Хірург - це жінка чи чоловік? Що робити з мовним сексизмом

Одні мови, як-от англійська, є більш гендерно-нейтральними, інші, як-от іспанська, французька та українська, мають обов'язковий показник граматичного роду. Та чи може граматика формувати наші погляди на світ?

Протягом останнього року я вивчаю хінді, свою третю мову після бенгальської та англійської. Попри те, що мені подобається відчувати кращий зв'язок зі своєю культурою, я була дещо розчарована, дізнавшись про гендерну структуру моєї рідної мови.

Я щоразу порівнюю хінді з англійською, яка не має стільки гендерних відмінностей, і мені доводиться вчитися мислити і говорити по-новому. З постійним усвідомленням статі.

Світ історично використовує чоловічу стать як первинну, і мова підкріплює цей концепт.

Колективна ідентичність людства за замовчуванням сприймається як чоловіча. На позначення однієї людини ми використовуємо слово "чоловік", а не "жінка", як в англійській man або mankind "людство".

Авторка книжки "Невидимі жінки: упередження даних у світі, призначеному для чоловіків" Каролайн Кріадо Перес пише: "Сприйняття людини насамперед як представника чоловічої статі є фундаментальним для структури людського суспільства".

Наша культура і мова за замовчуванням налаштовані на чоловічий стандарт, а "упередженість з приводу чоловічої статі так міцно закладена в нашій психіці, що навіть гендерно-нейтральні слова, як-от лікар чи актор сприймаються як іменники чоловічого роду".

У багатьох мовах форми чоловічого роду використовуються за замовчуванням для обох статей. Наприклад, в Індії юридичні тексти написані виключно у чоловічому роді, якщо жінка не згадується окремо.

Мова великою мірою віддзеркалює і створює гендерну нерівність, яка існує у суспільстві. Те, як ми говоримо, впливає на наше мислення і на те, як ми інтерпретуємо навколишній світ.

І якщо ми намагаємось переосмислити ставлення до гендеру, яке століттями вважалося універсальним, якщо ми бажаємо створити соціально свідому та інклюзивну культуру, нам також доведеться брати до уваги й мову.

Мови світу можна поділити на три групи: гендерно-диференційовані, як-от іспанська (де іменники та займенники мають граматичний рід), мови, в яких іменники та займенники взагалі не мають роду, наприклад, китайська та природно-гендерні мови, як-от англійська, в якій граматичний рід мають тільки займенники.

Гендерна структура мови, якою ми розмовляємо, змушує нас тією чи іншою мірою усвідомлювати стать.

Гендерно-диференційовані мови спонукають мовця думати про рід, коли він (чи вона) обирає займенник (як ми щойно зробили в українській мові - Прим. перекл.), відмінює дієслова або використовує іменники (у німецькій, французькій або іспанській від роду іменника залежатиме використання артикля).

Чи може гендерна упередженість мови впливати на наші думки і ставлення до статі?

Вивчаючи хінді, гендерно-диференційовану мову, я усвідомила, що від мене очікують більшої поваги до чоловіків, ніж до жінок.

Хоча офіційний стиль завжди вимагає поваги до мовця і в неформальній розмовній мові є відмінності між звертанням до чоловіка і жінки. Так, деякі дружини, звертаючись до своїх чоловіків використовують шанобливу форму "ти" - aap, але чоловіки завжди кажуть своїй жінці tum - неформальне "ти".

З огляду на те, де ми народилися і яка мова є для нас рідною, ми вчимося ставитися до обох статей однаково або з різним ступенем поваги.

Чоловічий рід за замовчуванням

Чотири найпоширеніші мови світу, які розрізняють граматичний рід, - це хінді, іспанська, французька та арабська.

Вони поділяють багато схожих гендерних ознак: чоловічий граматичний рід використовується за замовчуванням, коли стать невідома або коли йдеться про групу людей різної статі, іменники жіночого роду утворюються від чоловічої версії. (Схожу структуру граматичного роду має й українська мова - Прим. перекл.).

Так, "друг" в іспанській мові - amigo, "подруга" - amiga, але група друзів (різної статі або коли стать не вказується) - amigos (множна утворюється від іменника чоловічого роду).

Чоловічий рід є для іспанської стандартом ще й тому, що всі іменники у словнику наведені саме у чоловічому роді.

Така сама ситуація й в арабській мові, де для утворення іменників жіночого роду потрібно додати до чоловічої форми закінчення taa marbuta, яке вимовляється як "ах". Наприклад, "письменник" арабською katib, а "письменниця" - katibah.

Навіть якщо ми говоримо про групу письменників, в якій є лише один чоловік і сто жінок, ми все одно повинні казати kottab, тобто "письменники", а не katibat - "письменниці".

Мови, якими ми розмовляємо, впливають на те, як ми будуємо суспільство, зокрема, й на наше ставлення до рівності статей.

У дослідженні 2011 року Дженніфер Превітт-Фрейліно, доцентка Школи дизайну Род-Айленду, разом із колегами виявила, що країни з гендерно-диференційованими мовами мають найвищий рівень нерівності.

Її дослідження також показало, що найбільшу гендерну рівність мають суспільства з природно-гендерними мовами, як-от англійська, але не мовами, в яких категорія роду взагалі відсутня, як можна було б очікувати.

"Історично так склалося, що мова без категорії роду змушує людей підсвідомо припускати чоловічий рід, там де він взагалі невказаний (наприклад, вважати, що англійське congressperson вказує на чоловіка)", - пояснює Превітт-Фрейліно в інтерв'ю BBC Culture.

"Ось чому ми виявили, що природно-гендерні мови здаються більш пристосованими в цьому плані.

Тобто коли нові гендерно-нейтральні слова виникають у природно-гендерній мові, вони одразу помітні, в результаті чого розпізнати упередженість стає легше".

Більша інклюзивність

Протягом останніх років дедалі частіше лунають заклики до реформування мов, насамперед французької та іспанської, які мають високий рівень гендерної нерівності.

У кількох іспаномовних країнах активісти пропонують використання нейтрального закінчення -е замість -о та -а, які чітко вказують на рід іменника.

Вимоги іспанців реформувати мову та, зокрема, переписати конституцію країни гендерно-нейтральною мовою вже досягли уряду.

Французькі активісти пропонують додавати обидва закінчення, називаючи такий змішаний стиль écriture inclusive, наприклад, ami-e-s (друзі/подруги).

Підтримують ці ініціативи й політичні інститути, як-от нещодавно створений Європейський інститут гендерної рівності, який, між іншим, фінансує й дослідження мовної реформи.

"Мова постійно розвивається, але у людей є відчуття того, що правильно, а що ні. Проблема в тому, що у питаннях ідентичності часто немає єдиної думки, а тому повинен постійно тривати діалог", - вважає Превітт-Фрейліно.

Протягом багатьох років латиноамериканська спільнота у США обговорювала терміни, які стосувалися ідентичності.

Спочатку вони виступили проти слова Hispanic "іспаномовний американець", яке нагадувало про колоніальне минуле.

Потім підтримали назву Latino/a "латиноамериканець/американка", як спробу об'єднати різні етнічні групи. А тепер вони активно пропагують гендерно-нейтральне слово Latinx "особа латиноамериканського походження".

Утім, хоча Latinx увійшло у вжиток серед молодих американців, багато людей латиноамериканського походження в інших країнах не ототожнюють себе з ним.

"Навіть якщо не всі з цим погоджуються, це вже стало частиною діалогу, - зазначає політичний психолог Ефрен О. Перес. - Як соціологу мені цікаво спостерігати за цими змінами".

"Ви можете говорити, що вам це слово не подобається, але коли ви вживаєте його, воно вже впливає на ваші соціополітичні погляди".

Чому гендерно-нейтральні терміни важливі

Люди можуть не надавати значення гендерно-нейтральній мові, вважаючи її непотрібною або суто ідеологічною. Але дослідження Переса свідчать, що зміни в мові помітно впливають на громадську думку.

Його дослідження 2019 року, проведене у співавторстві з Маргіт Тавітс, показало, що використання гендерно-нейтральних займенників підвищує позитивне ставлення до жінок та ЛГБТК+ осіб, зменшуючи домінування чоловічої ідентичності та поступово зменшуючи гендерні упередження.

"Мова скеровує нашу увагу до одних аспектів реальності, залишаючи поза увагою інші. Коли я говорю англійською, я менше розрізняю чоловіків і жінок, ніж коли я розмовляю іспанською", - пояснює Перес.

"Ви не можете змінити культуру, але можете скоригувати слова, якими користуєтесь. Ми, звісно, не замінимо весь словниковий запас, але запровадження певних гендерно-нейтральних синонімів, якими користуватимуться люди, змінює ситуацію".

Гендерна ідентичність та її відбиття в кожній культурі є унікальними, але мова все ще дуже обмежена. Гендер було колонізовано.

"Представників гендерних меншин, як-от полінезійську спільноту фаафафіне на Самоа, хибно вважали геями, тоді як вони насправді інакше розуміють свою гендерну ідентичність (це - особи чоловічої (біологічної) статі, які з дитинства живуть як жінки (жіноча соціальна стать). - Ред.)", - зауважує Швета Вайдія, письменниця-трансгендерка із Мумбаї.

Навіть коли культура має в своїй мові назви для гендерних відмінностей, це не гарантує їхнього розуміння чи прийняття. Хіджра в Індії, соціокультурна група трансгендерних жінок та інтерсексуалів, яких називають "третьою статтю", має довгу історію в культурі Південної Азії.

Але століттями слова "хіджра" та "трансгендер" використовували як синоніми, що призвело до неправильного розуміння та упереджень щодо індійської трансгендерної спільноти. Коли минулого року ухвалили Закон про трансгендерних осіб, у перекладі на хінді їх назвали терміном ubhaylingi (гермафродит).

Таким чином, закон визнає права і захищає не всю спільноту.

"Як неодноразово зауважували трансгендерні люди, якщо ми третя стать, то хто тоді перша?" - каже Вайдія. У такому випадку мова, без сумніву, має вплив на те, хто отримає доступ до рівних прав.

Мовна реформа можлива, але вона вимагає часу. Йдеться не про повне знищення наявних систем, а про створення більшого простору для інклюзивних варіантів.

Замість того, щоб дозволяти мові визначати наш світогляд, ми могли б навпаки замислитися над тим, як за допомогою слів відбити наше сприйняття світу.

"Але мовні системи не існують самі по собі, вони є частиною ширшого глобального контексту", - каже Превітт-Фрейліно.

"Я думаю, що це постійний компроміс: які слова виникають, як змінюється мова і як нові терміни входять у вжиток".

"Найцікавішим, як на мене, є цей безперервний процес взаємообміну між мовою і культурою", - підсумовує дослідниця.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Culture.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--