Без туалетів, води і опалення. Як село в Росії відправило на війну проти України всіх чоловіків

У рибальському селі Седанка на Далекому Сході Росії життя важке.

У більшості будинків відсутні базові зручності, як-от проточна вода, туалети в приміщеннях та центральне опалення, попри те, що температура регулярно падає до -10°C протягом зимових місяців. Будинки тут переважно в поганому стані, а школа може завалитись через аварійний стан.

Селище оточене лісотундрою та болотами, а до найближчого районного центру можна дістатися лише з травня по жовтень річковим судном або гусеничним транспортом, а взимку – лише снігоходом або гелікоптером.

Тут мало роботи, і більшість селян виживають за рахунок риболовлі та вирощування їжі для себе.

А тепер, за словами місцевих жителів, майже всі чоловіки Седанки віком від 18 до 55 років пішли на війну Росії проти України.

Немає кому рубати дрова

"Боляче - так багато наших людей загинуло", – каже Наталія, мешканка села, ім'я якої ми змінили з міркувань безпеки, в інтерв'ю Всесвітній службі BBC.

"Чоловік моєї сестри та мої двоюрідні брати й сестри на фронті. Майже в кожній родині хтось воює".

Розташоване на північно-західному краю Камчатського півострова, поблизу Охотського моря, Седанка лежить на відстані понад 7000 км від лінії фронту України.

Американське місто Анкоридж на Алясці за океаном - приблизно вдвічі ближче.

З 258 мешканців села 39 чоловіків підписали контракти на участь у війні. З них 12 загинули, а ще семеро зникли безвісти.

"Усі наші чоловіки вирушили на спеціальну військову операцію", – сказала група жінок губернатору регіону під час його візиту в березні 2024 року, використовуючи кремлівську термінологію для позначення війни в Україні.

"Немає кому рубати дрова на зиму, щоб топити печі", – кажуть вони у сюжеті, який показали на російському державному телебаченні.

BBC разом із російським новинним агентством "Медіазона" та волонтерами-дослідниками наразі підтвердили, що у 2025 році загинув 40 201 російський солдат.

Згідно з нашим аналізом, ми оцінюємо, що загальна кількість убитих у 2025 році досягає 80 000. Таким чином, це найсмертоносніший рік за втратами Росії в Україні з моменту початку повномасштабного вторгнення.

Розрахунок ґрунтується на некрологах, в яких 2025 рік вказаний як рік загибелі або поховання, але ми ще не провели повної обробки чи перехресної перевірки даних.

Підтверджена кількість смертей за 2024 рік зараз становить 69 362 людини, що приблизно дорівнює втратам у 2022 та 2023 роках. Але з кінця 2024 року крива втрата почала різко рухатися вгору. .

Ми підтверджємо смерті військових, використовуючи офіційні звіти та реєстр даних про спадщину, а також газетні статті, публікації в соціальних мережах від родичів або близьких друзів та дані з нових меморіалів та могил.

Загалом BBC ідентифікувала імена 186 102 російських солдатів, які загинули на війні в Україні.

Загальновизнано, що справжня кількість загиблих набагато вища, оскільки багато смертей на полі бою не зареєстровані.

Військові експерти вважають, що наш аналіз може містити 45-65% від загальної кількості, що оцінює потенційну кількість смертей росіян у діапазоні від 286 000 до 413 500.

Україна також зазнала великих втрат.

Минулого місяця президент Володимир Зеленський заявив французькому телеканалу France 2, що на полі бою загинуло 55 000 українців.

Крім того, "велику кількість людей" офіційно вважають зниклими безвісти, сказав він, хоча й не назвав точної цифри.

На основі оцінок з різних джерел, зокрема з веб-сайту UA Losses, на який посилалася BBC, ми оцінюємо, що кількість загиблих і поранених українців може сягати кількох сотень тисяч.

Більшість росіян, які загинули на війні, мають слов'янські прізвища.

Але втрати непропорційно високі серед невеликих корінних груп, особливо в економічно депресивних районах Сибіру та Далекого Сходу, як-от Седанка.

У Седанці проживають переважно коряки та ітельмени – корінні групи, які, згідно з правилами воєнного часу, можуть бути звільнені від мобілізації. Тобто вони йдуть воювати добровільно.

Російська антивоєнна активістка Марія В'юшкова каже, що російське державне телебачення посилює стереотипи про те, що корінні громади є "природженими воїнами" та вмілими стрілками, щоб заохотити їх вступати у війну.

"Багато корінних громад пишаються цією спадщиною як частиною своєї ідентичності. Кремль використовує цю гордість для вербування на війну", – каже В'юшкова.

Один із мешканців Седанки, 45-річний Володимир Акєєв, мисливець і рибалка, підписав контракт з армією влітку 2024 року.

Чотири місяці потому він загинув у бою.

Родичі, які прийшли на його похорон у листопаді 2024 року, змогли дістатися до кладовища лише на снігоходах, а труну Акєєва привезли на широких дерев'яних санях.

Серед підтверджених втрат серед корінних груп – 201 ненець, 96 чукчів, 77 хантів, 30 коряків та сім інуїтів.

У співвідношенні чоловіків віком від 18 до 60 років це приблизно 2% чукчів, 1,4% російських інуїтів, 1,32% коряків та 0,8% хантів.

Аналіз BBC показує, що 67% загиблих – це жителі сільської місцевості та малих міст, тобто з населенням менше 100 000 людей. Хоча в таких населених пунктах проживає 48% населення Росії.

Рівень втрат був найменшим у великих містах, причому в Москві найменше смертей на душу населення – п'ять людей на кожні 10 000 чоловіків, або 0,05%.

У бідніших регіонах, як Бурятія у Східному Сибіру та Тува у Південному Сибіру, ​​рівень смертності відповідно у 27-33 рази вищий, ніж у столиці.

Основною причиною цього розриву між містами та сільською місцевістю є різниця в економічному розвитку, оплаті праці та освіті, каже демограф Олексій Ракша.

В результаті солдати з бідніших регіонів та етнічних меншин складають більшу частку армії та загиблих, ніж загальна чисельність населення, каже він.

Регіони з високою часткою втрат мали нижчу тривалість життя ще до того, як їхні чоловіки вступили у війну, розповів BBC інший російський демограф.

"Для багатьох рушійною силою є не лише бідність, а й відсутність перспектив – відчуття, що нема чого втрачати", – каже він.

У Седанці восени 2024 року відкрили пам'ятник "учасникам спеціальної військової операції".

Минулого року обласна влада пообіцяла присвоїти почесне звання "село військової доблесті" за участь його мешканців у війні.

Вона також пообіцяла програму підтримки сімей солдатів Седанки.

Однак село досі не отримало свого почесного звання, а також не надійшла значна частина обіцяної підтримки для сімей солдатів.

Аварійні дахи на будинках чотирьох контрактників відремонтували лише після значної уваги преси.

Кожен п'ятий будинок у селі, побудований за радянських часів, визнаний державою небезпечним.

Єдина школа в селі також перебуває в аварійному стані, деякі стіни в ній можуть обвалитися.

Ситуацію погіршує втрата працездатних чоловіків села через війну Росії в Україні.

Репортаж за участі Ярослави Кірюхіної та Наталії Маци Гроци.