Дві сестри і трагічний рейс MH17

Майже рік тому на сході України було збито малайзійський літак рейсу MH17. Голландка Бабc Баай, сестра якої загинула в цій авіакатастрофі, досі шукає відповіді на запитання, що сталося і хто винен.

Завжди разом

Акушерка пообіцяла повернутися до вечері. Та о третій стало зрозуміло, що дитина так довго не чекатиме. Коли у Бабс Баай посилилися перейми, вона доповзла до спальні своєї крихітної квартири в голландському місті Бреда.

Лежачи на дерев’яній підлозі, вона подумала, чи не подзвонити двоюрідній сестрі, яка раніше пропонувала відвезти її в пологовий. Але не подзвонила.

"Не знаю, чому, – розповідає вона мені вже за шість тижнів. – Мабуть, тому, що єдина людина, яку я справді хотіла бачити поруч у той момент, бути зі мною не могла. І я не хотіла, що її хтось замінив".

Натомість, розповідає пані Бабс, вона прихилилася до ліжка і почала дивитися на стіну. Там висіли десятки фотографій цієї людини - її сестри Джойс.

"Вона завжди допомагала мені зберігати спокій, – каже жінка. – Джойс була для мене усім – подругою, партнеркою, символом рідного дому. Ми могли обговорювати все – роботу, стосунки, почуття, проблеми зі здоров’ям".

Через годину Бабс Баай народила доньку. Коли в узгоджений час прийшла акушерка, їй лишилося тільки з подивом засвідчити перші самостійні пологи у своїй кар’єрі.

"Все сталося так швидко! Мені допоміг інстинкт, я сама витягла дитину. І ось вона вже дивилася на мене великими блакитними очима: "Привіт!". А я так пишалася нею і думала: "Ти послухала маму, ти така розумна й хоробра дівчинка!", – розповідає Бабс, заколисуючи маленьку Йокі біля грудей.

За словами Бабс, коли вона народжувала сама, їй здавалося, що Джойс поруч. Джойс мала допомагати у пологах, сестри давно про це домовились. Після того як Бабс наважилася на штучне запліднення, вона сказала сестрі, що хоче бачити її поруч під час пологів.

"Вона багато подорожувала, тому я попередила, що їй доведеться звільнити трохи часу", – пригадує Бабс.

Джойс працювала бізнес-консультантом і мала поїхати гідом із голландською туристичною групою в Малайзії. Це могло змінити її кар'єру і привести до того, що вона буде їздити у відрядження частіше, а подорожі вона обожнювала. Джойс вирішила полетіти до Малайзії на кілька днів раніше, щоб підготуватись і зустріти групу.

17 липня жінка сіла на літак рейсу MH17 авіакомпанії Malaysian Airlines, який прямував з Амстердама до Куала-Лумпура. Вона планувала повернутися через місяць.

10 квадратних кілометрів біди

Малайзійський "Боїнг-777", що здійснював рейс MH17, був збитий неподалік від російсько-українського кордону. Його уламки впали на територію, підконтрольну проросійським сепаратистам.

19 липня разом зі знімальною групою ВВС я прибула на місце трагедії поблизу селища Грабове. Сонце якраз сідало за мальовничі соняшникові лани. На відстані 10 кілометрів у цих полях були розкидані тіла 298 пасажирів і членів екіпажу.

Те, що ми побачили, важко описати, багато що розривало серце.

Ідучи полем, я наступила на скляну пляшечку крему Estee Lauder. Належав цей крем комусь із туристів? Чи бізнес-леді? Чи одному з науковців, які летіли на конференцію з питань ВІЛ? Серед пасажирів були провідні світові дослідники СНІДу. А може, власниця крему була мамою когось із 80 дітей на борту?

Пам’ятаю, як на узбіччі плакав високий чоловік. Мабуть, це був журналіст – через активні бойові дії у перші дні після катастрофи там не було родичів загиблих чи рятувальників з міжнародних служб.

Чоловік розмовляв по телефону англійською. Він розповідав про пляшки віскі з магазинів дьюті-фрі, які ми всі бачили серед уламків неушкодженими. Він плакав, бо, як і решта з нас, не міг збагнути, чому скляні пляшки з алкоголем пережили падіння, яке вбило стількох людей.

Шоковані сепаратисти панікували. Хай би хто збив MH17, це явно було незаплановано. Бойовики заявили, що гарантують безпеку міжнародної рятувальної місії лише в тому разі, якщо Київ погодиться на перемир’я. Тим часом вони квапливо організували власну рятувальну операцію - завезли в поле кількасот шахтарів, які прочісували поля.

19 липня, коли ми знімали свої сюжети, до мене підійшов худий молодий чоловік з обличчям у вугільному пилу. "Документи, – сказав він, простягаючи посвідчення особистості та гаманець. – Що мені з ними робити? Будь ласка, віддайте їх", – і пішов, перш ніж я встигла щось відповісти.

Ми передали документи бойовикам, які керували рятувальною операцією. Але мені запам’яталося ім’я з посвідчення – Джойс.

Вже поїхавши з України, я часто думала про те, хто така Джойс і чи віддали ті документи її рідним. Коли компанія Malaysian Airlines оприлюднила список пасажирів рейсу MH17, я почала шукати Джойс – і знайшла, у верхній частині списку. На борту виявилась лише одна Джойс.

Через кілька місяців я розшукала в Нідерландах її сестру Бабс. Вона була вагітна, і ми домовились про зустріч після народження дитини.

Я вирішила, що після зустрічі з Бабс знову поїду до України і розшукаю того шахтаря, який передав мені документи Джойс.

Ссвіти цих двох людей – Бабс і шахтаря – раптово зіткнулися в цій катастрофі. Їхнє життя назавжди змінилося. Я хотіла дізнатися, як саме.

"Нідерландське 11 вересня"

"Нідерландське 9/11" – так у розмові зі мною назвав один посадовець катастрофу MH17. На борту були громадяни десятьох країн – Малайзії, Індонезії, Австралії, Великої Британії… Але найбільше було голландців. 193 загиблих громадян Нідерландів – це більше, ніж кількість убивств в цій країні за рік.

Уряд Нідерландів стверджує, що розслідування катастрофи - для нього пріоритет, але багато хто незадоволений тим, що воно затягується. Слідчі не оголосять остаточних висновків до жовтня. Хоча попередні висновки підтвердили, що літак було збито ракетою, випущеною з зенітного комплексу "Бук".

Незадовго до катастрофи озброєні прихильники ДНР вихвалялися, що отримали доступ до "Бука"; але після катастрофи і вони, і їхні покровителі в Москві наполягали, що літак збив український винищувач.

Пізніше, після численних свідчень зворотного, прихильники ДНР погодились, що літак збили з "Бука", але заявили, що ракету запустили з території, підконтрольній українській армії. Офіційне розслідування має це з’ясувати. Багато хто в Нідерландах вимагає скликати міжнародний трибунал.

Бабс не знає, хто вбив її сестру, і припускає, що ніколи не дізнається. Але загибель Джойс змінила її ставлення до світу, каже вона. Тепер вона старанно стежить за новинами про український конфлікт, хоча рік тому майже нічого про це не знала. Вона більше не може бачити Володимира Путіна, і щоразу перемикає канал, коли на екрані з'являється його обличчя.

Вона часто відвідує спеціальний інтернет-форум для родичів жертв MH17. Нещодавно хтось виклав там фотографії, зроблені одним із пасажирів усередині літака – вони знайшлися у пам’яті телефона, який повернули родичам.

"Лише уявіть, – каже Бабс, показуючи мені фото усміхнених пасажирів, які займають місця в салоні, – ті двері зачинилися – і все. Цей літак став їхньою труною".

Ми розмовляємо кілька годин, переважно про Джойс: її мрії та сподівання, різноманітних друзів, екстравагантну вечірку на 40-річчя, яку вона організувала в одному з амстердамських театрів за рік до загибелі.

Бабс розповідає про телефонний дзвінок, коли їй повідомили про катастрофу; про те, як вона реєструвалася у готелі в Амстердамі разом з іншими родичами загиблих. Навіть те, що вони були поруч, не применшувало болю, каже вона.

Саме там, чекаючи новин з України, Бабс отримала результати тесту на вагітність. "Це був дуже складний момент. Я розуміла: якщо тест буде негативним, я провалюся прямо в пекло. Від мого світу нічого не лишиться". Тест виявився позитивним, але вона нікому не сказала про вагітність.

Сім’ї чекали в готелі тиждень, доки після напружених перемовин між сторонами конфлікту голландцям вдалося відправити військові літаки за першими 80 тілами.

Відстань довжиною у цілий світ

Я пам'ятаю церемонію в Грабово - серед обвуглених полів, уламків і грубиїх озброєних людей у брудному камуфляжі. В іншому світі, на військовому аеропорту Ейндговена, все було зовсім інакше. Десятки чорних катафалків вишикувались в ідеальну лінію, і нація затамувала подих, поки шасі торкалися землі.

Контраст між хаосом у роздертій війною Україні та урочистим, відпрацьованим до дрібниць прийомом у Нідерландах не міг не вражати.

Чого я не могла бачити на своєму екрані - так це рідних і близьких, чиє горе лишилося поза кадром.

Як пригадує Бабс, вона чула лише лопотіння прапорів, приспущених на флагштоках.

Вона вже не дізнається, в якій труні привезли її сестру. На ідентифікацію пішли ще тижні. Але вона пам’ятає той день, коли їй принесли речі Джойс. Кожна була обгорнута в білий папір, включно з тими документами, які передав мені шахтар.

Я ділюся з нею своїми планами відшукати того шахтаря. Вона просить йому подякувати: "Мені важливо, що вони з повагою поставились до її смерті".

Ще вона сказала, що Джойс завжди носила срібний браслет, і його не було серед речей, які повернули. Бабс просить мене спробувати знайти той браслет.

Поїздка на Донбас

Сьогодні поїздка на схід України, де триває війна, – річ непроста. Треба їхати машиною крізь розбомблену місцевість, через багато блокпостів – спочатку з боку України, потім з боку "ДНР". І перші, і другі вимагають від журналістів спеціального дозволу.

Я маю всі необхідні папери, адже за минулий рік була там уже кілька разів; але щойно я зібралася на розшуки шахтаря, – а тепер ще й браслета, – як отримала погані новини. Влада самопроголошеної "Донецької народної республіки" скасувала мій дозвіл на в'їзд і сказала, що рішення не обговорюють.

Приводом заборони, швидше за все, сюжет, який я зняла в попередню поїздку, досліджуючи історію 10-річної дівчинки, яка нібито загинула під час артобстрілу Донецька українською стороною.

Я почула цю новину по російському телебаченню і вирішила перевірити факти. З’ясувалося, що обстрілу в той день не було – більше за те, не було і самої дівчинки. Російські журналісти зізналися мені - і це записано на камеру, що вони вигадали цей репортаж, бо "були змушені це зробити".

Мій сюжет, який засмутив донецьку владу, просто розповідав про один із багатьох прикладів пропагандистської війни між Росією та Україною.

Рейс MH17 – центральний епізод цієї війни. Українські журналісти дотримуються версії, яку також підтримує Захід, – що літак збили прихильники "ДНР".

Натомість російське телебачення запропонувало кілька альтернативних теорій, включно з тією, яку озвучив мені представник бойовиків Едуард Басурін: "А ви знаєте, що той літак напакували трупами ще в аеропорту Схіпгол? – спитав він мене під час мого візиту в Донецьк. – Це все – частина плану, щоб виставити нас у поганому світлі".

Я не змогла переконати владу в Донецьку, що хочу приїхати, щоб знайти шахтаря і браслет, а не тих, хто міг випустити ракету.

Я почала думати, як це можна зробити на відстані. Зателефонувала всім своїм знайомим в Донецьку, зокрема журналістці Каті Малофеєвій. Вона сказала, що саме планує навідатись у три селища поруч з місцем катастрофи, і пообіцяла показати місцевим мешканцям фото браслета й шахтаря.

"Наче птахи"

У поїздці Катя записала на диктофон кілька розмов з селянами. Я чую, що багато з них досі травмовані тим, що їм довелося почути і пережити.

"Я смажили шашлики, і раптом побачив, що щось падає. Щось дуже велике. Великий шматок. І з нього падали люди. Вони летіли, наче птахи, з розкинутими руками", – розповідає Олександр з селища Розсипне.

Інші сказали Каті, що вже втомилися від розмов із журналістами. Дехто плакав. "Ніби цієї війни нам мало!" – вигукнула одна жінка.

Інша сказала, що хоче, аби жертвам побудували пам'ятник. "Ми маємо зберегти пам'ять про них", – сказала вона.

Коли Катя показала їй фотографію Джойс з браслетом, жінка захвилювалася і сказала, що її сусідка Галя знайшла в себе на городі якийсь браслет. Минулого липня прямо на Галину грядку з кабачками впало тіло жінки, і після того вона майже рік не обробляла город. Але весною все ж наважилась відновити господарство і, перекопуючи землю, знайшла браслет.

Галя уважно роздивилася фото Джойс із браслетом. Ні, оголосила вона, це не той браслет. "Той, що я знайшла, – білий у золотій оправі і з маленькими камінчиками. Може, ви зможете знати сім'ю? Я віддам його тільки родичам", – сказала жінка.

Відчувши в голосі Каті розчарування, Галя з Мариною запевнили її, що браслет ще може знайтись.

Люди досі щось знаходять, і ми усе віддаємо, сказала Марина.

Мешканці навколишніх селищ дуже переживають, коли чують про мародерство і крадіжки речей, які належали жертвам.

Я особисто бачила, як в перші дні після катастрофи речі справді зникали у загальному хаосі. Щоразу, як ми приїжджали на місце катастрофи, ми бачили, як купка особистих речей на узбіччі дедалі зменшувалась. Згадані пляшки віскі, приміром, зникли на третій день. На п’ятий день зникла навіть футболка з написом “I love Amsterdam”, розстелена на траві.

У той же час, дуже багато людей з повагою ставилися до знахідок, як той шахтар.

Катя показувала його фото усім своїм співрозмовникам, і виявилось, що він не місцевий. Очевидно, їх групу привезли з іншого району. Ми надіслали запит в МНС і чекаємо, чи зможуть вони знайти сліди цього чоловіка.

Але за останній рік на сході України тисячі людей загинули і ще тисячі - втекли. Катя та інші мої знайомі кажуть, що не забуватимуть про пошуки браслета.

Бабс чекатиме. І на браслет, і, разом з усією Голландією, на відповіді щодо того, хто збив MH17.