Художниця Жанна Кадирова: не треба умертвляти Майдан у мистецтві

Інтерес до українського мистецтва у Європі суттєво зріс - так стверджує українська художниця Жанна Кадирова.

Тому, за її словами, варто всіляко підтримувати не лише тих, хто на фронті, але й людей, що займаються творчістю - вони допомагають краще збагнути ситуацію в Україні за її межами, а також порозумітися всередині країни.

Зараз одну з робіт пані Кадирової виставляють на експозиції у Лондоні. А сама вона готується до бієнале у Венеції. Раніше її виставки проходили у Німеччині, Австрії, Франції, Польщі, США, Росії.

У 2013 році художниця здобула головну премію PinchukArtCentre. Живе і працює в Україні.

В інтерв'ю ВВС Україна художниця розповіла про те, як її роботу сприйняли у Лондоні, як події в Україні вплинули на середовище митців і як вона оцінює останні кроки української влади у сфері культури.

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Для мене було неочікуваним те, що моя робота посіла центральну позицію на цій виставці. Загалом було дуже багато запитань - і про роботу, і про ситуацію у країні загалом. Що було приємно у Лондоні - це те, що там прозоріша інформаційна політика. Там люди адекватно на усе реагують. Тому що під час виставок у Німеччині, Австрії у нас були дуже важкі дискусії.

Публіка прийшла досить різна, було багато професіоналів - на приклад, куратори із Tate Modern.

Загалом, ми виходили з галереї приблизно о 22:00, і співробітники мало не випихали останніх відвідувачів. Я навіть не встигала допити свій коктейль - доводилося постійно відповідати на запитання від нових і нових людей. Відчувалося, що люди цікавляться політичною ситуацією між Україною і Росією і мистецтвом також.

Тож я задоволена.

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Так склалося, що під час найжорстокіших подій на Майдані я була на резиденції у Бразилії, запланованій заздалегідь. І коли на початку квітня я повернулася, мене зустріли обгорілі фасади на Майдані, залишки барикад, лампадки, квіти... Саме цей обгорілий фасад бачився мені символом змін.

Початкова iдея цiєï роботи була у документальному напрямку, я планувала взяти шматок оригiнальноï стіни з Майдану. І ми її навіть знайшли. Але технiчнi якостi не дозволили втiлити iдею - стiна виявилася надто крихкою. Тому довелося змiнити концепт, вiдмовившись вiд вилученого артефакту i створити образ.

Мапа Украïни складена з цегли. З одного боку вона закопчена до чорноти, а з iншого - обклеєна радянськими шпалерами. Перший - чорний - бік у неї символізує передову зі змінами, а друга сторона - це нібито такий домашній затишок, але він ось із такими "совковими" шпалерами.

Це наше минуле, від якого дуже важко позбутися, і дехто навіть не хоче від нього втікати. Взагалі це трохи трагічна робота, бо видно, що ця країна кудись вирвалася, при цьому від неї повідлітали шматки, але якийсь рух вона все ж здійснила.

Реальність потужніша за мистецтво

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Так, не згодна. Я не кажу, що мистецтво повинне бути виключно політичним, але воно має бути таким, яким його цікаво робити художникам. Мистецтво схоже на науку - ти постійно щось досліджуєш, робиш якісь висновки. Мені цікаво фокусуватися на зовнішніх факторах - соціальних, політичних моментах. Це все мене оточує, я не можу абстрагуватися від цих речей.

Кожен художник обирає собі який цікавий вектор і крок за кроком розробляє його. Цей момент дослiдження, лабораторностi є дуже важливим.

У зв'язку з останнiми подiями на Украïну звернули увагу, зокрема на мистецтво. Багато людей цю ситуацію сприйняли кон'юнктурно і почали ліпити з наметів, касок, масок - з усієї цієї живої фактури Майдану. А я взагалі боюся до цього торкатися, тому що ця реальність набагато потужніша за мистецтво. Усі мої друзі-художники, які приїздили на Майдан, були вражені його візуальною частиною: наскільки він був насичений, мистецький, на кожному кроці - творчість простих людей. Це вражало. Ці речі вже самі по собі круті. А брати цей живий матеріал і умертвляти його у своїй роботі - це жахливо.

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Після Майдану у Європі відбулося досить багато виставок українського мистецтва - стільки, мабуть, не було ще з часів Помаранчевої революції. Є запит, є інтерес. Усі почули, що є така країна. Хтось знає більше, хтось менше, але всім стало цікаво, що тут є іще, окрім війни і корупції.

Зараз дуже важливо не втратити все це. Інтерес буде, якщо буде нормальне якісне мистецтво. А щоб воно існувало, його треба підтримувати - треба призначити стипендії від держави, реформувати академію мистецтв. Бо там, принаймні ще донедавна, курс iсторiï мистецтв закінчувався початком 20 століття. Тобто, усе сучасне мистецтво повністю ігнорувалося, і студенти виходили такими "лабухами", які можуть розмалювати ресторан, церкву, гарно складочки малювати. Ось і все. А саме думати і формувати якісь концепції їх ніхто не вчив.

Захищати фронт мистецтва

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Це взагалі катастрофа. Я розумію, що важливо підтримувати людей, які зараз на фронті. Але у цій ситуації нам так само потрібно захищати фронт мистецтва. Якщо його зараз не підтримати, то усі просто поїдуть звідси, і коли закінчиться війна, ми залишимося на пустому випаленому полі. Дуже багато людей креативних професій вже поїхали звідси.

Ось, до прикладу, з останніх новин: "Мистецький арсенал" відмовився проводити бієнале. Але чому так сталося? Бо держава не виділила грошей, навіть хоча б якусь частину.

Мирних людей, які живуть у мирних містах, теж треба підтримувати. Вони теж у стресі. Вся ця ситуація впливає на нас усіх, незалежно від того, хто де перебуває. Звичайно, це неспівмірно із обставинами, у яких опинилися люди на фронті, але ми всі теж під тиском. Тому потрібно розвивати якомога більше мистецьких ініціатив, аби документувати нормальне життя. Щоб давати зрозуміти, що ми живемо, попри усе.

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Я ставлюся до бойкоту абсолютно нормально. Але моя позиція така: я не беру участь у виставках, організованих державою Російська Федерація. А це - приватна галерея, яку утримує британський лорд.

Але навіть у Москві я маю дуже багато зв'язків. Мої друзі там також займаються політично заангажованим критичним мистецтвом. Вони ніколи не були прихильниками політики Путіна, завжди були проти поліцейської держави і усіх репресій. Зараз вони абсолютно кришталево розуміють, що відбувається в Україні. Вони вважають, що Росія - агресор, що усе відбувається за схемою Грузії, Абхазії. Так само і ситуацію з Кримом вони оцінюють як підступну крадіжку.

Саме тому зараз важливо всюди займатися проектами, які не підспівують загальній пропутінській пропаганді, ура-патріотизмові.

Тож бойкотувати країну - це нормально, але країну в особі влади, пам'ятаючи при цьому, що там все одно є відсоток людей, які цю владу не підтримують. Вони також залишаються у вакуумі несправедливості - з ними треба співпрацювати.

ВВС Україна

Жанна Кадирова: Я дуже на це сподіваюся. Можна влаштовувати виставки, показувати фільми. Дуже важливо приїздити до інших країн і все розповідати і показувати. Як я вже казала - люди цікавляться, але відчувається, що у них зовсім інші джерела інформації. Навіть просто зустріч людей із людьми - це вже важливо, аби усі побачили, що ми тут без свастик на лобі, щонайменше.

Є гарний локальний приклад: моï друзi художники i куратори Вова Гуліч і Настя Лойко ще минулого року зробили виставку "Окуповане мистецтво" і повезли до Тернополя твори авторів з Криму, Харкова, Луганська, навіть з Києва і Москви. А потім виникла ідея навпаки - повезти мистецтво із західної України на Схід.

У такий простий спосіб вони хотіли показати, що ми усі люди, що нам взагалі не варто налаштовуватися проти одне одного.

А як працюють наші мас-медіа? У нас розказують, які там у Донецьку погані, а їм розповідають, які всі тут у Києві погані. І якщо продовжувати таку інформаційну політику, то ця війна не закінчиться ніколи. Нам навпаки треба показувати людяні сторони - що і там, і там страждають люди через цю війну, і нікому вона непотрібна.

Із Жанною Кадировою розмовляв Роман Лебедь.