Укртранснафта і Укрнафта: дві історії зі спільним знаменником

Відтоді, як 19 березня Наглядова рада "Укртранснафти" вирішила усунути з посади голови правління компанії Олександра Лазорка, а Верховна Рада схвалила зміни до закону про акціонерні товариства, який, на думку його розробників, має повернути державі контроль над "Укрнафтою", ситуація довкола цих двох підприємств загострилася ледве не до збройного протистояння.

Голова СБУ заявив про доручення президента, що "кожна особа, яка перебуває в "Укрнафті", була роззброєна, а міністр внутрішніх справ дав бізнесменам та їхнім охоронним структурам добу, аби відкликати своїх співробітників зі зброєю з громадських місць.

Протистояння довкола двох нафтових активів спалахнуло досить несподівано, адже останні п'ять років значно більшу увагу привертали енергетичні суперечки, пов'язані із газом, вугіллям чи електроенергетикою.

Укртранснафта

"Укртранснафта" на 100% є державним підприємством. Саме тому, коли 19 березня після зміни керівництва компанії, згідно із рішенням Наглядової ради, права усуненого голови правління Олександра Лазорка приїхав відстоювати голова Дніпропетровської ОДА Ігор Коломойський, у журналістів та оглядачів виникло запитання, що він там робить.

Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" об'єднало потужності двох нафтопроводів - "Дружба" та "Придніпровські магістральні трубопроводи", тобто воно дає можливість транспортувати нафту зі сходу на захід та з півночі на південь країни.

"Укртранснафта" - це кровоносні судини усієї системи. Якщо ці судини з якихось причин перестануть працювати, весь комплекс зупиниться", - так значення компанії пояснив сам Ігор Коломойський в інтерв'ю телеканалу 1+1.

У цьому ж інтерв'ю пан Коломойський пояснив свою присутність в офісі "Укртранснафти" після зміни керівництва тим, що був "тією людиною, яка мала стосунок до призначення Олександра Лазорка на цю посаду". Він також заявив, що тоді компанія "входила до сфери життєвих інтересів підприємств, які безпосередньо залежать від того, як буде працювати чи не буде працювати Укртранснафта", уточнивши, що йдеться про Кременчуцький НПЗ та перевалочні потужності в Одеській області.

Офіційно озвучені претензії до керівництва "Укртранснафти" були пов'язані із викачуванням та використанням технічної нафти із нафтопроводів для переробки на Кременчуцькому НПЗ, а також із завищеною, як вважають, вартістю зберігання державної нафти на нафтопереробних потужностях групи "Приват". Крім того, йшлося про те, що рахунки державної компанії із близько 2 млрд грн знаходяться у Приватбанку.

Передбачалося також, що призначений тимчасово виконувати обов'язки керівника "Укртранснафти" Юрій Мірошник, має, передусім, провести перевірку фінансової діяльності компанії. Проте, як заявив після зустрічі з президентом Ігор Коломойський, домовилися, що перевірки проведуть аудиторські компанії "великої четвірки".

Укрнафта

В "Укрнафті" державі (в особі НАК "Нафтогаз") належить 50% + 1 акція, а групі "Приват", за різними даними, не менше 42%. Свою присутність біля її офісу, а також посилення охорони та спорудження залізного паркану у неділю ввечері Ігор Коломойський пояснив "плановими роботами проти рейдерів".

"Укрнафта" є найбільшою нафтогазовидобувною компанією в Україні. У видобутку нафти її частка на ринку становить 68%, а у видобутку газу - 11%. В складі компанії - шість регіональних виробничих підрозділів, три газопереробні заводи, три бурові управління, а також мережа із 563 заправок майже у всіх регіонах України.

Коли 19 березня парламент ухвалив зміни закон про акціонерні товариства (щодо зниження кворуму, необхідного для зборів акціонерів з 60% до 50% + 1 акція), у сесійній залі та в кулуарах говорили лише про те, як цей закон позбавить групу "Приват" контролю над "Укрнафтою".

Ініціатори ухвалення закону твердили, що це дозволить державі відновити нормальний порядок зборів акціонерів та виплати дивідендів.

Проте 20 березня "Укрнафта" поширила заяву, у якій йдеться про те, що і збори акціонерів, і виплата дивідендів відбуваються без порушень та згідно із законом.

"У період з 2004 по 2014 роки Загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" були прийняті рішення про розподіл прибутку підприємства за результатами фінансово-господарської діяльності 2003-2013 років на загальну суму 13 110 826 862,70 грн.", - йдеться у повідомленні "Укрнафти". Там також наголошують, що понад половину дивідендів отримала держава в особі НАК "Нафтогаз".

Проте згідно із інформацією, оприлюдненою депутатом від "Блоку Петра Порошенка" Мустафою Найємом, податковий борг компанії (переважно рентні платежі) становить 2,3 млрд грн, а несплачені за 2011-2013 рік дивіденди - 3,7 млрд грн.

Так бути не повинно...

"Укртранснафта" дає контроль і над видобутком, і над переробкою нафти. Це потрапляє під категорію "інфраструктурна компанія", - як залізниця, чи лінія електропередачі, тобто те, що має значення не тільки само по собі з точки зору прибутку, але й те, що впливає на суміжні сектори - видобутку і переробки нафти", - каже Михайло Гончар, колишній заступник директора "Укртранснафти" та президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ". Він пояснює, в чому полягає зв'язок із "Укрнафтою" та групою "Приват":

"Укрнафта" - це є основний видобувний актив, що частково приватизований, а частково перебуває у державній власності. При цьому де-факто ця компанія стала практично приватною, тому що ключові позиції у керівництві, непропорційні до наявного пакету, має група "Приват", тому що свого часу держава просто усунулася від контролю за компанією".

Із шести НПЗ, що є в Україні, зараз працює лише Кременчуцький (належить "Укртатнафті", 43% належать НАК "Нафтогазу"), але "він також перебуває у сфері контролю групи "Приват", каже Михайло Гончар.

"Група "Приват" через 100%-ву державну компанію "Укртранснафта" по суті створили вертикально-інтегровану структуру, де наявні всі 3 сегменти: видобуток, транспортування і переробка нафти, і продаж нафтопродуктів через мережу заправок, якою володіє та ж група "Приват", - пояснює експерт. - Все це вилилося у створення приватної монополії у нафтовому секторі, із усіма відповідними наслідками".

Така ситуація, яка вилилася у конфлікт довкола обох компаній, є абсолютно неприйнятною, і, водночас, не унікальною в Україні, вважає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.

"Це ненормально, коли державний службовець, який, начебто, не має стосунку до якихось компаній, до того ж, державних, так поводиться. Але ми також знаємо, що пан Коломойський є потужним бізнесменом, в сферу інтересів якого входить переробка та продаж нафтопродуктів", - каже пан Омельченко, і пояснює:

"Ця ланка - "Укртранснафта" - як артерія пов'язує бізнеси Коломойського, і є для нього дуже важливою".

З іншого боку, наголошує Володимир Омельченко, все це "не означає, що люди, які ініціювали розборку цього питання, діють у державних інтересах".

...але

"Є побоювання, що за роздмухуванням цього стоять люди, які працюють на інтереси інших, конкурентних до Коломойського бізнес-груп", - каже Володимир Омельченко, називаючи конфлікт "акцією, замаскованою під державні інтереси".

Сумніви у тому, що у нафтовому конфлікті йдеться про захист державних інтересів, має Михайло Гончар. Якщо справді йдеться про відновлення контролю держави над своєю часткою у нафтових активах, каже він, то спосіб, у який це відбувається, викликає багато запитань:

"Спосіб абсолютно недолугий, і, можна сказати, бандитський. Це породжує і питання, і несприйняття. За наведенням ладу у цій сфері, за діями, які, начебто мали відбивати національні інтереси, проглядаються дії інших конкурентних олігархічних груп".

Наслідки цього можуть бути дуже негативними, як для держави, так і для бізнесу, а також суспільства, - вважає пан Гончар.

Обидва експерти звертають увагу не тільки на хибність способів, але й на час, коли виник конфлікт.

"Нелогічним виглядає те, що влада розпочала наведення ладу, якщо ми припускаємо, що це так, із тої олігархічної групи, яка виступає на захист інтересів України. Можна сумніватися щодо глибини патріотичних мотивів Коломойського, але важливо те, що він, на відміну від іншої олігархічної братії, був чи не єдиним з великих бізнесменів, хто зумів зорганізувати і оборону, і захист всередині Дніпропетровської області, частково Запорізької та Одеської.", - вважає Михайло Гончар.

"Безумовно, треба позбавлятися від впливу бізнесу у державному управлінні. Але це треба робити комплексно, - каже Володимир Омельченко. - Якщо все завершиться зміною одного олігарха на іншого, і тим, що конфлікт перекинеться на коаліцію, ні до чого доброго це не призведе".