"Впізнала сина за білизною". Чому Росія розстрілює все більше українських полонених

Український снайпер Олександр Мацієвський потрапив у полон до росіян у перший рік повномасштабного вторгнення. Пізніше з'явилося відео, на якому він викурює свою останню сигарету в лісі - ймовірно, поруч з могилою, яку він сам був змушений викопати.

"Слава Україні!" - каже він росіянам. Через кілька хвилин лунають постріли і він падає мертвим.

Його вбивство – одне з багатьох.

За повідомленнями, у жовтні цього року російські війська в Курській області розстріляли дев'ятьох полонених українських військових. Українська прокуратура розслідує справу, серед доказів - фотографія напівоголених тіл, які лежать на землі. Цієї фотографії було достатньо, щоб батьки одного із загиблих, оператора безпілотника Руслана Голубенка, його упізнали.

" [Я упізнала його] за тією білизною, що я купляла йому на море, – розповіла місцевому телеканалу "Суспільне Чернігів" його розгублена мати. - І ще я знала інформацію, що в нього прострелене плече, і там його видно".

Список розстрілів можна продовжувати. Про останню - вбивство 5 полонених - 22 грудня повідомив омбудсмен. Українська прокуратура розслідує повідомлення про обезголовлення, а також використання меча для вбивства українського військового зі зв'язаними за спиною руками.

Ще на одному відео видно, як 16 українських солдатів, очевидно, вишикували, а потім розстріляли з автоматів після того, як вони вийшли з лісу, щоб здатися.

Деякі вбивства знімали на відео самі російські військові, а за іншими спостерігали українські безпілотники, що літали над ними.

Вбивства, зафіксовані на таких відео, зазвичай відбуваються в лісі або на полях, що ускладнює підтвердження їхнього точного місця.

Проте BBC Verify в кількох випадках - зокрема одного обезголовлення - змогла підтвердити, що жертви одягнені в українську форму, і що відео нещодавні.

Зростання цифр

Українська прокуратура заявляє, що з початку повномасштабного вторгнення російські війська "стратили щонайменше 147 українських військовополонених, 127 з них цього року".

"Тенденція до зростання дуже чітка, дуже очевидна", – каже Юрій Бєлоусов, начальник військового управління Генпрокуратури України.

"Страти набули системного характеру з листопада минулого року і тривали протягом усього цього року. На жаль, їхня кількість особливо зросла цього літа та осені. Це говорить про те, що це не поодинокі випадки. Вони відбуваються на величезних територіях і мають явні ознаки того, що вони є частиною політики – є докази того, що видаються відповідні інструкції", - додає він.

Міжнародне гуманітарне право, зокрема Третя Женевська конвенція, надає захист військовополоненим, а їхня страта є воєнним злочином.

Попри це, Рамзан Кадиров, лідер російської Чечні, коротко наказав своїм командирам, які брали участь у війні в Україні, "не брати полонених".

Безкарність

Рейчел Денбер, заступниця директора відділу Європи та Центральної Азії Human Rights Watch, каже, що доказів на підтримку звинувачень у стратах українських військовополонених російськими військами не бракує. За її словами, ключову роль відіграє безкарність, і російська армія має відповісти на дуже серйозні питання.

"Які інструкції отримують ці підрозділи - офіційні чи неофіційні - від своїх командирів? Чи їхні командири чітко пояснюють, що Женевські конвенції говорять про поводження з військовополоненими? Що російські військові командири розповідають своїм підрозділам про їхню поведінку? Які кроки вживає керівництво для розслідування цих випадків?" - питає вона.

"І якщо вище керівництво не проводить розслідування або не вживає заходів для запобігання такій поведінці, чи знають вони, що вони також несуть кримінальну відповідальність і можуть бути притягнуті до відповідальності?" - додає правозахисниця.

Наразі нічого не вказує на те, що Росія офіційно розслідує заяви про те, що її військові страчували українських військовополонених. Навіть згадка про подібні звинувачення в Росії карається тривалим ув'язненням.

За словами Володимира Путіна, російські війська "завжди" поводилися з українськими військовополоненими "суворо відповідно до міжнародно-правових документів і міжнародних конвенцій".

Українські сили також звинувачували у розстрілі російських військовополонених, але таких звинувачень було набагато менше.

Юрій Бєлоусов каже, що українська прокуратура "дуже серйозно" ставиться до таких звинувачень і розслідує їх, але звинувачень наразі нікому не висунули.

За даними Human Rights Watch, з початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року російські війська вчинили "безліч порушень, зокрема таких, які слід розслідувати як воєнні злочини або злочини проти людства".

Статистика зловживань у російській армії така, що деякі українські солдати воліють померти, аніж потрапити в полон.

"Він казав мені, що, мамо, я ніколи не здамся в полон. Ти, каже, пробач мені, але я не хочу, щоб з мене знущалися", – розповідає мати Руслана Голубенка.

Її сина офіційно досі вважають зниклим безвісти, і вона продовжує сподіватися - всупереч надії.

"Я зроблю все можливе і неможливе, щоб повернути мою дитину. Я постійно дивлюся на це фото. Може, він просто без свідомості? Хочеться вірити, не хочу думати, що його вже немає".