Politico: Путін веде війну за принципом "щось та й трапиться"

Путін веде війну за принципом "щось та й трапиться", він робить ставку на затягування часу, сподіваючись, що обставини зміняться на його користь, навіть якщо зараз війна виглядає стратегічно безперспективною, пише оглядач Politico Джеймі Деттмер.

Він порівнює Путіна з відомим персонажем Чарльза Діккенса з роману "Девід Копперфілд" - містером Мікобером, який живе в боргах, але весь час повторює: "якось воно буде", маючи на увазі, що проблема вирішиться сама.

За чотири роки після початку повномасштабного вторгнення війна Путіна виглядає безвихідною з військової точки зору.

Але російський лідер продовжує її, керуючись "принципом Мікобера" - сліпою вірою в те, що ситуація врешті-решт зміниться на його користь.

За колосальну ціну втрачених життів та покалічених тіл російські війська не змогли захопити навіть весь Донбас, нагадує автор колонки.

До того, як Путін відправив свої танки через кордон, Росія окупувала близько 7% території України. Через місяць війни захоплені території становили приблизно 27%. Але з того часу, за даними Центру Белфера Гарвардського університету, Росія застрягла на рівні приблизно 18-19%.

Але Путін не відмовляється від своїх цілей. Чому? Він має продемонструвати своєму народу велику перемогу, яка виправдає колосальні людські й економічні втрати.

Водночас Росія, ймовірно, може продовжувати вести війну ще деякий час, створивши військову машину, яка "пристойно функціонує", і зробивши ставку на виснаження України.

Нездатний перемогти Україну воєнним шляхом, Путін очікує змін поза полем бою - втому від війни в суспільстві, проблеми з мобілізацією та брак людських ресурсів на передовій.

Попри застосування дронів та штучного інтелекту, присутність на місцях все ще має значення, і це показала битва за Покровськ, нагадує автор колонки.

Там брак людських ресурсів дозволив Росії застосувати тактику, яку головнокомандувач України Олександр Сирський назвав "тотальною інфільтрацією", коли невеликі піхотні підрозділи пробираються в тил українських позицій.

Ще один привід для надії Путіну дає позиція президента США Дональда Трампа, який більше тисне на Київ, ніж на Москву, і припинив прямі поставки військового обладнання. А також Угорщина, яка цього тижня намагалася заблокувати узгоджену позику ЄС для України в розмірі 90 мільярдів євро.

"Чи означає це, що Україна ось-ось розвалиться? Путін, можливо, справді на це сподівається. Його невпинні зимові обстріли енергетичної інфраструктури України, безумовно, спрямовані на те, щоб виснажити змучених війною українців та зламати їхню волю", - пише Деттмер.

Ще один розрахунок очільника Кремля - на дестабілізацію внутрішньої ситуації в Україні.

Будь-яку угоду, яка матиме територіальні поступки, доведеться винести на референдум, що спричинить багато опору в суспільстві. Дебати про здачу земель можуть швидко вийти з-під контролю, а в суспільстві їх можуть сприйняти як капітуляцію, пише автор.

Путін, можливо, опинився в пастці дилеми, підсумовує автор колонки.

Його війну неможливо виграти на полі бою, адже він не має достатньо сил, аби завоювати Україну, але він чекає, що "щось трапиться".

Тим часом Україна змушена триматися: вона також не може перемогти на полі бою і повернути всі втрачені території, але мусить вижити, сподіваючись, що зрештою Росія втомиться, змусивши Путіна серйозно взятися за переговори.