Як гормон контролює сексуальну поведінку мишей

Невелика група нейронів, які реагують на гормон окситоцин, є ключовим для контролю сексуальної поведінки мишей, виявили дослідники.

Відомо, що цей "гормон кохання" важливий у багатьох інтимних та соціальних ситуаціях.

Дослідники "вимкнули" ці клітини, аби вони припинили реагувати на гормон.

"Гормон кохання"

Без цього гормону самки мишей приваблювали своїх партнерів не більше, ніж блок від дитячого конструктора Лего, йдеться у звіті команди, що опублікований у журналі "Cell".

Нейрони розташовані в префронтальній корі головного мозку, яка відповідає за навчання і соціальну поведінку.

Коли гормон стримували і клітини не були активні, самки протягом періоду своєї сексуальної активності втрачали інтерес до спарювання.

В інших випадках, миші реагували на самців звичайною соціальною поведінкою.

Співавтор дослідження - Натаніель Хайнц з університету Рокфеллера у Нью-Йорку, відзначає, що результати їхньої роботи досить цікаві, оскільки вони вивчили невелику групу клітин з таким специфічним ефектом.

Як розповів доктор Хайнц BBC News, цей гормон впливає на декілька важливих ділянок головного мозку, однак у цьому конкретному випадку він діє через префронтальну кору, аби допомогти змоделювати соціальну та статеву поведінку у самок мишей.

"Це показує, що саме цей тип клітин потрібен для такого аспекту жіночої соціальної поведінки," - відзначає доктор Хайнц.

Аби втихомирити нейрони, вчені використовували токсини, які блокують здатність клітин передавати сигнали до інших нейронів - це технологія, завдяки якій останнім часом відбулась революція у вивченні невеликої сукупності нейронів.

Натаніель Хайнц відзначає, що виявлена залежність може існувати і у інших видів, зокрема у людей. "Розуміння цих схем, які ми виявили у мишей, може допомогти нам зрозуміти, чому окситоцин також має ефект на людей", - додав дослідник.

Дослідники також виявили, що ці клітини в мишей-самок більш чутливі до гормону, ніж еквівалентні клітини в самців цього виду.

Професор експериментальної фізіології в університеті Единбург Гарет Ленг, який не брав участі у дослідженні, назвав роботу дуже цікавою. За його словами, результат показує, що рецептори окситоцину розташовані в багатьох частинах мозку.

Як відзначив професор Ленг, дослідження відкрило більше доказів, що окситоцин "має дуже широку дію на різні ділянки головного мозку".

"Окситоцин схоже діє не як звичайний нейромедіатор (біологічно активна хімічна речовина- Ред.), а більше як гормон всередині самого мозку", - розповів він BBC News.