Чи збудеться російська мрія про українську ГТС?

Отримавши на початку 2013 року штрафну платіжку від "Газпрому" на 7 млрд доларів за недостатній імпорт газу із Росії, у травні Київ повідомив про ще більше скорочення цього імпорту. Водночас було завершено оцінку "Нафтогазу", а до парламенту було подано законопроект про його приватизацію.

Колишні урядовці, що спостерігали за укладенням чинних україно-російських газових контрактів, кажуть, що нині Росія впритул наблизилася здійснення своєї давньої мети - контролю над українською ГТС.

Документальне оформлення рішення про скорочення споживання газу та його імпорту із Росії було ухвалено українським урядом через 5 місяців після отримання штрафних санкцій "Газпрому". Затверджений наприкінці квітня баланс споживання газу було оприлюднено урядом лише наприкінці травня.

Згідно із документом, цього року український "Нафтогаз" придбає у російського "Газпрому" лише 18 млрд кубометрів газу, а ще 8 млрд кубів імпортує підконтрольна Дмитру Фірташу Ostchem, переважно, для хімічних підприємств, що також входять у фінансово-промислову групу бізнесмена.

Вперше у газовому балансі країни передбачаються поставки газу з Європи, - 1,3 млрд кубів очікується отримати від німецької RWE.

Таким чином, загальний обсяг російського газу, що його планує імпортувати Україна, становитиме 26 млрд кубометрів.

Коли постало питання виплати Росії 7 млрд доларів штрафу за невиконання умови угоди <link type="page"><caption> "бери або плати"</caption><url href="http://www.bbc.co.uk/ukrainian/business/2013/01/130128_gazprom_ukraine_penalty_az.shtml" platform="highweb"/></link>, у "Газпромі" заявляли, що згідно із контрактами 2009 року, "Нафтогаз" має викуповувати не менше 41,6 млрд кубів російського газу на рік. У Києві ж підрахували, що контракти дають змогу купувати у Росії 33 млрд кубів, але цей обсяг не обов'язково має бути викуплений лише "Нафтогазом".

Уряд захищає "національні інтереси" - чиї?

Саме стільки російського газу - 33 млрд кубометрів - Україна імпортувала у 2012 році, щоправда, спільними зусиллями "Нафтогазу" та Ostchem. Відтак, цьогорічне скорочення імпорту до 26 млрд кубів можна розглядати як порушення контрактів навіть за українськими розрахунками.

Проте, як твердить віце-прем'єр Юрій Бойко, який вже не перший рік веде газові переговори із "Газпромом", Україна нічого не порушує:

"Коли ми затверджували прогнозний баланс, ми виходили із своїх національних інтересів: ми будемо закуповувати газу стільки, скільки треба із урахуванням того, що частину газу ми замінюємо на вугілля. І ми чітко та ясно попередили російських колег, що при нинішній ціні на газ ми будемо скорочувати його споживання, а відтак- і імпорт", - заявив Юрій Бойко, коментуючи затверджений урядом баланс споживання газу.

Оглядачі зауважують, що такі "зухвалі" рішення Києва щодо подальшого скорочення імпорту російського газу пояснюються двома чинниками. По-перше - тим, що при уповільненні економіки Україні просто може не вистачати коштів для того, аби розплатитися за газ. По-друге, тим, що Україна впевнена у міцності своїх позицій у разі, як Росія вирішить вимагати штраф через суд. Мовляв, на сьогодні всім вже настільки очевидно, що у січні 2009 року газові угоди між Україною та Росією були підписані під тиском, що рішення міжнародного арбітражу на користь України було б цілком вірогідним.

Проте український прем'єр Микола Азаров і далі наполягає, що якби замість трирічних безрезультатних переговорів із Москвою про перегляд контрактів Київ звернувся би до міжнародного арбітражу у Стокгольмі, розірвати газові угоди 2009 року, які президент та уряд називають "кабальними", все одно не вдалося б:

"На думку експертів, юристів, в результаті зради попередньою владою національних інтересів, контракт складено настільки вигідно для Росії і невигідно для національних інтересів, що розірвати його у якийсь інший спосіб, крім як через переговори, неможливо", - каже Микола Азаров.

Колишній уповноважений президента Ющенка з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдан Соколовський каже, що він погоджується лише із першою частиною заяви нинішнього прем'єра. Як і у 2009, коли уряд Тимошенко підписував газові контракти з Росією, пан Соколовський твердить, що вони були укладені на користь Росії. Проте він вважає, що їх вже давно можна і треба було розірвати:

"Контракти 2009 року так мудро були ініційовані та виписані російською стороною, що розірвати їх дуже важко. Але можливо. Можна розривати будь-які контракти, тим більше ті, що були підписані під тиском. Але для цього потрібна політична воля", - каже Богдан Соколовський.

Із оцінками прем'єр-міністра щодо можливості розірвання чинних газових угод із Росією не погоджується і колишній посол з особливих доручень з питань енергетичної безпеки МЗС України В'ячеслав Княжицький, через руки якого проходили більшість енергетичних угод, що їх Україна укладала як на Сході, так і на Заході.

"Пан Азаров - хоч і прем'єр-міністр, але не юрист. Багато серйозних юристів впродовж останніх трьох років говорили, що до Стокгольмського арбітражу таки треба було іти. І навіть зараз я не бачу якихось перешкод, щоб звернутися до Стокгольмського арбітражу з приводу перегляду контрактів. Звичайно, влада побоюється такого кроку. Але ми маємо розуміти, що у разі, як буде рішення Стокгольмського арбітражу на користь України, то це означатиме реверсивне відшкодування тих збитків, яких зазнала Україна за ці роки. І тоді і в України, і в "Газпрому" були б зовсім інші переговорні позиції. Зрозуміло, кому це невигідно", - каже дипломат.

"Нафтогаз": реформувати, продати чи віддати за борги?

Паралельно із ухваленням рішення про скорочення імпорту російського газу, уряд намагається провести у парламенті законопроект, який дозволить приватизувати "Нафтогаз" разом із газотранспортною системою та системою підземних сховищ. При цьому в уряді пояснюються такі наміри виконанням зобов'язань України перед ЄС щодо реформування енергетичного сектору. У керівних органах ЄС кажуть, що вимоги стосувалися не приватизації, а лише розподілення функцій транспортування та постачання газу національної компанією, яка цілком могла б залишатися і у державній власності.

Саме під час розгляду законопроекту у парламенті стало відомо, що консалтингова компанія Baker Tilly завершила оцінку української ГТС, яку здійснювала на замовлення українського уряду. У компанії не називають остаточну оцінку, посилаючись на угоду з "Нафтогазом". Міністр енергетики Едуард Ставицький каже, що цифри будуть оприлюднені після того, як парламент остаточно схвалить законопроект про приватизацію "Нафтогазу":

"Цифра є. Закон ухвалимо і потім озвучимо", - заявив урядовець.

Така небагатослівність міністра пояснюється тим, що цю оцінку Київ може використовувати у подальших торгах із Росією щодо зниження ціни на газ, яке може відбутися в обмін на передачу Росії контролю над української ГТС.

"Теоретично це можливо. Вони нам за недобір газу знову виставлять якісь штрафи, і тиснутимуть психологічно. Хоча я маю сумніви щодо того, що вони підуть із цими штрафами до суду, адже якщо Україна не погоджуватиметься сплатити штраф, єдиним шляхом для "Газпрому" буде звернення до суду. Але якщо в української влади є бажання все здати заради якихось інтересів, про які можна лише здогадуватися, то ситуація розгортатиметься зовсім по-іншому", - каже В'ячеслав Княжицький.

Ще більш упевнений у тому, що все йде до переходу української ГТС під контроль Росії Богдан Соколовський:

"Я не маю сумнівів, що закон буде ухвалено. Може, у трохи іншому вигляді, ніж зараз. Те, що далі українська ГТС відійде під протекторат Росії - це я вам гарантую. Можливо, через других чи третіх осіб, але це буде так. Бо контроль над ГТС - це не тільки контроль над експортом газу до Європи, але й контроль над постачаннями газу українським підприємствам, тобто, над українською економікою", - каже колишній президентський уповноважений з питань енергетики.