Вчені: європейці походять від трьох різних "племен"

Сучасний європейський генофонд сформували три давніх популяції, які змішувалися одна з одною протягом останніх 7 000 років, повідомляє журнал <link type="page"><caption> Nature</caption><url href="dx.doi.org/10.1038/nature13673" platform="highweb"/></link>.

Блакитноокі смагляві мисливці змішалися з кароокими світлошкірими фермерами, які прийшли в Європу з Близького Сходу. До них додалася третя таємнича група - із сибірськими коренями.

Науковці зробили ці висновки, проаналізувавши геноми дев'яти давніх європейців.

Раніше гіпотези про походження європейців базувалися переважно на дослідженнях генів сучасних людей. Аналіз ДНК із давніх кісток дозволив перевірити найпопулярніші теорії і приніс кілька сюрпризів.

У своїй новій праці професор Девід Райх із Гарвардської медичної школи та його колеги вивчили геноми сімох мисливців-збирачів зі Скандинавії, одного мисливця, чиї рештки знайшли у печері в Люксембурзі, а також давнього землероба, знайденого в районі Штутгарта у Німеччині.

Землероби і мисливці

Сільське господарство виникло на Близькому Сході - на території сучасних Сирії, Іраку та Ізраїлю. У Європу воно прийшло близько 7500 років тому.

Численні докази вказують на те, що цей новий спосіб життя поширювався не лише через обмін ідеями. Його також приносили із собою мігранти, які схрещувалися з корінними європейськими мисливцями-збирачами.

Мисливські племена прибули до Європи за тисячі років до виникнення сільського господарства, осівши у часи Льодовикового періоду на півдні, а коли лід розтанув, розселилися далі до центру та на північ по континенту у часи Мезоліту.

Вони були тісно одне з одним пов'язані, і їхні генетичні профілі не збігаються із жодною сучасною групою людей. Науковці припускають, що ці племена зазнали значних змін із приходом до Європи сільського господарства.

Водночас окремі їхні гени і досі присутні у європейцях, при цьому більше їх у мешканців півночі та сходу.

Геном же ранніх "фермерів" цілковито відрізняється від мисливців. Генетичний профіль знайденого у Німеччині землероба радше відповідає геному сучасних жителів Сардинії.

Вчені кажуть, що сучасні сардинці можуть бути прямими нащадками тих самих первісних фермерів, які впродовж тисячоліть бути ізольовані на цьому середземноморському острові, і не зазнали значного впливу тих переселень, які змінювали обличчя в Європі.

Однак, хоч ранні землероби і вийшли із Близького Сходу, із нинішніми тамтешніми жителями у них мало спільного. Професор Рейх припускає, що "розрідження" цього геному пов'язане із відносно нещодавніми переселеннями у регіоні.

Біла шкіра Європи

У тому, що стосується пігментації, прибульці-фермери були більше схожі на сучасних європейців - у них була світла шкіра, темне волосся і карі очі.

А от мисливці-збирачі виглядали більш екзотично на сучасний погляд - у них була смаглява шкіра і блакитні очі.

"Усе вказує на те, що ця комбінація темної шкіри і блакитних очей, притаманна корінним європейським мисливцям-збирачам, сьогодні більше не існує", - каже професор Рейх.

"Якщо ви подивитеся в інтернеті на реконструкції людей, що жили у Мезоліті, вони завжди виглядають світлошкірими. А фермерів-прибульців, які прийшли до Європи, зображують із темною шкірою. Нове дослідження показує, що усе навпаки", - заявив інший науковець цієї галузі - доктор Карлес Лалуеза-Фокс із Інституту еволюційної біології у Барселоні.

Минулого року доктор Лалуеза-Фокс оприлюднив своє генетичне дослідження іспанського мисливця, віком у 7 000 років, який так само виявився темношкірим і блакитнооким.

Тож науковці кажуть, що білу шкіру до Європи, ймовірно, принесли саме землероби із Близького Сходу.

Вчені пояснюють: світла пігментація у фермерів була спричинена природною необхідністю синтезувати вітамін D із сонця, якого не так багато у рослинах, - тоді як мисливці могли споживали цей елемент із м'яса впольованих тварин.

Таємничий сибіряк

Однак коли дослідники розглядали ДНК майже 2,5 тисяч сучасних людей, то виявили присутність і третьої народності у формуванні європейців.

Це іще одне "плем'я", як не дивно, найбільше споріднене із корінними американськими індіанцями.

Натяк на наявність у європейському геномі генів цих людей уперше з'явився у наукових дослідженнях два роки тому, однак залишався таємницею аж до 2013 року - тоді вчені оприлюднили аналіз тканин хлопчика із Сибіру, що жив поблизу озера Байкал 24 000 років тому.

Хлопчик мав спільні ознаки і з первісними європейцями, і з корінними американцями, однак йому не вистачало рис, притаманних сучасним жителям Сибіру та Америки.

У давніх фермерів і мисливців іще не було генів сибірського хлопчика, але у пізніших мисливців-збирачів зі Скандинавії, похованих 8 000 років тому, вони вже помітні.

Це означає, що цей "примарний предок" прийшов до Європи уже після того, як на континенті облаштувалося сільське господарство.

Вчені кажуть, що дослідження первісних близькосхідних землеробів і їхніх європейських нащадків можуть відкрити шлях до іншого, ще давнішого предка людини - так званого базального євразійця - представника одного із найперших племен, сформованого після того, як людина покинула африканський континент 60 000 років тому.