Дніпропетровськ готується до просування сепаратистів

Влада Дніпропетровська може безпосередньо оцінювати вплив війни на життя міста - бойові дії ведуться у сусідній Донецькій області.

А неподалік від міста свій тренувальний табір організував добровольчий батальйон "Донбас".

"Український Сталінград"

До вікна фасаду місцевої держадміністрації приклеєні списки з іменами 800 місцевих жителів, - чоловіків та жінок, молодих та старих, військових та цивільних - які вважаються зниклими або ж стали в'язнями проросійських повстанців.

Борис Філатов, заступник губернатора Дніпропетровщини, описує контрольовану сепаратистами територію як потенційне "нове Сомалі" - територію беззаконня, звідки у Дніпропетровськ посилають бандитів та вбивць.

Він переконаний у тому, що бойовики намагатимуться розширити підконтрольну їм територію, однак не радить їм наближатися до Дніпропетровська.

"Ми риємо траншеї та розкладаємо міни. Якщо росіяни спробують захопити місто, це стане їхнім Сталінградом", - каже Борис Філатов.

Судячи по дніпропетровцям, які прогулюються та рибалять на набережній Дніпра, такі страхи заступника губернатора видаються перебільшеними.

Втім, біля Обласної клінічної лікарні ім. Мечникова ситуація інша.

Там ми побачили, як кількох українських солдатів, поранених біля Донецького аеропорту, транспортували до відділення швидкої допомоги. У вояків поранені кінцівки та сильно обпалені обличчя.

За їх прибуттям спостерігає доктор Інеса Шевченко - голова однієї з волонтерських груп, які піклуються про солдатів. Вона покладала великі надії на угоду про перемир'я між українською владою та проросійськими сепаратистами, однак домовленість принесла лише ще більше жертв.

"Ми отримуємо поранених солдатів щодня. Ми не знаємо хто у кого стріляє", - нарікає жінка.

Добровольчий батальйон

Біля Дніпропетровська ми відвідали тренувальний табір добровольчого Батальйону "Донбас", який входить до структур МВС.

Після кількох місяців у зоні конфлікту ці добровольці стали важливою частиною українських військових сил. До батальйону входять люди з усіх верств суспільства.

Наприклад - 22-річний студент музичного училища з Києва, який сказав батькам, що поїхав на гастролі.

"Для мене честь боротися проти зовнішнього загарбника", - каже хлопець.

Ознакою цих непевних часів є те, що до офіційного добровольчого батальйону також входять іноземці, чий статус незрозумілий.

Поряд з жовто-синіми українськими прапорами, що розвиваються на саморобних флагштоках, я помічаю незвичну емблему, яку знаю з попередньої війни, де працював.

Зелено-червоно-чорний прапор, на якому зображений вовк - це символ Республіки Ічкерія або Чечні.

Біля нього сидить група вигнанців з Чечні, які приїхали з різних європейських країн. Вони воювали проти Росії у двох чеченських війнах, однак залишили свою країну, коли до влади прийшов прокремлівський лідер. Зараз вони тренуються, однак сподіваються потрапити на фронт.

"Ми впізнаємо те зло, яке представляє Путін та його військова хунта", - каже один з чеченців, Муса, демонструючи нашивку, на якій зображений покійний чеченський президент Джохар Дудаєв.

"Ми тут захищаємо свободу України, так само як захищали свободу нашої власної країни. Ми знаємо, що якщо не зупинимо наших ворогів тут, вони підуть далі у Європу - до Польщі чи Литви і далі", - вважає чоловік.

Також ми зустріли відставного грузинського офіцера, який воював під час грузинсько-російської війни у 2008 році.

Не дивлячись на всі надії на мир, у "прикордонній" Дніпропетровській області очікують, що війна в Україні продовжиться та пошириться на нові території. Якщо це станеться, тут є чоловіки, які мають свої рахунки та досвід боротьби з росіянами, й готові до бою.