"Яремчук: незрівнянний світ краси". 8 історій про фільм і Назарія

"Яремчук: незрівнянний світ краси" – це фільм про життя Назарія Яремчука, виконавця знаменитої "Червоної рути", "Стожарів" та "Родина, родина".

Стрічка йде у прокаті вже третій тиждень, зібравши за перші два понад 6 млн гривень. Це значна сума для українського кіно взагалі і особливо для документального українського кіно.

Назарія Яремчука називають першою українською попзіркою. Фільм, який розповідає маловідомі сторінки його життя, привернув шалену увагу до його особистості.

Під час великої війни інтерес до історії української культури сильно зріс, тож цей фільм став чудовою нагодою для молоді перевідкрити для себе феномен української естради 70-х років минулого століття.

Розповідаємо цікаві історії про фільм і про самого Назарія Яремчука.

Звідки "Незрівнянний світ краси"

Назва фільму походить від пісні Назарія Яремчука "Незрівнянний світ краси", яка з’явилася у 1971 році.

"Це фільм, де через одну людину розказана історія цілої епохи української музики 70-х-80-х", - говорить в інтерв’ю ВВС Україна режисер стрічки Артем Григорян.

Автори фільму розповідають про будинок культури у місті Вижниця Чернівецької області, куди у 60-х роках на танці з’їжджалася молодь з усієї Буковини та Львівщини.

У Вижниці у 1966 році з’явився вокально інструментальний ансамбль "Смерічка", який заснував музикант Левко Дутківський. Це Дутківський відкрив українським слухачам співаків Василя Зінкевича та Назарія Яремчука, а також композитора Володимира Івасюка.

Яремчук часто приходив до Вижницького будинку культури послухати репетиції ансамблю. "Тихо і скромно, у звичайній куфаєчці сидів у залі і Назарій. А коли я його прослухав, відразу запропонував стати солістом "Смерічки", - згадував Дутківський, якого цитує видання Збруч. Засновник "Смерічки" помер у Чернівцях 2023 року.

У фільмі багато розповідається про його роль у творчості Яремчука. А також є знайомство Яремчука з композитором Володимиром Івасюком та історія їхнього легендарного виступу у Москві на "Пісні року 1971", після якого "Червону руту" у СРСР співали всі.

Яремчук – ікона стилю

Авторкою ідеї фільму про Яремчука є його донька від другого шлюбу співачка Марія Яремчук. Вона стала одним з продюсерів стрічки - працювала над сімейним архівом з фото та відео батька.

Марія розповіла в інтерв’ю ВВС Україна, що через фільм прагнула актуалізувати творчий доробок Назарія Яремчука, бо його і інших співаків епохи 70-80-х ЗМІ ігнорували десятиліттями.

Вона називає Назарія Яремчука іконою стилю свого часу.

"Він виглядав і звучав, як зірка світового масштабу. Після того, як його не стало, багато артистів переспівували його пісні, інколи примітивізуючи звучання. Цим самим десь поставили його в один ряд з "шароварною естрадою". Тому молоде покоління сприймало його дещо викривлено", - вважає Марія Яремчук.

Після успіху фільму у прокаті і популярності серед молодої аудиторії все стало на свої місця, каже співачка. Пісні Назарія Яремчука знову слухають, їх багато у тік-тоці, його роль у музиці обговорюють.

Вихід фільму ліг на гарний ґрунт сплеску інтересу до української культури та літератури серед молоді останніх кількох років.

Марія розповідає, що в процесі роботи над фільмом знайшла багато цінного про тата, як про “тата”.

“Коли я відкривала домашні архіви команді, неочікувано для себе також знайшла відео, які раніше не бачила. Наприклад відео, яке є у фільмі, де тато мене фотографує. Оскільки я зовсім його не памʼятаю, бо була надто крихітною, коли він пішов з життя, - такі знахідки для мене - безцінні”, - говорить співачка.

У стрічці розповідається кілька маловідомих фактів з життя Назарія Яремчука – про його талановитих батьків, між якими була різниця понад 30 років, про дитинство в інтернаті.

Назарій був пізньою дитиною, народився, коли його батькові було вже 64 роки. Старший брат Назарія по батьку, Дмитро, був учасником українського підпілля. Він емігрував до Канади і зустрітися з ним вперше Назарій зміг лише у 1990-х роках.

Конфлікти у ВІА "Смерічка"

ВІА "Смерічка" з Вижниці у 70-х став одними з найпопулярніших гуртів у СРСР.

З гастролями вони об’їздили багато країн, давали по кілька концертів на день. Солісти Назарій Яремчук і Василь Зінкевич отримували тисячі листів від шанувальниць.

У фільмі трохи згадано непросту історію ансамблю. Учасники “Смерічки” сварилися, мирилися, йшли, але дехто повертався.

Василь Зінкевич пішов зі "Смерічки" у 1975 році, щоб стати солістом ансамблю "Світязь" Волинської обласної філармонії.

"Їхньому дуету не було рівних у всьому Радянському Союзі, але я бачив, що хлопці (Яремчук, Зінкевич. – Ред.) не ладять один з одним і погодився взяти до себе Василя", - йдеться у спогадах Валерія Громцева, директора ВІА "Світязь".

"Я все життя працюю з артистами і коли вивчав історію "Смерічки", то зрозумів, що нічого не міняється – слава впливає на всіх. Чвари всередині колективів стаються дуже часто", - говорить режисер стрічки Артем Григорян.

У момент найбільшого злету популярності "Смерічки" Зінкевич і Яремчук не були окремим артистами, а перш за все колективом, нагадує режисер.

"Хтось вважає, що між ними була конкуренція, бо обидва - красиві чоловіки і класні вокалісти. Хтось каже, що ні. Але у такі недомовки і образи за таких умов дуже легко повірити", - каже Григорян. За його словами, у щоденниках Назарія Яремчука згадок про конфлікти з Зінкевичем немає.

Яремчук і ШІ

У фільмі прозвучало багато цитат з приватних щоденників Назарія Яремчука. Його думки про Радянський союз, про долю українців, особисті спогади, наприклад, про зустрічі з жінками.

"Зараз без 12 хвилин третя ночі. Були щойно Н. В. і С. Дзвонила Л., випрошувала зустрітися, але мої правила не дозволяють мені нічого, крім дружніх зв’язків", - говорить у стрічці Яремчук.

Для фільму співака озвучив актор, а для обробки голосу був задіяний штучний інтелект. Технологія зробила його голос максимально схожим до голосу співака.

Чому у фільмі немає Софії Ротару та Василя Зінкевича

Команда стрічки зібрала багатьох людей, які дружили, працювали з Яремчуком та розповіли цікаві подробиці про його особисте життя і музику.

Однак, одного з ключових учасників "Смерічки" - Василя Зінкевича, який з Яремчуком співав багато років, у фільмі немає. Хоча попередньо він погодився на зйомки.

"Команда фільму говорила з ним кілька разів по телефону. Він ділився спогадами. Ми дуже хотіли побачити його у стрічці. Він не сказав нам "ні", але постійно переносив зустріч, яка врешті так і не відбулась", - говорить Артем Григорян.

Зінкевич зараз живе у Луцьку, де працює у Волинській обласній філармонії. Час від часу виступає з концертами в українських містах.

На зйомки запрошували і співачку Софію Ротару, яка разом з Зінкевичем та Яремчуком знялась у відомому мюзиклі "Червона рута" у 1971 році. Яремчук і Ротару одними з перших почали виконувати пісні Володимира Івасюка. Згодом Ротару поїхала до Москви. Яремчук залишився в Україні.

Співачка відмовилась від зйомок у фільмі, не пояснивши причину.

"Хтось з героїв нашого фільму розповідав, що Ротару і Яремчук лише перетиналися по роботі і не були близькими друзями. Хоча, є і зовсім протилежна інформація, але це все можуть бути плітки", - говорить режисер стрічки.

Афганістан і Чорнобиль

У стрічці "Яремчук: незрівнянний світ краси" друзі співака розповідають про його виступи перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС та про поїздку до Афганістану.

Назарій Яремчук був одним із небагатьох артистів, який виступав в Чорнобилі кілька разів поспіль

"Якщо деякі музиканти співали по дві-три пісні, то Назарій співав багато. Це могло бути відділення на 40 хвилин. Він був переконаний, що він там потрібен. Він не турбувався про своє здоров’я. Але і частотою його виступів зловживали", - розповідає поет Андрій Демиденко.

Музиканти пригадують, як після виступів у них від радіації фонили гітари і їх довелося викинути. Дехто пов’язував хворобу Яремчука – рак і його смерть у досить молодому віці - саме з поїздками до ЧАЕС.

"Між цими подіями було дев’ять років. Можливо у цьому є зв'язок, але ніхто не може це сказати точно", - говорить режисер стрічки Артем Григорян.

Згодом "Смерічці", як і багатьом іншим музикантам у СРСР, наказали поїхати до Афганістану підтримати радянських військових.

Василь Кошман, який керував "Смерічкою" у 1987-1988 роках, пригадує, як після концерту до Яремчука підходили солдати і дякували, "бо з його піснями вони дві години побували вдома".

Яремчук співав "Зелений Гай" у госпіталі для пораненого хлопця з Коломиї. Після цієї поїздки у ВІА "Смерічка" з’явилась пісня "Не жди мене" (Афганістан).

Режисер Артем Григорян говорить, що сумнівався, чи включати цей епізод у фінальну версію фільму з огляду на паралелі з тим, що відбувається зараз в Україні – тоді радянські, а зараз російські війська вриваються в іншу країну та окуповують її. На цей вчинок люди можуть по-різному реагувати.

"Але, з іншого боку, Яремчук їздив туди підтримувати наших українців, багато з яких там були проти своєї волі. Він їздив туди з бажанням подарувати людям трохи радості, відчуття дому", - говорить режисер.

Режисер каже, що з хвилюванням очікував, як глядачі відреагують на це. Але після прем’єрного показу до нього підійшло кілька чоловіків, які сказали, що саме на моменті про Афганістан вони плакали, "бо переживали сьогоденні події у цій сцені".

Світлий, добрий Яремчук

У фільмі образ Яремчука вийшов дуже позитивним. Друзі і рідні згадують його лише з теплотою та ніжністю. Але, чи був він таким насправді?

"Нам кажуть, що ми ідеалізуємо Яремчука, так, а що ми мали з ним робити? Показувати, що він – поганець? - Відповідає на це режисер стрічки Артем Григорян і додає - А, можливо, він і справді таким був – хорошим і світлим?”

Як аргумент Григорян наводить цитати зі щоденників Яремчука, озвучених у фільмі.

"Це рукописи, у яких ми нічого не міняли. Ось так він і писав гарно, поетично, натхненно. Навіть про жінок написано дуже делікатно. Ці щоденники були лише для нього. Якщо він на одинці з собою таким був, то можливо він таким і справді був. Я не думаю, що він перед всіма так прикидався", - говорить Григорян.

"Звісно ніхто не ідеальний. Завжди знайдеться той, хто може сказати про людину щось погане", - говорить режисер.

Однак, на його думку, перш ніж шукати скелети у шафах Яремчука, Івасюка та інших, для початку донести широкому загалу, "ким ці люди були і що вони зробили”.

Сімейні таємниці

У стрічці знялась Дарина Яремчук, друга дружина співака. Але немає його першої дружини - Олени, з якою вони прожили разом 15 років, та їхніх дітей – Дмитра та Назарія.

Про розлучення з Оленою є кілька спогадів друзів музиканта. Поет Павло Дворський згадує, що навколо Яремчука завжди було багато шанувальниць – вони чекали його після концертів, просили автограф, фото.

"Молоді хлопці, шалений успіх, напевно почалися ревнощі. Але так, як поводився Назарій, Олена не повинна була мати ніяких претензій", - згадує музикант Володимир Прокопик, який багато років працював з Яремчуком і їздив з ним на гастролі.

Після розлучення Олена переїхала до Києва, де вийшла заміж. Дмитро та Назарій залишилися жити з батьком у Чернівцях.

За словами Марії Яремчук, вона запрошувала братів до участі у фільмі, але вони відмовилися.

Раніше ЗМІ писали, що родина у суді ділила спадок після смерті Назарія Яремчука. Дмитро та Назарій розповіли, що віддали Марії будинок у центрі Чернівців. Вони заявили, що з сестрою порозумілися, хоча назвали їхні стосунки "специфічними".

Марія у соцмережах розповідала, що спілкування з братами у неї майже немає. Вона критикувала Дмитра Яремчука через його коментарі журналістам про її новонароджену дитину.

Всі діти Назарія Яремчука співають. Дмитро і Назарій є народними артистами. Вони створили гурт "Брати Яремчуки", співають пісні батька, на які у них є права, і пишуть свої. Проводять пісенний фестиваль "Родина".

Марія Яремчук брала участь у шоу "Голос країни" у 2012 році, представляла Україну на конкурсі Євробачення-2014 у Копенгагені й посіла шосте місце.

Під час Євробачення у Ліверпулі, де конкурс проводили від імені України, співачка була запрошеною гостею. У фіналі конкурсу вона виконала уривки батькової пісні "Родина, родина".