13 годин на дотик: як проходить один із найдовших іспитів у світі

Кожного листопада життя в Південній Кореї ненадовго зупиняється: випускники складають іспит Сунин. Магазини зачиняються, рейси відкладаються, і навіть звичний ритм ранкового життя сповільнюється — учнів нічого не повинно відривати, адже від цього іспиту залежить, до якого університету вони потраплять.

Ввечері випускники виходять зі шкільних воріт, із полегшенням видихають і обіймають рідних. Але не всі. Є ті, хто засиджується до пізньої ночі та залишає школу близько десятої вечора. Це студенти з вадами зору, для яких іспит триває не вісім, а понад 12 годин.

Сунин — це корейська абревіатура, що означає "Єдиний іспит на вступ до університету". Іноді його називають англійською CSAT — College Scholastic Ability Test. Цього року іспит складатимуть понад 550 000 студентів — найбільше за останні сім років.

Сунин визначає не лише те, чи зможуть абітурієнти вступити до університету. Він впливає на їхню майбутню роботу, рівень доходу, місце проживання і навіть особисті стосунки.

Залежно від обраних предметів студенти відповідають приблизно на 200 запитань з таких дисциплін, як корейська мова, математика, англійська, суспільствознавство або природничі науки, додаткова іноземна мова та ханча (класичні китайські ієрогліфи, які використовуються в корейському письмі).

Для більшості студентів це восьмигодинний марафон із безперервних іспитів: вони починають о 08:40 і закінчують приблизно о 17:40 за місцевим часом. Але студентам із серйозними порушеннями зору надають у 1,7 раза більше часу. Це означає, що якщо вони складають додаткову іноземну мову, іспит може завершитися о 21:48 — майже через 13 годин після початку.

На вечерю перерви немає — іспит триває без зупинок.

Ще однією причиною такої тривалості є фізичний розмір матеріалів. Кожне речення, символ і діаграма перекладаються шрифтом Брайля, через що екзаменаційний буклет стає у 6–9 разів товщим, ніж стандартна версія. До того ж сам брайлівський папір товщий за звичайний.

За даними міністерства освіти та Корейського інституту навчальних програм і оцінювання, минулого року по всій країні іспит для студентів із вадами зору складали 111 учнів — 99 із частково зниженим зором і 12 з тяжкими порушеннями зору.

18-річний Хан Дон Хьон закінчує в Сеулі школу для незрячих Hanbit. Він народився незрячим і не може навіть розрізняти світло, тому має тяжкі порушення зору. Для складання іспиту він використовуватиме тексти, надруковані шрифтом Брайля, і комп'ютер із програмою озвучування екрана.

Коли журналісти BBC зустріли його в школі 7 листопада, його пальці швидко ковзали по тренувальному буклету з питаннями минулих іспитів. До тесту залишався тиждень, і Хан Дон Хьон зосередився на тому, щоб підтримувати фізичну форму й енергію.

"Це дійсно дуже виснажує, іспит надзвичайно довгий, — каже він. — Але ніякого особливого секрету немає. Я просто дотримуюсь свого навчального графіка і стежу за своїм станом. Це єдиний спосіб".

Хан Дон Хьон каже, що йому особливо важко давалася частина з корейської мови. Стандартний буклет для цього іспиту налічує 16 сторінок, а брайлівський — близько 100. Навіть програма озвучування тексту з екрана не рятує: почута інформація зникає одразу після озвучання, на відміну від тексту, який можна побачити й перечитати. Усі деталі завдань доводиться утримувати в пам'яті.

Математична частина не легша: доводиться "бачити" пальцями складні графіки та таблиці, перекладені шрифтом Брайля.

Але зараз стало трохи простіше, каже Хан Дон Хьон. До 2016 року на іспиті все доводилося робити в голові, але потім незрячим дозволили користуватися Hansone — пристроєм на базі Windows або Android із брайлівською клавіатурою та дисплеєм, який дає змогу читати електронний текст пальцями.

"Якщо зрячі студенти записують обчислення олівцем, ми вводимо їх шрифтом Брайля в Hansone, щоб можна було відстежувати всі етапи розв'язання", — пояснює він.

Ще один учень цієї школи, 18-річний О Чон Вон, розповідає, що найскладніша частина іспиту починається у другій половині дня.

"До обіду ще нічого, — каже він. — Але приблизно о 16–17 годині, після англійської та перед історією Кореї, стає по-справжньому важко. Перерви на вечерю немає. Ми розв'язуємо завдання в той час, коли зазвичай їмо, і від цього ще важче. Але я знаю, що в кінці буде відчуття задоволення від зробленої роботи, і це мене підштовхує продовжувати".

За його словами, дуже складно постійно концентруватися та одночасно використовувати руки та слух.

"Коли я читаю текст шрифтом Брайля пальцями й одночасно сприймаю інформацію на слух, це значно виснажливіше, ніж для зрячих студентів", — пояснює він.

Але самі абітурієнти кажуть, що справжня складність полягає не в тривалості іспиту чи довгих годинах роботи, а в обмеженій доступності навчальних матеріалів.

Популярні підручники та онлайн-лекції для зрячих студентів часто непридатні для незрячих. Брайлівських версій дуже мало, а для перетворення матеріалів у аудіоформат потрібні текстові файли, які дістати непросто. У багатьох випадках доводиться вручну переписувати цілі робочі зошити, щоб їх можна було використовувати.

Онлайн-лекції теж створюють труднощі: багато викладачів пояснюють матеріал, використовуючи візуальні нотатки, схеми та графіки на екрані, які неможливо зрозуміти, спираючись лише на аудіо.

Однією з найсерйозніших перешкод залишається те, що брайлівську версію підготовчих посібників EBS — основного комплекту матеріалів, тісно пов'язаного з національним іспитом, незрячі часто отримують на кілька місяців пізніше за інших учнів.

"Зрячі студенти отримують книги EBS між січнем і березнем і вчаться за ними весь рік, — розповідає Чон Вон. — А ми отримуємо матеріали шрифтом Брайля лише приблизно в серпні або вересні, коли до іспиту залишається лише кілька місяців".

Дон Хьон з ним погоджується:

"Брайлівські матеріали були готові менше ніж за 90 днів до іспиту, — каже він. — Я весь час сподівався, що процес публікації можна прискорити".

Національний інститут спеціальної освіти, який відповідає за випуск брайлівських версій матеріалів EBS, повідомив BBC, що підготовка займає не менше трьох місяців для кожної книги, оскільки вона має відповідати встановленим правилам і стандартам.

В інституті додали, що "докладають усіх зусиль, щоб незрячі студенти могли навчатися без перебоїв", зокрема випускають матеріали окремими томами.

Союз незрячих Кореї вже давно порушує це питання перед владою і планує звернутися до Конституційного суду, вимагаючи ширшого доступу до брайлівських версій усіх підручників.

Для цих випускників Сунин — це не просто вступний іспит до університету, а доказ багаторічних зусиль і терпіння, які привели їх до цього дня.

Чон Вон описує іспит одним словом: наполегливість.

"У цьому житті мало що можна зробити без наполегливості. Я вважаю, що це - тренування моєї сили волі", — каже він.

Їхній учитель Кан Сок-джу, який щороку спостерігає, як незрячі складають іспит, зазначає, що їхня витривалість просто вражає:

"Читання шрифту Брайля означає постійне водіння пальцями по випуклих точках. Через тертя руки часто болять. Але вони роблять це годинами".

Він закликає учнів цінувати те, що вони склали іспит, а не переживати через результат.

"Іспит — це коли за один день треба показати все, чому ти вчився з першого класу. Багато студентів потім розчаровуються, але я хочу, щоб вони йшли з усвідомленням: вони зробили все, що могли. Іспит — це не все".