Новий фільм Джорджа Клуні - кіношедевр, де він зіграв сам себе

У новому фільмі Джорджа Клуні є рядок, де один персонаж каже його герою: "Ти - американська мрія, остання з великих кінозірок".

Це твердження цілком могло б стосуватися самого Клуні в реальному житті - і це лише одна з кількох паралелей між американським актором та кінозіркою, яку він грає у стрічці Netflix "Джей Келлі", яку щойно презентували на Венеційському кінофестивалі.

Надуспішний актор, який грає надуспішного актора, може здатися не надто складним завданням. Але гра Клуні є значно глибшою - він показує актора, який відчуває дивну порожнечу, замислюючись над своїми життєвими виборами.

Вигаданого Джея Келлі обожнюють, де б він не з'явився, але, озираючись на кар'єру та спадщину, він не може позбутися думки про те, скільки втратив у сімейному житті.

"Було щось дуже захопливе в ідеї показати кінозірку, яка переживає кризу та вирушає в подорож - фізичну, але водночас внутрішню, психологічну", - пояснює режисер Ноа Баумбах.

Відсутність у Келлі справжнього відчуття себе, додає він, "стала способом осмислити питання: ким ми є і як ми можемо змиритися з цією прірвою між тим, як ми себе показуємо, і тим, ким можемо бути насправді".

Клуні, який останнє десятиліття здебільшого присвятив режисурі й лише зрідка з'являвся на екрані, у "Джей Келлі" знову постає справжньою кінозіркою.

Попри те, що фільм явно розрахований на широку аудиторію, майстерність акторської гри Клуні може забезпечити йому участь в оскарівських перегонах, де цьогоріч у категорії "найкращий актор" очікується чимало зірок першої величини.

За сюжетом головний герой після низки ударів долі - включно зі смертю близького друга та сваркою з колишнім однокурсником (його грає Біллі Крудап) - за тиждень до початку зйомок нового фільму зненацька зупиняє роботу.

Без попередження Келлі вирішує полетіти до Європи, щоб провести час із доньками й розібратися в собі, - хоча спершу заїжджає до Італії, щоб отримати премію за життєві досягнення.

Його команда супроводу - зокрема піарниця (Лора Дерн) та стилістка (Емілі Мортімер) - змушена їхати з ним, адже Келлі, як завжди, мало цікавиться їхнім життям порівняно з власним.

Проте поступово помічники один за одним залишають його й повертаються до США, зрозумівши, що Келлі серйозно розмірковує над тим, аби покинути кар'єру.

Єдиним, хто залишається поруч, стає його менеджер Рон, якого грає Адам Сендлер - і ця роль знову нагадує глядачам, наскільки сильним драматичним актором він може бути поза комедією.

"Коли як актор читаєш такий сценарій, думаєш: 'Святе [лайка], не вірю, що отримав такий подарунок'", - казав Сендлер журналістам.

Звісно, Сендлер, Дерн і Крудап - теж великі зірки, і всі вони погоджуються, що фільм змусив їх переосмислити свої стосунки з людьми, які оточують їх у голлівудській піар-машині.

"Я завжди цінував свого менеджера, агента, піарника. Я знаю, наскільки важко їм слухати про мої злети й падіння та підтримувати мене за будь-яких обставин", - каже Сендлер.

"Я ціную їхню роботу, і мені було цікаво зіграти людину, яка віддана комусь іншому. Я захоплююся тими, хто це робить, і тим, наскільки це для них важливо", - додає він.

Дерн зазначає, що насолодилася можливістю зіграти "людину, яка допомагала виховувати мене в професійному житті", і називає свою піарницю "материнською постаттю", особливо на початку її кар'єри, коли вона почала зніматися в 11 років.

Вона теж хоче бути уважнішою й більш усвідомленою щодо власної сили як знаменитості.

"Чи знала я, що в моєї піарниці є сім'я? Звісно. Але тепер я хочу ще більше зважати на це", - каже вона.

Перші відгуки у Венеції виявилися дуже різними. У п'ятизірковій рецензії Роббі Коллін з Telegraph назвав стрічку "шедевром про кризу середнього віку" та відзначив фінальну сцену як "приголомшливу".

"[Джей Келлі] виглядає як Клуні. Він поводиться як Клуні, - пише Коллін. - Але, можливо, не варто надто поспішати ототожнювати їх - адже Джей Келлі насправді теж не Джей Келлі, ось у чому проблема".

Джеффрі Макнаб з Independent поставив фільму чотири зірки та зазначив: "Якщо Клуні грає чергову варіацію на тему самого себе, то цього разу він робить це значно відвертіше й щиріше, ніж будь-коли".

Натомість Пітер Бредшоу з Guardian у своїй однозірковій рецензії назвав фільм "жахливим, сентиментальним і самозакоханим".

Хоча Клуні був у Венеції на прем'єрі й фотографувався на червоних доріжках, він пропустив традиційну пресконференцію через синусит - "навіть кінозірки хворіють", жартує Баумбах.

Та попри це, довкола "Джея Келлі" панує величезний ажіотаж - імʼя головного героя багато глядачів вважають підозріло схожим на ім'я Джорджа Клуні.

"Я знав Джорджа багато років і давно хотів зняти щось із ним, і ще на етапі написання сценарію ми з Емілі (Мортімер) сказали: це буде Джордж", - пояснює Баумбах.

Зазвичай актори уникають ролей, які надто схожі на них самих, адже значно модніше пройти серйозну трансформацію. Але Баумбах каже, що в цьому випадку популярність Клуні радше допомогла, ніж завадила.

"Я вважав важливим, щоб у глядачів, які дивляться фільм, уже був певний зв'язок із актором, - пояснює він. - Персонаж упродовж усього фільму тікає від самого себе, намагається приховатися, і я фактично просив Джорджа поступово відкривати себе все більше й більше".

Хоча до "Оскарів" ще кілька місяців, Клуні вже опинився серед низки зірок, які претендують на головні нагороди в категорії "найкращий актор".

Леонардо ДіКапріо, Тімоті Шаламе, Деніел Дей-Льюїс і Двейн Джонсон - лише кілька імен, які вже готуються до сезону нагород.

До того ж Голлівуд завжди охоче дивиться фільми про самого себе - і це може допомогти "Джею Келлі" у боротьбі за відзнаки.

64-річний Клуні легко може отримати номінацію на "Золотий глобус" і має шанс на першу акторську номінацію на "Оскар" відтоді, як у 2012 році його відзначили за "Нащадків". Але доведеться зачекати, аби побачити, як його виступ порівняється з іншими.

Баумбах також не новачок для журі Американської кіноакадемії (його "Шлюбна історія" 2019 року принесла Дерн "Оскар"), а після прохолодно сприйнятого "Білого шуму" він повернувся у форму.

"Коли знімаєш кіно про актора, насправді знімаєш фільм про ідентичність, гру й пошук себе", - каже режисер.

"Актори завжди намагаються знайти себе в персонажі й з'ясувати, де їхнє місце. Це завжди хтось інший, але зрештою це те, чим займається кожен із нас у житті", - підсумовує він.