Як Південна Корея продавала дітей за кордон, перетворивши всиновлення на бізнес

"У тебе новий братик чи сестричка, так? Мама каже, ти їй більше не потрібна, бо в неї тепер нова дитина. Ходімо зі мною".

Це слова жінки, яка звернулась до шестирічної Кюн Ги, що гралася біля свого будинку в Південній Кореї.

Дівчинка пішла за жінкою. Вони сіли в потяг, де дитина заснула. А коли прокинулась, жінки поруч не було.

Розгублена Кюн Га пішла до найближчого поліцейського відділку і попросила знайти її матір. Натомість її відправили до дитячого будинку в місті Джечхон.

Приблизно за сім місяців її всиновила сім'я в американському штаті Вірджинія.

Це сталося у 1975 році. Відтоді Шин Кюн Гу офіційно вважали зниклою на батьківщині.

Її мати, Хан Тхе Сун, якій зараз 73 роки, не могла спокійно спати після втрати доньки. Вона щодня ходила до поліцейської дільниці, роздавала листівки з її фото, виступала на телебаченні й радіо - робила все можливе, щоб знайти свою дитину.

2019 року, після 44 років пошуків, Хань нарешті возз'єдналась зі зниклою донькою, яка живе у Сполучених Штатах.

Це сталося завдяки аналізу ДНК та допомозі організації 325Kamra, що займається возз'єднанням усиновлених дітей з їхніми біологічними сім'ями.

Радість зустрічі, однак, затьмарив жах усієї ситуації.

"Навіщо було красти чужу дитину і відправляти її до США? Моя дочка думала, що її покинули. Вона не знала, що мати все життя її шукала", - розповіла Хан корейській службі BBC.

"Я втратила здоров'я під час цих 44-річних пошуків, але хто переді мною вибачився за ці роки? Ніхто".

Хан подала позов проти уряду, вперше привернувши увагу громадськості до проблеми незаконного всиновлення зниклих дітей.

"Створення" сиріт

Ця історія - не поодинокий випадок.

Влада Південної Кореї десятиліттями порушували права людини в програмі, за якою відправляли дітей за кордон на всиновлення, йдеться у розслідуванні незалежної Комісії правди та примирення.

Її звіт свідчить про відсутність контролю з боку уряду, що зробило можливим "масовий експорт дітей" приватними агентствами, які керувалися прибутком.

Комісія вивчила документи 367 дітей, усиновлених в 11 країнах, і визнала 56 жертвами порушень прав людини.

Їхні справжні імена й дані про сім'ю змінювали або сфальсифікували, а після відправки за кордон не надали належного захисту.

Кім До Хьон, директор притулку для іноземних всиновителів Root House, називає випадок Кюн Га "насильницьким зникненням". Він теж покладає відповідальність за це на уряд Південної Кореї.

"Батьки не втрачали своїх дітей. Їх викрали. І діти, і батьки - жертви", - сказав він в інтерв'ю BBC.

Кім твердить, що в 1970-80-ті роки південнокорейський уряд "створював" сиріт, щоб задовольнити попит на міжнародні усиновлення.

За його словами, дітей продавали як товар, а батьки все життя страждали від почуття провини за їхню втрату.

"2012 року Південна Корея внесла поправки до законодавства про усиновлення, аби вирішити системні проблеми. До цього офіційна статистика сиріт практично збігалася з кількістю дітей, всиновлених за кордоном", - каже Лі Кюн Ин з Сеульського національного університету.

Це, за його словами, наводить на думку: чи було міжнародне всиновлення дійсно пошуком домівок для південнокорейських сиріт, чи їх спеціално створили, щоб задовольнити попит?

У Південній Кореї діє спеціальний реєстр сиріт, де покинутим дітям присвоюють прізвище і вказують сімейне походження без будь-якої інформації про батьків.

"Дітей умисно визнавали сиротами", - припускає Но Хе Рьон, що раніше працював у Holt Children's Services, найбільшому агентстві з усиновлення в Південній Кореї.

З ним, однак, не погоджується Бу Чонг-ха, що очолював це агенство у 1970-х роках.

"У 1970-х роках від 90% дітей, що до нас потрапляли, батьки самі відмовлялися, - наполягає Бу. - А тим, що мали батьків, не шукали сім'ї за кордоном".

Прибутковий бізнес під прикриттям держави

Міжнародне всиновлення в Південній Кореї почалося в 1950-х роках під приводом порятунку сиріт війни і дітей, народжених від іноземних солдатів і корейських жінок.

Тоді Південна Корея була однією з найбідніших країн світу.

І уряд запустив програму міжнародного всиновлення, яку контролювали приватні агентства. Вони отримали широкі повноваження завдяки спеціальним законам.

Однак у звіті комісії правди та примирення вказано, що система нагляду за цим процесом була слабкою, що призвело до численних порушень з боку агентств.

Закордонні партнери вимагали певну кількість дітей щомісяця, і корейські агентства виконували ці вимоги - з порушеннями й мінімальним контролем.

Вони встановлювали високі тарифи та вимагали "благодійні внески". Це перетворило процес всиновлення на прибутковий бізнес.

Агентства також фабрикували звіти, у яких дітей представляли нібито покинутими батьками.

Серед інших порушень - усиновлення без належної згоди біологічних та неналежна перевірка прийомних батьків.

Чимало південнокорейських дітей знайшли за кордоном повноцінну сім'ю і жили в достатку. Однак для багатьох це стало важким досвідом.

Тепер уже дорослі, вони намагаються відстежити своє походження, звинувачують агентства в примусі й обмані, включно з випадками примусового розлучення їх з матерями.

Комісія правди та примирення рекомендувала уряду вибачитися та дотримуватися міжнародних стандартів всиновлення.

Масовий "експорт дітей"

З 1950-х років Південна Корея відправляла більше дітей на міжнародне всиновлення, ніж будь-яка інша країна світу.

Ця практика сягнула піку в 1980-х роках. Тільки в 1985-му 8 800 південнокорейських дітей прийняли в нові родини в різних куточках світу.

До 2022 року ця цифра зросла до 170 000.

Південна Корея залишається єдиною країною в Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), яка продовжує відправляти дітей на міжнародне всиновлення.

У 2022 році вона посіла третє місце серед найбільших світових "експортерів дітей", поступаючись лише Колумбії та Індії.

В останні роки Південна Корея серйозно посилила процедуру всиновлення.

На запит ВВС прокоментувати ситуацію південнокорейське міністерство охорони здоров'я та соціального забезпечення відповіло так:

"Ми усвідомлюємо історичний і соціальний контекст, у якому відбувалося міжнародне усиновлення, і продовжуємо докладати зусиль для посилення відповідальності держави у цій галузі".