Як російські командири розстрілюють своїх солдатів за відмову від "м'ясних штурмів". Розповідь ВВС

Увага: матеріал містить сцени насильства та згадки про самогубство

Четверо російських солдатів розповіли про свій досвід участі у війні проти України. Двоє з них сказали BBC, що бачили, як їхніх ще бійців розстрілювали свої за відмову виконувати накази.

Один з них став свідком страти за наказом командира, який у 2024 році отримав звання "Героя Росії".

Інший солдат з іншого підрозділу розповідає, що особисто бачив, як командир застрелив чотирьох підлеглих.

"Я їх знав, - каже він про страчених. - Пам'ятаю, як один кричав: "Не стріляйте, я зроблю все!"

Ще один свідок розповідає, що бачив 20 тіл своїх товаришів у ямі після того, як їх "нулили" - так російські військові називають розстріл своїх же людей.

Четверо колишніх бійців, які ховаються від російської влади, поділилися своїми жахливими спогадами з невідомого місця за межами Росії.

У статті розповіді людей, які потрапили до війська силоміць. Проте більшість росіян йдуть вбивати українців добровільно за гроші.

У мережі також дуже часто з'являються відео, як російські військові розстрілюють беззбройних українців, які здались їм в полон.

"М'ясні штурми" та катування за відмову

У документальному фільмі ВВС "На нулі: всередині російської війни" (The Zero Line: Inside Russia's War) російські бійці детально розповідають, як їх катували за відмову брати участь у так званих "м'ясних штурмах" - коли солдати групами йшли вперед, намагаючись виснажити українські сили.

BBC вперше оприлюднює імена та свідчення російських солдатів, які бачили, як командири віддавали накази розстрілювати власних людей.

Ілля, який рахував та ідентифікував загиблих, розповів, що з 79 мобілізованих разом із ним вижив лише один.

Він каже, що його катували та принижували за відмову йти в атаку. Інших, хто не погоджувався, били електричним струмом, морили голодом і кидали на "м'ясні штурми" без зброї.

Практично вся публічна опозиція російському вторгненню в Україну була придушена.

Офіційні дані про втрати не публікуються, але за оцінкою британського міністерства оборони, з початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року понад 1,2 мільйона російських солдатів були вбиті або поранені.

Влада РФ твердить, що її війська "діють з максимальною стриманістю та піклуються про особовий склад".

"Інформація про нібито порушення та злочини ретельно розслідується", — йдеться в офіційній заяві.

Водночас документ наголошує: "Ми не можемо незалежно перевірити точність та достовірність наданої вами інформації".

Життя до війни та перший призов

Розповіді чотирьох чоловіків також підтверджують інші повідомлення про хаос і беззаконня в рядах російської армії на фронті.

Ілля, 35 років, до війни викладав дітям з особливими потребами в Кунгурі, на Уралі. У травні 2024 року до його батьків прийшла поліція й повідомила про мобілізацію.

Його мобілізували разом із 78 чоловіками в Пермі.

"Майже всі були п'яні. "У бій! Захопимо Зеленського та піднімемо наш прапор!" - кричали вони", - згадує Ілля.

"Я дивився на них і думав: "Як я тут опинився?" Було дуже страшно".

На фронті більшість чоловіків одразу відправили на передову.

Ілля ж, не бажаючи стріляти, опинився в командному пункті. Умови були жорсткими: він став свідком того, як командири розстрілювали солдатів впритул - одного в Пантелеймонівці та трьох у Новоазовську (Донецька область) - за спробу дезертирства.

"Найсумніше, що я їх знав. Один кричав: "Не стріляйте, я все зроблю!", але командир усе одно їх нулив", — каже він.

"Нулювання" зазвичай застосовували як покарання за відмову виконувати накази та для залякування інших".

"Твоя доля повністю залежала від командира. По рації він віддавав накази: "Нули цього, нули того"", - пригадує Ілля.

Страти та жорстокість — повсюдні

Страти солдатів, які відмовлялися підкорятися, не обмежувалися лише підрозділом Іллі — це стало системою залякування у багатьох частинах фронту.

"Звісно, вони вбивають своїх - для них це нормально", - каже Діма.

До війни 34-річний Діма жив із дружиною і донькою у Москві та працював ремонтником посудомийних машин.

В жовтні 2022 року, за його словами, він ішов з роботи, коли його зупинили поліцейські.

"Вони просто перевіряли паспорт, щось робили на ноутбуку і сказали: "Якщо не підеш в армію, то в тюрму"", - пригадує він.

Діма не хотів нікого вбивати, тому, хоча не мав медичної підготовки, вступив у санітарний взвод. Пізніше його перевели до бригади, де він займався евакуацією поранених з передової.

Саме там, у 25-й бригаді, Діма став свідком того, як його товаришів розстрілювали за наказом командира.

"Я бачив це - за два-три метри. Просто вбивства: клац, постріл… і все. Це не драма, не фільм - це реальне життя", - пригадує він.

Командир Діми, Олексій Ксенофонтов, у 2024 році отримав Золоту Зірку - найвищу державну нагороду - і став "Героєм Росії".

Діма також бачив тіла 20 людей, убитих командиром. Він встиг поговорити з кількома з них: усі були колишніми ув'язненими.

Як медик, Діма регулярно отримував звіти про загиблих і дізнався, що цих людей розстріляв саме командир, а їхні банківські картки забрали.

"20 хлопців привезли до нас. Просто забрали їхні картки й убили, - пригадує він. - Списати когось - не проблема. Просто складаєш звіт".

Документальний фільм BBC також містить свідчення ще одного колишнього бійця - старшого офіцера, який прослужив у російській армії 17 років. Ім'я офіцера не розкривається. Він розповів про розмову з людиною, яка брала участь у вбивстві групи високопоставлених офіцерів.

Той нібито входив до "ліквідаційного загону, посланого добити всіх вижилих", пригадує офіцер.

"За всі роки служби я нічого подібного не бачив", - додає він.

Всі четверо чоловіків детально розповіли про жахливі "м'ясні штурми" - частину тактики російської армії, яку українці називають "м'ясорубкою".

"Я бачив, як командири відправляли одну хвилю за іншою, кидаючи людей, мов м'ясо, на українські позиції, щоб ті витрачали боєприпаси і дрони, а наступна хвиля могла прорватися", - розповідає ще один колишній солдат Денис.

За даними британського міністерства оборони, у 2025 році щодня в Україні гинули або отримували поранення від 900 до 1 500 російських бійців.

Діма пояснює, як на практиці проходили ці штурми.

"Спершу відправляєш трьох людей, потім ще трьох. Не вийшло - десять. Не вийшло з десятьма - п'ятдесят. Зрештою, проб'ємося. Ось така логіка армії", - каже він.

"У нас було 200 загиблих за три дні. Перший "м'ясний" штурм нашого полку зламав нас, наш полк знищили всього за три дні", - додає Діма.

Він показує відео з соцмереж, де матері й дружини загиблих солдатів говорять про колосальні втрати.

Тих, хто відмовлявся йти на штурм і вижив, чекали жорстокі й принизливі покарання, каже Ілля.

Він показує відео в Telegram, на якому бійців його частини в Пантелеймонівці (Донецька область) примусово посадили в яму.

"Покормимо тварин", - каже чоловік на відео, піднімаючи кришку і показуючи трьох солдатів у ямі.

"О, голодні? Хочеш, щоб тебе нагодували?" — запитує оператор. Один з чоловіків піднімає голову, хитає головою і простягає руки, а зверху сиплють сухе зерно.

"Дивись, як їсть", - коментує оператор.

Деяких бійців "морили голодом днями" і били струмом, перш ніж відправити на "м'ясні штурми" без зброї.

Ілля сам зазнав тортур після того, як відмовився брати участь у штурмі.

"Мене прив'язали до дерева, кілька разів вдарили палицею й приставили пістолет до голови. Я навіть не знаю, як це описати - на мене сходили в туалет. Командир сказав усім: "У нас новий туалет". Мене тримали прив'язаним півдня".

Після звільнення Ілля спробував вкоротити собі віку.

Денис розповідає ВВС, що одного разу таємно приносив їжу й воду солдатам у ямі, і показує відео, на якому над чоловіком, якого звинуватили в дезертирстві, вчиняють принизливу дію (BBC не змогла незалежно перевірити автентичність запису).

"Це приниження людської честі й гідності. У російській армії це стало нормою", - каже він.

"Це незаконно, але ніхто за це не карає. Навпаки, людей навіть заохочують до таких дій".

Діма зрештою став офіцером, хоча казав, що не хоче цього. Він показує фото з церемонії призначення.

Після підвищення він відмовлявся відправляти своїх людей на "м'ясні штурми".

"Мені самому не довелося б йти в бій, але я не міг віддати такий наказ".

За це його заарештувала військова поліція і відправила до Зайцевого, тимчасової тюрми, розповідає Діма.

"Там мене катували електричним струмом", - пригадує він, додаючи, що сила першого розряду змусила його втратити контроль над собою й обмочитися.

За його словами, катували його щодня протягом 72 днів.

"Тільки катування, щодня, з кам'яним обличчям. Ніяких емоцій, нічого - це божевілля", - каже він про своїх мучителів.

Втеча з Росії

Усі четверо тепер за межами Росії.

"Мені сняться сни. Я бачу ліс, повний мертвих тіл, спотворених людей, з білими ротами, залитими кров'ю. Запах… це не запах, це смак", - розповідає Діма.

"Я злочинець, і нікому немає до цього діла - мій злочин у тому, що я не хочу вбивати", - додає він.

"В російській армії багато людей, яким ця війна не потрібна, які ненавидять командирів, Путіна, систему, і їх намагаються зламати".

Ілля каже, що любить свою країну, "але не те, що з нею зробив Путін".

"Там можуть зламати будь-кого, неважливо, сильний ти чи ні. Мене майже зламали, але не повністю".