Путін 5.0. Сучасний цар Росії з ядерною зброєю

Ймовірно, він міг би пройти цей шлях із зав’язаними очима.

Вже вп'яте Володимир Путін здійснить довгу прогулянку Великим Кремлівським палацом до Андріївського тронного залу. Там він складе присягу і вступить на посаду президента Росії на новий шестирічний термін

Цей маршрут може бути знайомим, але після першої церемонії інавгурації Путіна в травні 2000 року багато чого змінилося.

Тоді президент Путін пообіцяв "зберігати і розвивати демократію" і "піклуватися про Росію".

Як Україна готується зустрічати новий наступ Росії

Що Путін задумав далі?

Якою буде війна та російський наступ влітку 2024-го

Двадцять чотири роки по тому лідер Кремля веде війну проти України - війну, в якій Росія зазнала великих втрат. Вдома, замість того, щоб розвивати демократію, президент Путін послідовно її згортав - саджав критиків у в’язницю, усуваючи всі стримування та противаги своєї влади.

"Путін тепер уявляє себе Володимиром Великим, російським царем", - вважає Фіона Гілл, колишня радниця Білого дому з питань національної безпеки.

"Якщо повернутися до його перших двох президентських термінів, я думаю, ми могли б зробити досить позитивну оцінку Путіна. Він політично стабілізував країну та знову зробив її платоспроможною. Російська економіка та система працювали краще, ніж будь-коли у своїй історії", - каже вона.

"Війна в Україні, починаючи з анексії Криму 10 років тому, різко змінила цю траєкторію. Він перетворив себе на імперіаліста, а не на прагматика", - додає Гілл.

Важко уявити, що відтоді, як Володимир Путін уперше прийшов до влади, Америка пережила п’ять різних президентів, а Британія - сім прем’єр-міністрів.

Після майже чверті століття керування Росією Путін, безумовно, залишив свій слід. Рідко хто говорив про "брежнєвізм", "горбачовізм" чи "єльцинізм".

Але путінізм - це реальний феномен.

"У нашій історії був ще один "ізм": сталінізм", - каже Андрій Колесніков, старший науковий співробітник Центру Карнегі з вивчення Росії та Євразії.

"Я б сказав, що путінізм - це ще одне втілення сталінізму. Він поводиться як Сталін. Його влада персоналізована, як у сталінські часи. Він вважає за краще застосовувати багато політичних репресій. І, як Сталін, він готовий залишатися при владі до фізичного кінця", - пояснює науковець.

Виклик для Заходу полягає в тому, як мати справу з дедалі більш авторитарним російським лідером, який має намір відновити те, що він вважає величчю Росії. Сучасний цар... з ядерною зброєю.

"Щодо питання ядерної зброї ми можемо зробити надзвичайно багато, - вважає Фіона Гілл. - Деякі країни, такі як Китай, Індія, Японія, дуже нервували, коли Путін почав бряцати ядерною зброєю в Україні, і протидіяли цьому. Ми можемо змусити Росію стримуватися, створивши міжнародні рамки для протидії цим диким і спекулятивним розмовам про використання ядерної зброї.

"Можливо, це може стати моделлю того, як ми маємо поводитися з Володимиром Путіним, який у багатьох відношеннях став чимось на кшталт лідера-ізгоя. Нам потрібно створити більше обмежень, які б не дозволяли тих дій, які він хоче здійснити", - пояснює вона.

Офіційно Володимир Путін набрав понад 87% голосів на березневих президентських виборах. Однак він по суті не мав суперників у змаганні, яке не було ані вільним, ані чесним.

Тож як росіяни ставляться до лідера Кремля, який керує найдовше з часів Йосипа Сталіна?

Щоб про це дізнатися, я їду в місто Кашира, десь за 100 км від Москви. Тут в одному з дворів гігантський мурал із портретом Путіна займає усю стіну житлового будинку.

Великий Володимир спостерігає за вами.

"Він мені подобається", - каже пенсіонерка Валентина, яка продає квіти на узбіччі.

"Путін має гарні ідеї і багато робить для людей. Правда, пенсії у нас невеликі. Але він не може все виправити за один раз", - додає вона.

"Він мав майже 25 років", - зауважую я.

"Але ми не знаємо, хто буде наступним [якщо Путін піде]", — відповідає Валентина.

"У Росії від нас очікують, що ми усі думатимемо однаково", - каже Вікторія, яка проходить повз мурал Путіна.

"Якщо я скажу щось проти Путіна, мій чоловік відповідає: "Ще раз критикуватимеш Путіна, я з тобою розлучуся!". Він скаженіє від нього, каже, що якби не Путін, життя тут було б таким же важким, як у 1990-х".

Коли я запитую іншого перехожого, Олександра, що він думає про президента, він відповідає: "Зараз може бути небезпечно висловлювати свою думку. Без коментарів".

Більшість людей, з якими я спілкуюся, кажуть, що проходять повз портрет Путіна, навіть не помічаючи його. Вони звикли до цього.

Так само як вони звикли до того, що Росією керує одна людина - і найближчим часом немає перспектив змін у Кремлі.