"Деофшоризація": шосте "де" Порошенка

Після витоку "панамських документів" президент Порошенко заявив, що ініціюватиме реформу, яка дозволить унеможливити використання офшорних компаній в Україні. Цей крок ЗМІ назвали планом "деофшоризації".

"Планую представити серйозні реформи, які можуть унеможливити використання офшорних компаній і офшорних рахунків в Україні. Це буде наступним серйозним кроком у моїй програмі реформ", - заявив президент Порошенко.

Він наголосив, що компанія, яка була створена в офшорній зоні, про існування якої та зв'язок із Петром Порошенком стало відомо після витоку Mossack Fonseca, була створена виключно для передачі його бізнесу в управління міжнародному інвестиційному банку, а не для ухилення від сплати податків.

Рік тому, після конфлікту навколо "Укрнафти" та відставка голови Дніпропетровської ОДА Ігоря Коломойського, Петро Порошенко заявив про курс на "деолігархізацію".

"Ключова позиція, з якої я зараз виходжу - деолігархізація країни", - заявив наприкінці березня 2015 року президент.

Далі він сам, а також представники його адміністрації, депутати і урядовці намагалися пояснити, в чому вона полягатиме. Серед них був і голова президентської адміністрації Борис Ложкін, який під час зустрічі із журналістами на початку квітня пояснив, що "олігархія, як основа економічного та політичного життя країни, має припинити своє існування".

Він також долучив деолігархізацію до низки інших STY38223047Ложкін презентував програму реформ під назвою "5Д"Ложкін презентував програму реформ під назвою "5Д"За словами голови адміністрації президента, втілення пунктів програм не означає, що йтиметься про перерозподіл власності в Україні.2015-04-10T19:53:30+03:002015-04-10T19:53:37+03:002015-04-10T19:53:37+03:002015-04-10T19:53:37+03:00PUBLISHEDuktopcat2 і умовно назвав цей процес "п'ять "де": дерегуляція, децентралізація, детінізація, демонополізація і деолігархізація.

ВВС Україна опитала експертів, які із "де", оголошених рік тому, вдалося здійснити, а також наскільки реально втілити умовне "шосте "де" - деофшоризацію.

Де 5 "де"?

Володимир Дубровський, старший економіст Центру соціально-економічних досліджень САSE-Україна:

У старих словниках ви не знайдете слова "олігарх". Там є "олігархія", тобто влада небагатьох. В цьому сенсі у нас деолігархізація відбулася на Майдані. У нас вже, напевне, не може бути влади кількох людей.

"Олігарх" - пострадянський неологізм, що означає "підприємця", який "заробляє" не на чесному ринку, а за допомогою своїх зв'язків із владою. Для олігарха працює схема "влада-гроші-влада+" або "гроші-влада-гроші+". В цьому сенсі у нас нічого особливо не зрушилося. Можна сказати, що у нас дещо зменшилася влада олігархів, але про деолігархізацію говорити зарано, тим більше зважаючи на STY42427695Міністр Абромавичус каже, що йде через блокування реформМіністр Абромавичус каже, що йде через блокування реформМіністр економічного розвитку Айварас Абромавичус заявив про те, що проситиме парламент підтримати його заяву про відставку через "різку активізацію блокування будь-яких системних та важливих реформ".2016-02-03T10:37:04+02:002016-02-03T11:54:18+02:002016-02-03T11:54:18+02:002016-02-03T11:54:18+02:00PUBLISHEDuktopcat2.

Демонополізація дуже сильно пов'язана із олігархами, бо вони тримаються на монополії. Якщо немає конкуренції, то нема і надприбутків, а з нормальними прибутками вони працювати не звикли. І тут, на жаль, я не можу відзначити жодного прогресу. Але заради справедливості, варто додати, що демонополізація, непевне, є найскладніше завдання з усіх. Якщо у дерегуляції державі вистачає лише відмовитися від чогось, то для демонополізації треба дуже активно втручатися, і втручатися у діяльність олігархів.

Що ж до дерегуляції, то тут певні зрушення є, хоча й не такі карколомні, як нам хотілося б. Від "регуляційної гільойтини" довелося відмовитися, але це, не в останню чергу, не відбулося, тому що проти цього виступили наші європейські партнери. Вони не розуміють, що та ступінь зарегульованості, яка існує у ЄС, не спрацює в Україні, бо у нас (ці регуляції) лише створюють корупційні можливості. Вийшло так, що на заваді дерегуляції частково стала наша євроінтеграція.

Детінізацію я би взагалі пов'язував із деофшоризацією. Просто зараз завдяки Panama leaks стали говорити саме про офшори. Але "тінь" - це широке поняття, і офшори - лише частина цієї "тіні". Варто нагадати, що у нас чомусь "тінізацію" більше пов'язують із малим і середнім бізнесом. Чомусь вважається, що великий бізнес - весь у світлі. Через це починається наступ на спрощену систему оподаткування, при тому, що спрощена система - саме та частина малого бізнесу, що не в "тіні".

Насправді у нас, на відміну від розвинених країн, абсолютна більшість економіки сконцентрована у кількох десятків, навіть не сотнях, великих підприємств. І ці великі підприємства приховують частину або всі свої прибутки за рахунок взаємодії із офшорними компаніями.

Через офшори вирішується і питання власності, - щоб юридично прикритися. Це робиться не для того, аби уникнути нашої податкової, а для того, аби уникнути наших судів. Тобто, для детінізації і деофшоризації потрібна, перш за все, реформа судових і правоохоронних органів, та податкова реформа, яка не стільки знизить податки, як зробить їх передбачуваними і менш шкідливими для бізнесу.

Світлана Михайловська, заступник директора з представництва інтересів компаній – членів Європейської Бізнес Асоціації:

Бізнес, безумовно, відчуває ефект від певних зрушень у розрізі дерегуляційних процесів. Крім того, свідченням дерегуляції також стало прогрес України в індексі легкості ведення бізнесу, який визначає Світовий банк, за рахунок спрощення процедури отримання посвідчення платника ПДВ та реєстрації нового бізнесу.

В той самий час, не дивлячись на зниження податкових ставок, масштабної детінізації, на жаль, так і не відбулося. Незначне зниження ставок не стало мотивацією для сірого бізнесу легалізувати свою операційну діяльність. Об’єктивних стимулів для виходу з тіні все ще не запроваджено, незважаючи на нещодавні заяви Державної фіскальної служби щодо збільшення зібраних податків до бюджету.

Олігархія також залишається ще однією з реалій нашого суспільства. Адже ми продовжуємо спостерігати за утриманням та концентрацією певних бізнес-об’єктів у руках олігархічних груп, що у свою чергу нівелює принципи вільної конкуренції на ринку.

Успіхом у сфері демонополізації бізнес-спільнота вважає довгоочікуване скасування державної корупційної монополії в сфері поводження з відходами ДП "Укрекоресурси". Також слід відзначити певні позитивні перетворення, які останнім часом ініціює Антимонопольний комітет України.

Нещодавній "офшорний скандал" чітко окреслює ситуацію з деофшоризацією. Законодавству в сфері трансферного ціноутворення та обов’язку розкриття структури власності та кінцевого беніфеціара бракує механізмів реалізації та притягнення до відповідальності порушників.

В цілому варто відзначити, що навіть позитивні зрушення за деякими напрямками є не такими помітними та вагомими на фоні загальної негативної макроекономічної картини, з корупцією, валютними обмеженнями та неможливістю виплати дивідендів іноземним інвесторам, і звичайно проявами політичної нестабільності.

Василь Поворозник, старший економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:

Із демонополізацією і деолігархізацією навряд чи щось вдалося. Якщо розуміти деолігархізацію як зменшення впливу бізнесу на владу, то скандал із Кононенком повністю нівелює всі заяви президента, голови його адміністрації та команди про деолігархіазцію. Щодо демонополізації, то я не сказав би, що десь підвищився рівень конкуренції, тож особливих здобутків тут я не бачу.

Якщо говорити про здобутки, то можна біль-менш говорити про дерегуляцію. Як стояла проблема? В Україні системне регулювання успадковано з радянських часів. Потім з'явилося ще й надмірне регулювання за часів незалежності. І ця вкрай заплутана система є джерелом корупції, отриманням ренти держслужбовцями завдяки зловживанням посадою. Наше завдання - перейти на іншу, європейську систему регулювання. Нам ніби треба зробити стрибок з одного світу - в інший. А це величезний пласт роботи. І частину цієї роботи було виконано минулого року. Але зміни відбувалися ad hoc, вони не мали системного характеру. Досить часто зміни відбувалися через те, що хтось із виробників "достукався" до уряду, пояснив, наскільки критичною є ситуація.

Стосовно децентралізації - особливих змін немає. Або я б оцінював зміни, проведені мінфіном і Верховною Радою, як недостатні. На практиці виходить так, що місцеві бюджети все одно залежать від центрального.

Щоб робити детінізацію, треба розуміти, чому люди ідуть в тінь. Тому що бути легальним - дорого, а бути нелегальним - дешевше. Тобто ціна легальності є значно більшою, ніж ціна нелегальності. Це питання і регулювання, і податкової системи, а також можливість несплати податків законно чи умовно-законно. У нас сплатити хабара дешевше, ніж дотримуватися законних процедур. Є ще корумповані судді і відсутність механізму "інфорсменту" - примусу до виконання законів, відсутність невідворотності покарання.

Це пов'язано із деофшоризацією. Бо коли йдеться про вирішення суперечки, робити це у британському суді є надійнішим, ніж у нашому, коли рішення суду часто залежить від номіналу валізи з готівкою, занесеною помічнику судді.

Повністю заборонити використання офшорів навряд чи вдасться, і навряд чи це доцільно. Тому що офшор - це інструмент, який використовується у всьому світі, і не тільки для уникнення оподаткування. Навіть президент Порошенко використовував офшор для структурування бізнес-активів, що, власне, і роблять великі компанії.

Офшори використовуються благодійними організаціями, у випадку успадкування великих статків. Можна використовувати для приховування легальних прибутків, або ж для приховування доходів, отриманих злочинним шляхом.

Можна було б говорити не про деофшоризацію, а про часткове повернення капіталів, про амністію капіталу, аби повернути кошти, виведені з України через офшори. Треба говорити не про заборону офшорів, а про те, щоб створити такі умови для бізнесу, щоб у резидентів не виникало бажання виводити гроші з країни. Це питання стосується податкової системи, інвестиційного клімату.

Можна також говорити про більш жорсткий контроль за використанням офшорів у схемах із уникнення від оподаткування. Деякі кроки у цьому напрямку, пов'язані із трансфертним ціноутворенням, вже зроблені.

Сергій Фурса, спеціаліст відділу продажу боргових цінних паперів інвестиційної компанії Dragon Capital:

Децентралізація у бюджетному плані дійсно відбулася, і регіони зараз отримують дійсно більше коштів. Напевне, воно далі має супроводжуватися подальшою децентралізацією, політичною, але вже зараз можна казати, що це частково виконано. Зауваження щодо того, як використовуються ці кошти, будуть завжди, але головне, що ці кошти надходять, і ті міста, які відповідальні, де корупція менша, там відчуваються значні результати.

Демонополізація взагалі не відбулася.

Дерегуляція - досить жвавий процес, і було зроблено досить багато, особливо в аграрному секторі. Але це було зроблено міністерством економіки. Звичайно, (із дерегуляцією) ще працювати і працювати. На жаль, не змогли запровадити "дерегуляційну гільйотину", але це виявилося неможливим з огляду на наш договір про асоціацію з ЄС, тож проблема більше у Європі. У Європі досить зарегульовані всі процеси, а ми взяли на себе певні зобов'язання.

Майже нічого не відбулося із детінізацією, деякі процеси, можливо, почнуться зараз, коли ЄСВ (єдиний соціальний внесок. - Ред.) було знижено у два рази, але процес дуже поступовий і кволий.

Стосовно деолігархізації, можна зауважити, що певне зниження впливу олігархів існує, вплив не такий великий, як був. У той же час не можна казати, що це є результатом якоїсь виваженої політики, бо політика того ж президента породжує нових "мінігархів", які планують стати великими олігархами. Впевнено казати, що це є державний процес, а не боротьба між певними групами, наразі не можна.

Щодо деофшоризації, то якщо навіть така компанія як Google використовує офшори, то навряд чи можна казати, що в Україні раптом припинять використовувати офшори. Але в цьому напрямку треба зробити інше, бо є причина, чому все в офшорах. Треба боротися із цими причинами, і робити реформи, які б не те, що унеможливлювали б використання офшорів, але зробили б їх використання не таким потрібним.

По-перше, це лібералізація валютного ринку. Це завдання для Нацбанку, і не тільки. Бо (нинішні правила. - Ред.) роблять будь-яку пряму участь у подіях за кордоном фактично неможливою, що змушує людей шукати непрямі шляхи.

І друге - це судова реформа. Що виштовхує людей в офшори? Те, що всі бояться тримати власність в Україні.