічого навзаєм.

Контроль або примус у стосунках

У 2015 р. до Закону про тяжкі злочини, чинного в Англії та Уельсі, було внесено зміни: зокрема, додано пункт про контроль та примус у близьких або сімейних стосунках.

Контроль у стосунках: сукупність дій, які змушують жертву підкорятися насильнику або залежати від нього. До таких дій належить ізоляція від джерел підтримки, позбавлення засобів, необхідних для незалежного існування, спротиву або втечі, а також регулювання щоденної поведінки.

Примус у стосунках: сукупність дій, якими насильник пригнічує, карає або залякує жертву, таких як нападки, погрози, приниження і таке інше.

Озираючись назад, я розумію, що він заманював мене в тенета - створював світ, з якого я ніколи не захочу піти. Це як кайф від твоїх перших наркотиків: ти хочеш відчути його знову і знову, виробляється залежність, але те перше відчуття лишається недосяжним. Отаким був мій друг. Врешті-решт я наче наркоманкою зробилася - тільки і мріяла, що наші стосунки знову будуть такими ж, як на початку. Бо на початку мені було так добре, що аж не вірилось.

Через два дні після мого дня народження я лишилася у нього на ніч, і ми вперше переспали. У нас і раніше були можливості це зробити, але він не наполягав - чим також заробив додаткові бали в моїх очах.

Наступного ранку він спитав, чи погоджуся я бути його постійною подругою. Я відповіла "так". Того ж дня він прочитав мені цілу лекцію про те, що тепер зміниться: мною обов'язково зацікавляться журналісти, а мені про нього переповідатимуть різні погані речі, адже він дуже відомий.

Потім він спитав, чи я читала про нього у Вікіпедії - адже я ніколи не бачила його акторських робіт, а мені слід було б ознайомитися з його доробком. Я відповіла: "Ти сидиш просто переді мною - от ти мені й розкажеш про свій доробок".

Ще через кілька днів він сказав, що багато думав і почав ревнувати мене до моїх колишніх хлопців і загалом минулого життя. Йому потрібен був час, щоб попрацювати над собою, тож чи можу я поки не згадувати колишніх?

Це скидалося на чесність і відкритість з його боку, тож я погодилась.

На початку він приносив мені у ліжко каву з тістечками і квітами, лишав мені записки, коли рано ішов на роботу, намагався перетнутися протягом дня, щойно дозволяв розклад - бодай на п'ять хвилин, щоби привітатися. Взірець, а не чоловік!

Та приблизно у той самий час один мій друг розповів, що багато років тому Том писав його приятельці дуже жорстокі листи. Друг попросив мене бути обережною, бо, наскільки він чув, Том - людина небезпечна. Пам'ятаю, у мене тоді склалося враження, що він говорить про когось іншого, а не про мого коханого.

Коли я спитала Тома про те, що почула, він вилаявся, а потім швидко змінив тему розмови. Він почав звинувачувати мене у тому, що занедбав свої стосунки з родиною. Буцімто, повністю зосередившись на наших стосунках, він не приділив увагу важливим подіям у близьких родичів. Я розхвилювалася й вибачилась. Тепер я розумію, що це був спосіб відволікти мене від розмови про ті жорстокі листи.

Він дуже любив дарувати подарунки, хоча це завжди було не те, що я хотіла. Зазвичай він дарував одяг або прикраси, які сам хотів на мені бачити, і досить дорогі. Схоже, він намагався відтворити на мені свої уявлення про те, як має виглядати його дівчина.

Насправді ще на початку було багато тривожних сигналів, які я тоді ігнорувала. Він ревнував мене не тільки до колишніх. Якщо я розповідала про якусь радісну подію з мого минулого, він казав, що шкодує, що його там не було. Він завжди намагався контролювати, про що я говорю.

Спілкуватися у час, коли ми не разом, ставало дедалі складніше. Я відчувала, що мушу дуже швидко відповідати на всі його повідомлення. Він ніби не хотів лишати мені можливості думати про будь-що, окрім нього.

Сварки почалися приблизно через два місяці стосунків. Я цього ніяк не чекала, бо до того все було ідеально. Та у нього з'явилася нова модель поведінки: коли я була в хорошому настрої або між нами усе було добре, він провокував сварку - і так двічі або тричі на тиждень. Це лякало й виснажувало; я була, м'яко кажучи, приголомшена.

Попри усе це, через три місяці після нашого знайомства він став на коліно і зробив мені пропозицію. Я дуже зраділа. Ми говорили про наше майбутнє, про спільних дітей… Все ніби було на своєму місці, все було чудово.

Втім, саме тоді - коли я уже мешкала з ним і пообіцяла вийти за нього заміж - наш ідеальний світ почав розпадатися.

Він замовив мені на заручини персня - копію побаченого ним п'ятьма роками раніше, коли ми навіть не були знайомі. Той перстень був мені ненависний. Там був його улюблений камінь, і я почувалася так, ніби не перстень підібрали під мене, а мене під перстень - ту саму ідеальну картинку в голові мого партнера.

У мене були певні труднощі на роботі й засмучувало те, що він ставився до цього зверхньо, без поваги до моєї кар'єри. Він розмовляв зі мною про це так, як з нетямущим новачком. Але ж я грала у театрі вже багато років, і цілком успішно - нехай і не розбагатіла на цьому так, як він.

Ми зібрали вечірку на честь заручин, де він поводився з моїми друзями дуже прохолодно. Коли всі розійшлися, а ми з Томом читали вітальні листівки, я мимохідь зауважила: "Дякую, що погодився запросити Роббі" (мого друга, з яким у нас колись була коротка інтрижка).

На тій вечірці Том уперше вживав алкоголь поруч зі мною (не рахуючи келиха шампанського у день заручин). Він був п'яний в дим - і раптом вибухнув. Схопив з полички куплену ним книжку про ревнощі й жбурнув через усю кімнату у моєму напрямку. Потім викинув з балкона мармурову фігурку, почав верещати й сваритися на мене. Врешті він назвав мене шльондрою, наказав зняти персня й забратися з його будинку.

Треба було тоді й забратися, але я не змогла. Не хотілося вірити, що це справді його вчинки - мабуть, це вплив алкоголю чи ще якоїсь непереборної сили. Як можна піти, коли ми щойно відсвяткували наше рішення одружитися - бути разом довіку?

Ознаки емоційного насильства

"Емоційне насильство - це вид домашнього насильства; важливо, щоби ми вміли розпізнавати його перші ознаки й викривати контроль і примус, щойно вони з'являються. Ось деякі класичні сигнали про небезпеку:

Якщо ви почуваєтесь, як на мінному полі, або змінюєте звичну поведінку (наприклад, ізолюєтесь від рідних та друзів), аби догодити партнеру - можливо, ви перебуваєте у ситуації насильства. Здорові стосунки будуються на взаємній довірі та повазі, а не на тискові чи контролі".

Адіна Клер, співдиректорка служби підтримки жінок Women's Aid

Одного дня на наступному тижні він прийшов додому з роботи й заявив, що я викликала у нього бажання накласти на себе руки. Він говорив, що піде у лікарню, але не пішов, бо наступного дня мав працювати. Це вже не так мене здивувало. Кожну нашу сварку він починав з агресії та жорстокості до мене, методично, крок за кроком мене принижуючи. Потім він починав плакати. У його очах, він завжди був жертвою.

Навіть тоді я не готова була від нього піти, але почала його боятися. Це давалося взнаки і на фізичному рівні - я майже нічого не їла. Я розповіла про те, що сталося, лише одній близькій людині, а всім іншим соромилася. Цей чоловік був моїм нареченим, тож я не хотіла, щоб інші були про нього поганої думки.

Однак він дедалі більше випивав, і контроль з насильством тривали. Він використовував проти мене ретельно зібрані подробиці з життя моєї сім'ї - і старанно згущав фарби. Він казав, що брат у мене - наркоман, батько мене покинув, а мати погано мене виховувала. Пізніше він завжди заперечував, що таке говорив.

Я переконувала себе, що всі пари сваряться, що ідеальних стосунків не буває. Але ж не всі звуть кохану дівчину шльондрою і кажуть забиратися з їхнього дому.

Якщо до мене приходили друзі, я завжди хвилювалася, щоб Том не прийшов додому раніше очікуваного. Я не могла передбачити, що тоді станеться, але не хотіла його дратувати присутністю гостів і боялася, що ті побачать його у гніві. У мене в голові постійно крутилися питання: які в Тома плани на сьогодні? Яких небезпек мені треба уникнути? Шлунок скручувало від тривоги.

Якщо він ставив собі за мету ізолювати мене від друзів, то можна сказати, йому це частково вдалося. Також мені чомусь перехотілося запрошувати на весілля свою родину. Досі не розумію, як йому вдалося нав'язати мені такі почуття.

Я підлаштовувала свою кар'єру під його і враховувала його графік роботи, щоби навідуватись до нього, коли він працював десь далеко. Після заручин він попросив мене відмовитися від підробітку, який я цінувала не стільки за гроші, скільки за цікаве коло спілкування. Натомість він пообіцяв покласти мені на рахунок 2000 фунтів. Я обговорила це з подругою, і вона порадила цього не робити, адже мені потрібно було зберігати незалежність. Тоді я відмовилась, але через два місяці все одно погодилась - він надокучав мені аргументами, аж поки я не здалася. Тепер це все видається якимось безумством.

Під час однієї сильної сварки я сказала йому, що почуваюся, як у в'язниці, і втратила відчуття себе. Він спитав, як це можна залагодити, і я відповіла, що хочу пожити кілька днів у подруги. Він розлютився. "Не можу повірити, що ти так просто кидаєш наші стосунки!" - сказав він.

Навіть сьогодні Том не вважає, що я пішла через насильство з його боку; він вважає, що я його покинула.

Ще через кілька тижнів я почула, що Том відправив хамський імейл своїй колишній дівчині. Я зателефонувала йому і прямо про це спитала. Він підтвердив: "Так, я назвав її с*кою, бо їй треба було це почути". Я спитала, чи збирався він говорити мені про цей лист. Ні, відповів Том, бо він думав, що я про це не дізнаюся. Я попросила його вибачитись, але він сказав, що не має за що вибачатись.

Побачивши, як він знущається з іншої людини, я усвідомила, наскільки він несправедливий до мене. Тоді я й заявила по телефону: "Досить. Ти мене втратив. Я більше не можу це терпіти. Тобі потрібна допомога". Напевно, це був єдиний випадок, коли я змогла за себе постояти і не стримувала своє обурення.

Я знала, що мушу піти, перш ніж він повернеться додому, бо якщо ми побачимось віч-на-віч, він переконає мене залишитись. Він скаже, що ми усе владнаємо.

Мабуть, він не чекав, що я справді піду. З дня нашого знайомства і до розриву стосунків не минуло й пів року. На щастя, навколо мене були дивовижні люди, які бачили, що відбувається, і намагалися мене з цього витягти, хоч це було нелегко.

Найтяжче було розрізнити, де він справжній, а де - ні. Невже ця людина, з якою я почала зустрічатися, була лише його роллю, придуманою, щоб мене заманити? Я також мусила визнати той факт, що в наших стосунках панувало насильство.

Наприкінці цих стосунків у мене повністю зникло відчуття власності - навіть думки у моїй голові видавалися мені чужими. Адже стільки часу думки були зайняті лише ним. Навіть зараз я постійно згадую про нього, сама того не бажаючи. Мені остогидло те, що він так мене поневолив.

Багато хто відмовляється вірити, що людина може так поводитися, - особливо якщо вважає, що знає ту людину. Навіть мій брат казав: "Він нормально до тебе ставився. Можна було б і потерпіти. У стосунках всяке буває".

Але про це необхідно говорити. Пам'ятаю, як я вбила у Google питання: "Чи є насильство у наших стосунках?" Я читала список ознак і кивала головою: "Так, і таке зі мною було, і таке теж…" На жаль, багато хто думає, що насильство буває лише фізичним.

Кілька разів протягом наших стосунків я хотіла подзвонити у службу підтримки жінок і поговорити про те, що зі мною відбувається; та мені здавалося, що я недостойна їхньої уваги і мої скарги невиправдані. Насильство було хіба "незначне", говорила я собі, адже Том мене не бив.

І саме тоді з'явився закон про контроль або примус у стосунках. Емоційне насильство - це насильство.

Згаряча я хотіла викрити Тома публічно, щоб усі знали, як він ображає жінок - методично і цілеспрямовано. Важко буває читати у пресі дифірамби на його адресу, несучи в собі таємницю про те, який він насправді. Та оскільки він - відома особа, я не можу говорити про нього публічно; я мушу думати і про свою кар'єру. Інакше мене навічно запам'ятають як "його скандальну колишню". І я сама винна, адже я відкрито говорила у соцмережах про наші стосунки, коли була щаслива.

У підсумку, мені його шкода. Не уявляю, що робиться у нього в голові і як йому живеться. Та в будь-якому разі це зовсім не привід ставитися до жінок так, як до мене чи попередніх своїх подруг (не сумніваюся, що й майбутніх теж).

Всі імена змінено

Ілюстрації Фреї Лоуї Кларк

Записала Наташа Ліпман

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber.