"Я обрала не бути красунею". Легендарна акторка Гелен Міррен святкує 80-річний ювілей

26 липня своє 80-річчя святкує зірка театру, кіно та телебачення, відома британська акторка дама Гелен Міррен.

За свою 60-річну карʼєру вона зіграла в десятках вистав, фільмів та серіалів, за які отримала безліч нагород.

Міррен є єдиною людиною у світі, яка отримала одночасну американську та британську Потрійну корону акторської майстерності - премії "Оскар", "Еммі" та "Тоні" у США та BAFTA за ролі кіно та на ТБ та премію Лоуренса Олівʼє у Британії.

Вона ніколи не вважала себе красивою - однак стала іконою стилю для поколінь жінок, не хотіла виходити заміж - але створила один із найміцніших шлюбів Голлівуду.

У 2003 році королева Єлизавета ІІ - за роль якої Міррен отримала "Оскар" - надала їй титул дами Ордена Британської імперії.

"Справжнє мистецтво - навчитися приймати себе і любити, прийняти свою абсолютну індивідуальність і пишатися нею", - казала акторка.

Розповідаємо про її життєвий і творчий шлях.

Дитинство та початок театральної карʼєри Міррен

Майбутня акторка народилася 26 липня 1945 року в Лондоні, в родині Василя Миронова та Кетлін Роджерс. Її батько був потомком російських аристократів, які опинилися в Британії після революції 1917 року, а мати походила з британської родини робітничого класу.

При народженні вона отримала імʼя Олена Лідія Миронова, однак у 1950-х роках її батько офіційно змінив родинне прізвище на Міррен.

"У ті часи мати будь-яке іноземне прізвище у Британії було досить незручно. Він змінив його, коли мені було близько 10 років, з Миронова на Міррен", - згадувала згодом акторка в інтервʼю The Hollywood Reporter.

У родині було троє дітей, і батько, який до Другої світової грав у Лондонському філармонічному оркестрі, пішов працювати водієм таксі, щоб забезпечувати сімʼю.

"З грошима завжди було дуже, дуже скрутно... Ми могли приймати ванну лише раз на тиждень, бо лише раз на тиждень ми могли дозволити собі розпалити бойлер, щоб нагріти воду для купання. Тож вся родина купалася по п'ятницях", - розповідала Міррен.

У дитинстві вона захопилася театром - за її власними словами, у віці 13 років її надихнула аматорська постановка "Гамлета".

"Я була вражена всією цією надмірною драматичністю, - розповідала Міррен в інтервʼю The Times у 2010 році. - Ми росли без телевізора і ніколи не ходили в кіно, тож після "Гамлета" я тільки й хотіла, що повернутися у той світ, де були можливі всі ці неймовірні речі".

Гелен грала у шкільних виставах, однак батьки не підтримували прагнення доньки до акторської карʼєри, адже, на їхню думку, вона не передбачала фінансової стабільності. Тому вона вступила до коледжу навчатися на вчительку.

Однак Міррен продовжувала мріяти про театр, і у віці 18 років пройшла прослуховування до Національного молодіжного театру (National Youth Theatre, NYT).

У 1965 році, коли їй було 20 років, вона зіграла Клеопатру у пʼєсі "Антоній та Клеопатра", яку NYT поставив у лондонському театрі "Олд Вік".

"Це стало початком моєї карʼєри", - казала згодом Міррен.

Після цього вона приєдналася до Королівської шекспірівської трупи (Royal Shakespeare Company, RSC), де зіграла кілька яскравих ролей, зокрема Кастізи у постановці "Трагедії месника" 1966 року, Кресіди в "Троїлі й Кресіді" 1968 року та леді Макбет у постановці "Макбета" Тревора Нанна 1974 року.

Ці ролі, а також кілька інших, принесли їй славу "Секс-королеви RSC" - титул, який, як акторка визнала згодом, вона глибоко зневажала.

"Я вважала себе серйозною актрисою, - зазначала Міррен, - Але чоловіки того часу безкарно несли таку сексистську нісенітницю. І це було постійно".

Водночас акторка ніколи не соромилася своєї сексуальності.

"Я не проти бути сексуальною - але на моїх умовах. Я й досі люблю сексуальність. Я люблю мистецтво сексуальності... Містичне, мистецьке й трохи збочене - усе це мене цікавить", - казала вона.

Карʼєра Гелен Міррен у кіно

Зніматися у кіно Гелен Міррен почала наприкінці 1960-х років - вона зіграла у таких фільмах як "Герострат" (1967), "Вік згоди" (1969) та "О, щасливчику" (1973). Серед її ранніх робіт також була роль Цезонії у фільмі "Калігула" (1979).

1980 року вона знялася у кримінальній драмі "Довга Страсна пʼятниця" Джона Маккензі, яка отримала схвалення критиків, а наступного року - у фентезійній стрічці "Екскалібур".

Втім, справжнє визнання - і перші великі винагороди - Міррен принесла роль у фільмі "Кел" (1984) за романом Бернарда Маклаверті. За неї вона отримала нагороду Каннського кінофестивалю як найкраща акторка.

У 1985 році Міррен отримала роль у фільмі "Білі ночі" - над цією стрічкою вона працювала з режисером Тейлором Гекфордом, з яким невдовзі почала зустрічатися поза знімальним майданчиком і згодом одружилася.

Наступного року Міррен знялася у високо оціненому критиками фільмі "Берег москітів", а згодом - ще в одному фавориті кінокритиків, "Кухар, злодій, його дружина та її коханець" (1989).

Свою першу номінацію на премію "Оскар" Міррен здобула за роль королеви Шарлотти у фільмі "Божевілля короля Георга" (1994), другу - за роль економки у стрічці Роберта Олтмена "Госфорд-парк" (2001), а третю - за роль дружини Льва Толстого Софії у біографічній драмі "Остання зупинка" (2009). За цю роль вона також отримала номінацію на "Золотий глобус".

Найвідомішою роллю Міррен стала роль Єлизавети II у фільмі Стівена Фрірза "Королева" (2006), за яку вона нарешті отримала "Оскар" як найкраща акторка, а також інші нагороди.

"На той час такого ніколи раніше не робили – грати королеву. Це було досить нервово, бо я не знала – ніхто не знав – як це сприйме публіка, не кажучи вже про британський істеблішмент. Але в мене склалося враження, що це побачили і оцінили", - казала згодом Міррен про цю роль.

Невдовзі після цього вона взялася за роль зовсім іншого плану - колишньої шпигунки у динамічному бойовику "RED" (2010), де вона знялася разом із Морганом Фріменом та Брюсом Віллісом. Згодом вона повторила цю роль у сиквелі "RED 2" (2013).

Також Міррен здобула визнання за роль Альми Ревілл, дружини режисера Альфреда Гічкока, у біографічному фільмі "Гічкок" (2012). Роль видатного режисера у ньому виконав Ентоні Гопкінс.

Серед її інших різнопланових ролей - поява у франшизі "Форсаж" та голос оповідачки у фільмі Грети Гервіг "Барбі" (2023).

Однією з її останніх великих робіт стала роль ізраїльської премʼєрки Голди Меїр у стрічці Гая Наттіва "Голда" (2023).

Пізніше мають вийти ще декілька фільмів за участю Міррен, зокрема "Клуб убивць по четвергах", який виходить 28 серпня на Netflix.

Найкращі ролі на телебаченні

Свою карʼєру на телебаченні Меррен розпочала з мінісеріалу ВВС "Кузина Бет", де зіграла одну з головних ролей. Згодом вона також знялася в кількох інших серіалах ВВС.

Проте справжню славу на телебаченні їй принесла роль інспекторки Джейн Теннісон у серіалі "Головний підозрюваний" (1991-2006), за яку вона отримала три нагороди BAFTA та дві "Еммі".

Вона також отримала "Еммі" за головні ролі у телевізійному фільмі "Пристрасть Айн Ренд" (1999) та мінісеріалі "Єлизавета I" (2005).

У 2019 році Міррен отримала роль ще однієї владної монархині - імператриці Катерини в мінісеріалі HBO "Катерина Велика".

У 2021 вона з'явилася в науково-фантастичному серіалі "Соло".

У 2022–2025 роках Міррен знімалася разом із Гаррісоном Фордом у серіалі "1923" - приквелі до надзвичайно популярного "Єллоустоун".

Особисте життя Гелен Міррен

За словами Міррен, із самого дитинства вона прагнула чогось інакшого.

"Комусь подобається звичне, стабільне життя, - казала акторка в інтервʼю The Times. - А я не хотіла стабільності. Я прагнула незнаного, дивного, іншого".

"І понад усе - не хотіла дорослішати, виходити заміж і осідати на місці", - додавала вона.

Наприкінці 1970-х років вона мала чотирирічні стосунки з фотографом Джеймсом Веджем, разом із яким вони створили кілька еротичних арт-фотосесій.

"Час, проведений із Джеймсом, був одним із найкращих у моєму житті, бо він був надзвичайно творчим", - згадувала згодом вона.

"Йому дуже подобалася еротична фотографія в дусі Гельмута Ньютона. Ми створювали такі роботи, які самі хотіли б бачити в журналах, хоча розуміли, що їх ніколи не опублікують", - казала акторка.

"Я була щаслива бути його моделлю - чи, якщо хочете, музою", - додавала вона.

Деякі з цих фотографій згодом були опубліковані в автобіографії Міррен "У кадрі: Моє життя в словах і світлинах" (In the Frame: My Life in Words and Pictures), яка вийшла 2008 року.

У 1981 році, під час зйомок фільму "Екскалібур", вона познайомилася з тоді ще маловідомим актором Ліамом Нісоном, з яким у неї розпочався роман.

"Ми не зустрічалися, ми прожили разом чотири роки – деякий час у нас було все серйозно. Мені пощастило"", – згадувала через багато років Міррен у "Шоу Грема Нортона" 2018 року, яке вона відвідала разом із Нісоном.

Зі своїм майбутнім чоловіком Міррен познайомилася 1985 року, на зйомках фільму "Білі ночі" - ним став режисер Тейлор Гекфорд.

Вони почали зустрічатися та пробули разом понад 10 років, перш ніж нарешті одружилися 1997 року.

За словами Міррен, секрет їхнього шлюбу - підтримка одне одного.

"Причина, чому я досі з Тейлором після всіх цих років - у тому, що він завжди підтримував мене у моїй роботі. Він пишається моїми успіхами й завжди співчуває, коли щось не вдається. У такі моменти він каже: "Та до біса їх, люба! Ти була чудова". І я роблю так само у відповідь", - казала вона в інтервʼю The Times.

Подружжя мешкає на дві країни - у Лондоні та Лос-Анджелесі.

Гекфорд мав двох дітей від двох попередніх шлюбів, його старший син загинув у 2022 році від раку. Спільних дітей із Міррен вони не мають.

"Я не хотіла бути красивою акторкою"

Попри свою надзвичайно успішну карʼєру на світову славу, Міррен відверто зізнавалася, що їй дуже знайоме почуття невпевненості у собі.

"Я була дуже цілеспрямованою, але це не мало нічого спільного з упевненістю в собі, - казала вона в інтервʼю британському Vogue у 2019 році про початок своєї карʼєри. - Мене роз'їдали сумніви в собі: страх провалу, думки, що я товста, негарна, а мої ноги не такі. І досі відчуваю велику невпевненість".

Водночас акторка з юності мала сміливість не грати за чужими правилами на обирати свій власний шлях.

Під час круглого столу The Hollywood Reporter, який вона відвідала разом з іншими відомими акторками, Міррен розповіла, як у віці 20 років їй запропонували зробити пластику носа.

"Мені сказали: "Ти ніколи не отримаєш роботи, якщо не зробиш пластику носа". Я сказала "ні". Я все одно не хотіла бути красивою акторкою. Я обрала бути не такою вже й красунею", - сказала Міррен.

На думку Міррен, важливішою за красу є індивідуальність.

"Я виглядаю нормально, але не аж настільки красива, - казала вона в інтервʼю журналу People минулого року. - Але ми всі - особистості, і кожен має свою унікальність. І, зрештою, головне - прийняти це й дозволити собі бути тим, ким ти є".

Акторка також зазначала, що не женеться за молодістю.

"Мене не цікавить бути молодою. Мене цікавить бути саме тою, ким я є, - зізнавалася вона в інтервʼю The Standard. - Я ніколи не думала, що мені буде 79. Я не сповнена молодості, але я сповнена життя".

"І я дуже вдячна, що досить довго прожила у світі без технологій… Людські стосунки тоді були зовсім іншими", - додала Міррен.