Сергій Кислиця: "Західні партнери вірили, що Росія окупує Україну"

Переговори щодо можливого припинення війни між Україною та Росією вже кілька років тривають паралельно з бойовими діями, і їхні подробиці лише зрідка стають публічними.

В інтерв'ю кореспонденту BBC Полу Адамсу заступник керівника Офісу президента України Сергій Кислиця розповів не лише про поточний переговорний процес і роль США, а й про те, як починалася війна - зокрема про ніч 23 лютого 2022 року, коли російське вторгнення розпочалося просто під час засідання Ради Безпеки ООН, головування в якій тоді належало Росії.

Він також пояснив, чому конфлікт не завершився швидко і чому Україна не має причин здаватися.

Військові домовляються легше, ніж дипломати

Переговорний процес за останній рік помітно змінився, вказує Сергій Кислиця. Якщо у 2025-му ключові зустрічі відбувалися в Стамбулі, то згодом майданчиком став Абу-Дабі. І головна відмінність - склад російської делегації.

У ній більше не було звичних політичних фігур і представників МЗС. Натомість були військові та працівники спецслужб.

За словами Кислиці, це несподівано спростило діалог.

Він згадує, що ще під час роботи в ООН російські дипломати часто були найскладнішими опонентами. Військові ж, на відміну від політиків, краще розуміють реальність фронту. Вони можуть сперечатися, але не занурюються в ідеологію чи історичні теми.

Військова переговорна група, за словами Кислиці, вже досягла згоди приблизно з 90% технічних питань.

Залишилися найскладніші 10%: статус територій, лінії розмежування, контроль над Запорізькою АЕС.

Але їх неможливо вирішити без політичних рішень на найвищому рівні.

Війна XXI століття, а правила — XIX

Сучасна війна — це не лише лінії фронту, а й величезна концентрація військ, техніки, систем озброєння, безпілотників і розвідувальних засобів.

Навіть якщо політики домовляться про припинення вогню, реалізувати його миттєво неможливо. Потрібно заздалегідь визначити, де проходить лінія розмежування, як сторони відводитимуть сили, хто фіксуватиме порушення та як працюватиме контроль.

За словами Кислиці, якби таку підготовку почали лише після політичного рішення, практична реалізація могла б затягнутися на місяці, а то й на роки. Тому технічну основу миру готують заздалегідь — на випадок, якщо домовленість буде досягнута.

При цьому виявилося, що навіть базові поняття потребують узгодження. Міжнародне гуманітарне право формувалося десятиліттями, але багато його норм належать до епохи, коли не існувало ні безпілотників, ні високоточного озброєння, ні сучасних систем спостереження.

Наприклад, термін "припинення вогню" в сучасному розумінні взагалі відсутній у Женевських конвенціях, вказує Сергій Кислиця.

Окрему проблему створює масове використання дронів: для їхнього застосування, контролю та відведення фактично немає міжнародних стандартів.

Тому, переконаний Кислиця, нинішня війна неминуче поставить перед міжнародною спільнотою питання про перегляд правил ведення воєнних дій — адже конфлікт XXI століття досі регулюється нормами, сформованими в попередні століття.

Америка як єдиний арбітр

Особлива роль у переговорах належить США. Американці присутні на зустрічах постійно — вони не просто спостерігають, а активно беруть участь: ставлять запитання, пропонують компроміси, об'єднують проєкти документів сторін.

Головне — ресурси, вказує Кислиця.

Моніторинг припинення вогню такого масштабу потребує супутників, авіації, наземних систем спостереження, аналітики та політичного впливу. Жодна міжнародна організація сьогодні не володіє такими можливостями.

Без участі США, визнає Кислиця, створити систему контролю неможливо — і Росія це добре розуміє.

Ніч, коли почалася війна

В інтерв'ю BBC Сергій Кислиця згадав ніч, коли Росія почала широкомасштабне вторгнення.

Він тоді перебував на засіданні Ради Безпеки ООН - органу, який мав забезпечувати міжнародну безпеку. Саме в залі стало відомо про перші удари по Україні.

"Головування тоді належало Росії, - розповідає він. - До 10 вечора нас запевняли: жодного нападу не буде. А вже о 10 вечора ми знали: удари йдуть. Я отримав інформацію на телефон, американський посол теж".

Кислиця каже, що намагався викликати реакцію з боку Росії: "Я сказав Небензі (тодішній постпред РФ при ООН. - Ред.): зателефонуй Лаврову або Путіну, поясни їм ситуацію". Але російський дипломат спокійно відповів: "Я нікого будити не буду".

"Тобто Небензя вважав, що поки Кремль завдає ударів по Україні, їхній президент спокійно спить у Москві, - каже Кислиця. - А ми сидимо в залі Ради Безпеки й дізнаємося про це телефоном".

Втім, Небензя фактично визнав факт агресії, назвавши дії Росії "операцією проти київської хунти".

"Це був драматичний момент: країна-агресор головує в Раді Безпеки й одночасно оголошує напад", — підкреслює Кислиця.

Непередбачуваний сценарій

Кореспондент BBC Пол Адамс поставив Сергію Кислиці пряме запитання: чи можна було тоді уявити, що через чотири роки Україна все ще шукатиме шляхи зупинити війну.

"Я не міг уявити, що ми коли-небудь здамося, — відповідає він. — Хоча щонайменше кілька членів Радбезу вважали, що Україна капітулює і нас захоплять якщо не за дні, то за кілька тижнів".

За його словами, трагедія полягала в тому, що розвідки США та Великої Британії майже напевно знали про підготовлюване вторгнення.

"Вони вели переговори з Росією, союзниками та Україною, ймовірно, ще з вересня чи жовтня попереднього року. Але, на жаль, у них не було плану на випадок, якщо Україна не здасться або якщо вторгнення не відбудеться".

Кислиця підкреслює: західні партнери щиро вірили, що Україна буде окупована.

"Якби у них були такі плани, якби допомога Україні почалася раніше, а не у форматі постачання зброї "крапля за краплею", сьогодні ми могли б святкувати кінець війни, а не відзначати її вступ у п'ятий рік".

Тиск США і тиск Росії — це різні речі

Кореспондент BBC Пол Адамс зауважив, що Дональд Трамп чинить великий тиск на Україну, і поцікавився, чи відчуває це Київ.

Кислиця відповів, що тиск справді є, і президент України про це говорить. Проте він наголосив: тиск США і Росії кардинально відрізняється.

"Росія каже прямо: "Йдіть з територій".

США ж закликають: "Припиніть вбивства, шукайте компроміс".

Американці, за його словами, більш вишукані у підходах, але не вимагають капітуляції.

Чому Україна не здасться

У фіналі розмови BBC журналіст Пол Адамс поставив пряме запитання: чи втомилася Україна і чи не настав час укласти хоча б якийсь мир?

Кислиця відповів несподіваним історичним паралелізмом: "Я пам'ятаю серпень 1991 року, — розповідає він. — До Києва приїжджали іноземні лідери, включно з тодішнім президентом США. Вони говорили: „Навіть не думайте виходити зі складу СРСР, він назавжди“. А через кілька тижнів Радянський Союз розпався".

Сьогоднішня Росія, за його словами, значно слабша за СРСР і не здатна вести перегони озброєнь так, як це робив Радянський Союз.

"Ступінь стійкості та рішучості українського народу зараз дуже висока", — підкреслює Кислиця.

Він зазначає, що Європа 2026 року відрізняється від Європи 2022-го, але не настільки, щоб ставити під загрозу позицію України.

"Армія України 2026 року - зовсім не та, що була у 2022-му. Тому у нас немає причин здаватися".

І додає: війну можна було б зупинити одним дзвінком однієї людини своєму начальнику штабу.

"Але, судячи з усього, кремлівський диктатор поки не готовий зробити цей крок".

У підготовці матеріалу допомагали Анастасія Левченко та Олеся Жигалюк.