Чому в США забороняють дитячі книжки

В останні роки в американських шкільних бібліотеках дедалі частіше забороняють книжки, які нібито можуть нашкодити молодому поколінню.

Знаменита трилогія англійського письменника Філіпа Пулмана "Темні матерії" вперше вийшла друком у США в 1990-х і відразу ж викликала неоднозначну реакцію.

Зараз заборона на книги для дітей та підлітків в Америці досягла безпрецедентних масштабів, пише кореспондентка ВВС Джейн Чаабаттарі.

Перша частина фантастичної трилогії Пулмана "Північне сяйво" посіла шосте місце в рейтингу "100 найкращих дитячих книг усіх часів" за версією BBC, а сам Пулман отримав в цьому списку перше місце серед авторів, які нині живуть.

Проте, коли книгу вперше опублікували в 1996 році в США, її відразу заборонили у деяких регіонах країни.

У рідній для Пулмана Британії ставлення до його книжок – інше.

У 1995 році "Північне сяйво" отримала найпрестижнішу британську нагороду у дитячій літературі - Медаль Карнеґі, а у 2019-му Пулмана посвятили в лицарі й вручили премію Дж. М. Баррі, що стало, за його словами, "досягненням усього життя заради радості дітей".

Однак світогляд, представлений у "Північному сяйві" та інших частинах трилогії, який дехто вважає атеїстичним, виявився неприйнятним для деяких меншин в США.

Згідно зі звітом Американської бібліотечної асоціації 2008 року, роман зайняв друге місце серед книг, що викликають заперечення з боку Католицької ліги.

Заборону "Північного сяйва" можна вважати провісником літературної цензури з моральних, світоглядних чи релігійних міркувань.

Сьогодні заборона та критика книг у США досягли небувалого рівня.

У 2022 році Американська бібліотечна асоціація зафіксувала безпрецедентну кількість обмежень книг про расу, стать та сексуальність у школах й бібліотеках на всій території Сполучених Штатів. Під вогонь критиків потрапило понад 2500 видань. Це найвищий показник за останні 20 років.

Головною мішенню стали книги, в яких переважно порушуються питання раси та ЛГБТ: "Гендерний квір" Маї Кобабе, "Усі хлопчики не блакитні" Джорджа М. Джонсона, "Найблакитніші очі" Тоні Моррісон та "Хлопчик на галявині" Джонатана Евісона.

"Зрештою, спроби заборонити книги - це спроби змусити замовчати авторів, які виявили величезну мужність, розповідаючи свої історії", - каже BBC Culture президент Американської бібліотечної асоціації Лесса Кананьопуа Пелайо-Лозада.

"Більшість книг, які люди вважають недоречними, написані представниками ЛГБТК, темношкірими людьми або про них. Ці книги стоять на полицях бібліотек, бо хтось хоче їх читати. Вони відбивають досвід читача чи проливають світло на незнайому перспективу".

"Американці насолоджуються свободою самовираження, - зазначає вона. - Ми можемо обирати книги й ідеї, з якими хочемо працювати, але ми не можемо вирішувати, що наші сусіди можуть читати та думати. Ми не можемо замовчувати історії, які нам не подобаються".

Рух за заборону книг ініціює активна меншість, розповіла ВВС Culture Кейсі Міхан, директорка проєкту PEN America "За свободу читання".

"Цього навчального року з'явилися наслідки нових законів штату, які цензурують ідеї та матеріали в державних школах, що є продовженням руху за заборону книг, ініційованого у 2021 році місцевими жителями й активістами".

Заборона, яку запровадили в 32 штатах, зачепила чотири мільйони дітей та підлітків.

Серед причин, на які посилаються американські батьківські комітети й активісти, які борються за цензуру, - "пропаганда гендерної ідеології", "транссексуальні матеріали", "прийняття трансідеології, яка є нападом на дівчаток/жінок", "сексуальні домагання", "вживання наркотиків/алкоголю", "ЛГБТК-контент", "насильство", "расизм", "непристойність", "педофілія".

"За останні 10-13 років книги про ЛГБТК стали надто сексуально відвертими", - розповіла Washington Post Дженніфер Піппін з Флориди, письменниця й засновниця організації "Мами за свободу".

За її словами, занепокоєння книгами про ЛГБТК викликає не гомофобія, а "відверто сексуальний" характер текстів.

Цензура й розсудливість

"Хоча люди, які просять вилучити книги з бібліотек, становлять меншість. Це – гучна й організована меншість, сповнена рішучості нав'язувати свою волю на всіх рівнях управління", — каже письменник Джонатан Евісон в інтерв'ю BBC Culture.

Роман Евісона "Хлопчик на галявині" про молодого американця мексиканського походження, який стикається з дискримінацією у робочому районі Сіетла, посідає сьоме місце у списку заборонених книг за версією Американської бібліотечної асоціації.

Тому, на думку письменника, дуже важливо, бути старанними й організованими у зусиллях захистити свободу слова.

"Цензори склали списки книг й уривки з них, які вони вважають неприйнятними", — розповів ВВС письменник Дейв Еггерс. Він відвідав місто Рапід-Сіті у Південній Дакоті, після того, як його роман "Коло" заборонили в середніх школах, а всі копії книги знищили.

Джордж М. Джонсон, чия автобіографічна книга "Всі хлопчики не блакитні" розповідає про дитинство й юність темношкірого хлопчика-квіра, приєднався до PEN America, видавництва Penguin Random House, інших авторів та активістів, які подали позов проти влади округу у Флориді, де видалили його книги зі шкільної бібліотеки.

"Що вселяє надію, — каже Джонсон BBC, — то це те, що більшість людей в країні виступають проти заборони на книги. Що ці заборони спонукають учнів виборювати свої права. І що ми перемагаємо у багатьох округах, і книги залишаються на полицях бібліотек. Ми активні, організовані й готові продовжувати боротьбу стільки, скільки потрібно. Цензура не завадила писати ще більше. Зрештою, книг буде так багато, що заборонити усі буде просто неможливо".

Роман американської письменниці, лауреатки Нобелівської премії з літератури Тоні Моррісон "Найблакитніші очі" показує темні залаштунки маленького американського містечка, де живе темношкіра дівчина Пікола Бридлав, єдина мрія якої - блакитні очі.

Краса - поняття відносне, але для Америки 40-х років чорної краси не існує, там панують забобони й стереотипи.

Авторка каже, що прототипом героїні стала її темношкіра подруга дитинства, яка у 11 років розповіла їй, що два роки молилася, що Бог дав їй блакитні очі.

"Такий расизм ранить, - каже Моррісон. - Це не лінчування і не вбивство. Це внутрішній біль".

BBC зібрала список зі 100 найкращих дитячих книг усіх часів, тож це слушний момент, щоб уявити дитячі книги, які ще належить написати (і проілюструвати), безліч голосів, які ще доведеться почути, історії, які ще доведеться розповісти.

А також прислухатися до промовистого аргументу Тоні Моррісон в анотації до антології PEN America "Спаліть цю книгу".

"Думка, яка змушує мене з жахом споглядати, як стирають голоси, ненаписані романи, непоставлені п'єси, скасовані фільми, як ковтають вірші через страх, що їх почують не ті люди, як забороняють мови — ця думка кошмарна. Ніби невидимим чорнилом описують цілий всесвіт".