Три українські фільми в Каннах. Про що вони і як реагували глядачі

Цьогорічний Каннський кінофестиваль приготував низку сюрпризів для України: перший день кінофоруму із показом одразу трьох українських фільмів, відбір документальної стрічки "Мілітантропос" до програми "Двотижневик режисерів", запрошення українських військових на червону доріжку разом із рок-музикантом Боно та актором Шоном Пенном.

Усе це чітко демонструє: український кінематограф і його представники вийшли на новий рівень, здобуваючи визнання та підтримку в Каннах, на 78-ому кінофестивалі, який цього року проходить з 13 по 24 травня.

"Три фільми для України"

Так організатори назвали подію на підтримку України, про яку повідомили буквально за кілька днів до початку фестивалю.

"Коли анонсували показ трьох фільмів, ми зраділи, бо якби це був лише один фільм, він не привернув би достатньо уваги. А відкриття одразу з трьома стрічками - це означає, що преса точно зверне увагу на цю подію", - наголосив у коментарі ВВС Україна режисер та документаліст Мстислав Чернов.

Французький фільм "Зеленський" розповідає подробиці з життя президента України - від народження, шкільних років і до сьогодення. Стрічка доступна на сайті телеканалу ARTE.

Фільм "Наша війна" - вже четверта стрічка про війну в Україні від французького філософа та письменника Бернара-Анрі Леві та Марка Русселя. Знімальна група супроводжувала у Покровську та Сумах бійців бригади Анни Київської, яку озброювала і готувала Франція.

У стрічці "показано повсякденне життя мешканців, яких бомбардують російські війська, що тероризують цивільне населення напередодні можливих перемовин", йдеться у комюніке фестивалю.

Документальний фільм "2000 метрів до Андріївки" українського режисера Мстислава Чернова - "це фільм про українських військових. Цю перспективу мені хотілося показати після того, як я представив цивільних у "20 днів у Маріуполі".

"А ці військові - насправді ті самі цивільні, які взяли до рук зброю. Стрічка розповідає історію села Андріївка та бійців 3-ї штурмової бригади, які місяцями йдуть до звільнення цього маленького села під Бахмутом під час контрнаступу 2023 року", - розповів ВВС Україна Чернов.

Він також поділився враженнями від реакції глядачів: "За ці три роки, особливо в Європі, я бачу, наскільки ближчою стала війна для глядачів. Я пам'ятаю ефект від "20 днів у Маріуполі" - люди виходили з кінотеатрів у шоці від побаченого, але все ще сприймали це, як щось далеке. Зараз це відчуття змінилося. Тепер вони дивляться і розуміють: це відбувається поруч. Назва фільму - це про дистанцію, яка зменшилася. Війна набагато ближча до західного світу, ніж здавалося раніше".


Прем'єра фільму в Україні запланована на початок червня.

Мілітантропос

До престижної програми "Двотижневик режисерів" відібрали український документальний фільм "Мілітантропос" (milit - солдат, antropos - людина) від режисерського тріо - Єлизавети Сміт, Аліни Горлової та Семена Мозгового.

Стрічка розповідає про трансформацію людини під час війни, про війну з людським обличчям - без героїзації чи пафосу, такою, якою вона є. У фільмі багато кадрів української природи - золоті колоски, що колишуться на вітрі, спалений ліс на тлі якого лунають вибухи, а поруч – життя, крізь сльози на похороні. Усе це органічно переплітається зі старовинними українськими піснями, які звучать упродовж стрічки.

"Для нас було важливо глибше показати та передати глядачеві досвід людей, які обрали шлях воїна, - захищати свою країну. Наше кіно – це про те, що наша армія – це наші брати, сестри, батьки, діти, близькі, які зробили цей свідомий вибір заради тих речей, у які вони вірять", - розповів Семен Мозговий BBC Україна.

У фільмі багато крупних планів облич героїв - часто сумних, зі сльозами від втрат. Це наближає глядача до історії, роблячи його майже учасником подій.

"Коли ми починали знімати, тримали певну дистанцію - це було природно. Та вже на етапі монтажу зрозуміли: хочемо змінити "лінзу" - підійти ближче до людини. У деяких сценах люди звикли до нас, бо ми поверталися багато разів, і вони були відкриті. Інші сцени, як-от похорон, знімалися з довгим фокусом, щоб не лізти людям в обличчя, а використання кадрів погоджували з ними пізніше", - розповіла Єлизавета Сміт.

Після показу глядачі довго аплодували та не хотіли залишати залу. Підтримка й солідарність буквально відчувались у повітрі кінозали.


"Я помітила, що Канни дуже змінилися. І ставлення до українських фільмів, і риторика про єдність Європи. Те, як прийняли наш фільм, як відкрито його сприймали, показує: люди починають усвідомлювати, що це за війна", - розповіла Аліна Горлова.

"Я був глибоко вражений амбітністю фільму - спробою охопити те, що війна робить із цілим народом, із цілою землею, але при цьому не забуваючи про людський вимір. Фільм має високу естетичну майстерність, блискучу звукову роботу, але жодного разу не романтизує війну. Особливо зворушили сцени співу, які часто повторюються. Цей фільм - пісня любові до України", - описав свої враження від фільму Антельм Відо, автор книги про сучасне українське кіно.

Акція на червоній доріжці фестивалю

Команда "Мілітантропоса" також провела акцію на кінофестивалі - з'явилася на червоній доріжці у вбранні, інкрустованому дзеркалами. За задумом, гості фестивалю мали змогу побачити себе на сукнях та костюмах українських кінематографістів, які приїхали з країни, де досі триває війна.

"Україна - це не далекий пейзаж, не екзотичне тло, не "чужа" війна. Вона - тут, у вашому полі зору, в кожному дзеркалі Європи", - заявили митці.

Буквально за кілька днів до акції команди "Мілітантропоса" на червоній доріжці стояли українські військові, яких до Канн запросили рок-музикант Боно та актор Шон Пенн.


За словами вокаліста U2, справжні герої - це не актори й зірки, які позують перед камерами, а українські військові, що захищають не лише кордони своєї держави, а й усієї Європи.