Батько пасажирки MH17: чекаємо наступного звіту

"Було багато відкритих запитань, і для мене, як для члена сім'ї жертви, деякі прояснилися. Частина питань залишилася - ми чекаємо заяв слідства. Сьогоднішній звіт стосувався тільки того, що трапилося з літаком. Але для нас важлива і вся історія того, як загинула моя дочка", - так Ханс де Борст, батько дівчини, що летіла рейсом MH17, прокоментував результати звіту Ради безпеки Нідерландів, презентовані у Гаазі.

Ханс де Борст, як і багато інші родичів, з якими він спілкується, із нетерпінням очікували <link type="page"><caption> звіту голландської Ради безпеки</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/10/151013_mh17_comission_nk" platform="highweb"/></link>.

За 15 місяців, які минули від моменту катастрофи, у них було не дуже багато офіційної інформації про те, що і чому сталося з літаком.

Ще до презентації пан Ханс розповідав, що очікував почути підтвердження того, що літак збила ракета, і те, звідки саме вона була випущена. Але, за його словами, і це - тільки маленький крок вперед.

"Нам потрібні лише відповіді на два питання: що сталося і чому", - з гіркотою каже чоловік, маючи на увазі наступну доповідь, яку за кілька місяців має представити міжнародна слідча комісія.

"Нам тепер потрібно чекати наступного звіту", - говорить пан Ханс.

Ще до презентації звіту він зізнавався, що найбільше йому б хотілося почути якісь конкретні висновки без усіляких "можливо". Чи отримав він їх?

Пан Ханс вважає, що - так. Більше того, тепер він з нетерпінням очікує реакції на висновки звіту інших країн, у тому числі і Росії.

За його словами, родичі загиблих спокійно вислухали висновки, не проявляючи очевидних емоцій і не ставлячи агресивних або різких питань.

Усі вони виходили з будівлі з величезними папками і книгами - саме так виглядає звіт Ради безпеки.

Ті з них, з ким вдалося поспілкуватися після презентації, говорили про полегшення, яке вони відчувають: їм важливо було дізнатися, що їхні рідні не усвідомили, що гинуть.

Це сталося у четвер

Ханс де Борст ще до презентації звіту зізнавався, що йому набагато легше думати, що його 17-річна дочка Елсемік, яка летіла у відпустку до Малайзії з мамою, вітчимом і молодшим братом, нічого не відчула. Він у найдрібніших подробицях пам'ятає 17 липня 2014 року:

"Це трапилося у четвер, а в середу я відвіз їй звідси речі, які їй були потрібні у відпустці. Я побажав їй удачі і попросив берегти себе. Вона ще сказала, що не потрібно повторювати це десять разів, а я відповів - добре, п'яти буде достатньо. На наступний день вона написала, що виїхала на таксі в аеропорт, що вони вилітають о 12:00. Папа. І це було останнє повідомлення від неї".

Того дня він повернувся додому трохи раніше, ніж зазвичай. Йому відразу подзвонив друг і розповів, що у новинах кажуть про катастрофу літака, який летів у Куала-Лумпур з Амстердама. І хоча офіційне підтвердження надійшло лише наступного дня, уже тоді Ханс був упевнений: його дочка летіла цим рейсом.

Але все одно попереду були багатогодинні спроби додзвонитися у Малайзію і хоч щось дізнатися від авіакомпанії. Щоправда, до того часу в інтернеті вже публікували списки пасажирів, і сподіватися не було на що.

Батькові Елсемік "пощастило" трохи більше, ніж багатьом іншим родичам: її тіло ідентифікували однією з перших разом з мамою та вітчимом. Поховати їх вдалося через два місяці після катастрофи - у вересні. Тіло молодшого брата дівчини привезли через два тижні після похорону.

Елсемік вдалося ідентифікувати завдяки перстню з її ім'ям, яке вона завжди носила. Ім'я придумали батьки - це з'єднання імен двох бабусь, Елсе і Міке. Перстень з ім'ям тепер став частиною браслета на руці її батька. Сам Ханс зізнається, що досі не може прийняти смерть дочки.

У його будинку у Монстері, неподалік Гааги, усе нагадує про Елсемік, яка тут насправді і не жила - лише регулярно приїздила на кілька днів. Всюди - портрети Елсемік, з батьком і без, із друзями.

Тут само стоїть піаніно, на якому дівчина любила грати. Її батько показує відео гри, записане нею самою незадовго до загибелі.

"Вона була тихою дівчиною, вона любила грати на піаніно, любила читати. Це дивно, тому що багато дітей не дуже люблять багато читати. Їй подобалися "Володар перстень", "Голодні ігри". Вона навчалася у школі і мала невдовзі складати іспити. Вона мріяла стати архітектором".

Як і багато пасажирів рейсу MH17, вона їхала у відпустку, вперше у житті - до Малайзії.

"Як так сталося, що моя донька, просто поїхавши у відпустку, стала жертвою цього міжнародного конфлікту? Я не розумію, чому це відбулося. Вона цього не заслужила", - запитує пан Ханс.

Він розповідає, що спілкується з іншим родичами загиблих в авіакатастрофі, з тими, хто також втратив дітей. Каже, що вони знаходять підтримку один в одному.

Ханс де Борст спілкується і з друзями дочки, він навіть запросив їх до її кімнати і дозволив взяти собі щось на згадку про неї: "Я думав, вони візьмуть сережки або щось таке, а вони попросили її светр. Сказали, що він досі пахне нею".

Особливих надій на те, що люди, які натиснули кнопку, опиняться на лаві підсудних, у нього немає, але він все ж сподівається, що у наступній доповіді назвуть їхні імена. Йому б хотілося, аби вдалося створити Трибунал ООН: тоді, каже пан Ханс, ніхто не зміг би сказати, що його висновки - це лише робота країн Заходу.

У липні 2014 року він опинився у заголовках багатьох газет завдяки відкритому листу, опублікованому в інтернеті. У ньому Ханс де Борст "дякував" тим, хто зруйнував життя його доньки і його власне - "президентові Путіну, сепаратистам або українському уряду".

До кожного з них у батька загиблої дівчини свої претензії, як і до голландського уряду та до лідерів ЄС.

Ханс де Борст так і не побував в Україні, але каже, що сподівається поїхати туди, можливо, через кілька років, коли остаточно вщухне конфлікт: "Одного разу я хочу туди приїхати, пройтися соняшниковими полями, побачити, де сталося це масове вбивство. Я хочу поговорити з жителями околиць і подякувати їм, бо вони, жителі маленьких навколишніх сіл, допомагали збирати тіла загиблих".