Що бачать зі свого робочого вікна люди в різних куточках світу

Краєвид з вікна може надихати або вганяти в депресію. BBC Capital розпитала працівників із різних країн світу, як вид з офісного вікна впливає на їхній робочий день.

Скандинавія, Арктика і Антарктика

Капітан Мартін Іверсон виріс у рибальській родині в Норвегії, а тому життя на морі, схоже, було його призначенням.

Спочатку він працював на автомобільному поромі вздовж норвезького узбережжя, але тепер він капітан пасажирського судна, яке плаває у Скандинавію, Арктику та Антарктиду.

Краєвид з корабля ніколи не буває одноманітним.

"В Арктиці або Антарктиді - завжди таке відчуття, наче пливеш крізь картинку", - каже Мартін.

"Пейзаж - величний і приголомшливий. Хоча я бачу його далеко не вперше, в мене щоразу перехоплює подих. Стоїш на палубі, п'єш ранкову каву, а перед тобою виринають кити, які припливли привітатися, а вдалині величезні айсберги тисячі метрів заввишки".

Іверсон проводить у морі пів року, а тому море для нього - "член родини".

Графство Принс-Едвард, Онтаріо, Канада

Режисери-документалісти з Канади Тесс Жірар та її чоловік багато років заощаджували, щоб купити будинок у Торонто. Але коли вони взялися за пошуки житла, ціни виявилися недосяжними.

Тоді подружжя вирушило до графства Принс-Едварду, сільської місцевості лише в кількох годинах їзди від міста.

"Ми подумали, що нам як митцям буде легше вижити за містом". І вони не єдині представники вільних професій, які останнім часом переїхали за місто.

Помешкання пари розташоване на березі затоки перед лісом поруч із пагорбом. "Хоча місцевість виглядає дуже тихою, насправді тут вирує життя дикої природи", - каже жінка.

"На озері мешкають дикі качки і лебеді, над головою пролітають чаплі, з води виринають бобри. Коли я бачу з вікна гарне світло, я хапаю камеру і біжу на вулицю знімати", - розповідає Тесс.

"Коли ми жили в Торонто, натхнення було потрібно шукати. Тепер я відчуваю його щодня".

Парафія Святого Іоанна, Барбадос

Коли Раян Форд вивчав португальську в Торонто та отримував бізнес-освіту в Барселоні, він завжди сумував за краєвидами свого рідного Барбадосу.

Попрацювавши в Панамі і Тринідаді та Тобаго, він зрештою повернувся додому, де почав роботу в галузі готельного бізнесу і нерухомості.

З вікна його будинку відкривається краєвид на 10 акрів землі, що належать його родині.

"Я часто відкриваю двері балкону, крізь які проникає легкий бриз зі східного узбережжя Барбадосу", - розповідає Форд, який мешкає в парафії Св. Іоанна.

Більшість готелів на острові розташовані на західному узбережжі, а менш розвинений східний берег популярний серед серферів.

"Спочатку я не хотів повертатися на Барбадос, - каже чоловік. - Але якість життя тут переважає все. Кожну мить можна вийти на пляж, схопити по дорозі манго. Ми живемо в раю".

Національний парк Кібале, Уганда

Шарлотта Бовуазін переїхала до Уганди з Великої Британії 10 років тому. Вона збирала кошти на благодійний фонд із запобігання браконьєрства слонів.

Перші роки свого життя в Угадні вона провела між Кампалою та національними парками.

Але нещодавно переїхала до помешкання свого друга приматолога.

Це невеличкий дерев'яний котедж із солом'яним дахом, який вони ласкаво називають "будиночок тітоньки Шарлотти".

З вікна в кабінеті жінки видно навколишній ліс. На території їхньої власності є струмок і сонячні батареї.

Сусідні фермери вирощують бавовну, ананаси і кукурудзу, але господарствам постійно загрожують слони і бабуїни, які приходять з лісу і нищать посіви.

Останніми роками уряд Уганди запровадив успішну програму зі збереження лісів.

Коли працює інтернет, вона веде блог про своє життя. Її улюблене заняття зануритися в природу.

"Ми зробили невеликий ставок, щоби привабити птахів і метеликів, лише за тиждень водойму обмилували жаби і водяні скорпіони", - каже жінка.

"Дивовижно, як природа бере своє, попри те, що ми, люди, намагаємось її знищити", - підсумовує вона.

Венеція, Італія

Аллісон Зурфлу виросла в родині швейцарських іммігрантів у Каліфорнії. Вона повернулася до Швейцарії у 25 років. Протягом багатьох років виховувала дітей і працювала перекладачкою з англійської і французької мов.

"Коли мої діти виросли, близько семи років тому я переїхала до Італії з другом піаністом", - розповідає вона.

Жінка закохалася у Венецію і вирішила залишитися. Тепер вона займається туризмом, працює у крихітному офісі, в холодильнику якого завжди є кілька пляшок просеко.

Щоб відпочити, вона виїжджає на острови в Лагуну, де туристів трохи менше.

"Я - дитя Каліфорнії і я думала, що Венеція - це Діснейленд, - каже Зурфлу. - Але насправді тут усе інакше. Венеція виявилася справжнім містом, сповненим історії і культури.

"З вікна біля свого робочого столу вона бачить Скуолу Сан-Рокко, одну з багатьох історичних пам'яток Венеції.

"Всередині будівля прикрашена найвидатнішими творами мистецтва, - каже жінка. - Я відчуваю себе маленькою поруч із їхньою величчю, але водночас мені подобається думка, що видатні митці минулого навчалися тут і бачили той самий краєвид, що й я".

Медельїн, Колумбія

Джонатан Ернандес виріс у районі середнього класу в Медельїні. Його друзі часто розповідають, що чули постріли.

Але, як і багато інших мешканців цього колумбійського міста, він не хотів би, аби Медельїн асоціювався виключно із наркокартелями.

"Коли я знайомлюся з людьми в Європі чи Південній Африці, я завжди чую - Пабло Ескобар", - каже чоловік.

"Це - частина нашої історії, але ми повинні рухатися далі". Нещодавно у символічному жесті розриву з минулим місто знесло будинок Ескобара.

Коли Ернандес дивиться у вікно свого офісу на сьомому поверсі будівлі і бачить Медельїн та гори, що оточують його, він думає про переваги свого рідного міста.

Це - природа, клімат та відчуття затишку, яке створюють зелені гірські схили та щирість людей.

"Кожен намагається допомогти один одному, я знаю, що так не всюди", - каже чоловік.

У його офісі працюють колеги зі США, Англії та Угорщини. "Вони не бояться бути тут, вони знають, що ситуація змінилася".

Стамбул, Туреччина

Джаглар Гокун працює в галузі туризму вже 10 років, насамперед з американцями, австралійцями та канадцями. Він каже, що перше питання завжди стосується вимови його імені.

Він починав як гід, а тепер обіймає посаду головного менеджера. Його офіс розташований в районі Каракей і має краєвид на стару гавань Золотий Ріг та середньовічну Галатську башту, яка була сторожовою вежею для багатьох цивілізацій.

Джаглар виріс у маленькому рибальському містечку на узбережжі Егейського моря, і тому Стамбул не припиняє вражати його своєю величчю.

"Від краєвиду з вікна в мене завжди мурашки по тілу, адже мені пощастило жити в місті з такою історією", - говорить він.

"Багато хто скаже, що в Стамбулі панує хаос, але коли ви дивитеся у вікно, галас і метушня зникають. Це великий привілей - жити в місті, що лежить між двома континентами".

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Capital.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу [email protected], і наші журналісти з вами зв'яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!