"Огидне" вбивство у Лондоні та пиятика у Кремлі - іноземні ЗМІ

Брутальне вбивство у Лондоні та шокована Британія, жертви та герої торнадо в Оклахомі, а також розсекречений лист про вечірку Черчилля зі Сталіним – в огляді британської преси.

"Огидний" акт насильства

У середу тероризм повернувся на вулиці Лондона, коли посеред дня солдата брутально вбили два ісламісти, пише Independent.

Це перший терористичний напад з людськими жертвами з часу вибухів у Лондоні 2005 року. Один з убивць, звертаючись до спостерігача з камерою, сказав, що напад здійснили через те, що "Девід Кемерон, британський уряд послали війська в арабську країну".

Поки перехожі стояли поблизу озброєного нападника, він додав: "Ми клянемося всемогутнім Аллахом, що ніколи не припинимо воювати з вами".

Independent розповідає, що солдат, одягнений у футболку з написом "Допомога героям", був членом Королівського полку стрільців, який розміщений за кордоном.

Нападники чатували на нього у південно-східному районі Лондону Вулвічі. За свідченнями очевидців, вони напали на солдата, а потім відтягли його тіло на середину проїжджої частини, щоби сфотографуватися з ним, розмахуючи ножем та пістолетом.

Вони не намагалися втекти з місця вбивства і напали на поліцейську машину, яка прибула через 15 хвилин, цитує Independent одного зі свідків. Обох нападників поранили. Поліція стверджує, що обидва житимуть, пише Independent.

Тоді як британський прем'єр-міністр Кемерон перервав свій візит до Парижа, щоби провести засідання з комітетом з надзвичайних ситуацій "Кобра" з приводу брутального вбивства, мер Лондона Борис Джонсон сказав, що "атака у Вулвічі є огидним, приголомшливим та непробачним актом насильства", - пише газета.

Мусульманська рада Британії зазначила, що використання "ісламістських слоганів" показує, що дії нападників були мотивовані релігією. У своєму зверненні рада "беззастережно засудила" вбивство як "справді варварський акт, який не має підґрунтя в ісламі", - розповідає газета.

Британія "не зігнеться"

Daily Mirror цитує провідних британських політиків та посадовців, котрі жорстко засудили "варварський напад" та вбивство солдата у Вулвічі.

Прем'єр-міністр Британії Девід Кемерон сказав, що Британія "ніколи не зігнеться" перед лицем тероризму, засуджуючи "абсолютно огидне" вбивство.

Міністр внутрішніх справ країни Тереза Мей також засудила "огидний та варварський напад". Лідер лейбористів Ед Мілібенд, який перервав свій візит до Німеччини, сказав: "Це дійсно жахливе вбивство, яке шокує цілу країну... Лейбористська партія запропонує уряду нашу повну підтримку у встановленні фактів того, що сталося, і гарантуванні того, що винні у цьому відчують повну силу британської судової системи".

Лідер партії Незалежності Британії Найджел Фарадж у своїй заяві зазначив: "Ми шоковані цією страшною атакою на мирних вулицях Лондона. Наші думки та молитви разом з сім'єю загиблого юнака... Я сподіваюся та вірю, що це є окремим інцидентом та закликаю до спокою".

Кріс Робертс, очільник Королівського району Гринвіч, частиною якого є Вулвіч, сказав, що він "глибоко шокований", і додав, що "Гринвіч є районом, чия історія та еволюція переплетені з військовими, з армією та флотом, і будь-який напад біля казарм відчувається як удар у серце нашої громади", пише Daily Mirror.

Жертви і герої торнадо

Daily Telegraph розповідає трагічні історії жертв торнадо в Оклахомі серед дітей місцевої початкової школи.

"Кайл Девіс, світловолосий хлопчина восьми років, сповнений енергії, який любив співати у церковному хорі та грати у футбол, загинув, коли балка з покрівлі вдарила його по шиї, у той час як він ховався у шкільному коридорі, - пише газета. - Антонія Лі Канделарія та Емілі Конатцер, нерозлучні дев'ятирічні подружки, загинули під уламками, тримаючись за руки. Серед семи жертв була й дев'ятирічна Джейна Хорнсбі, яку батько називав "промінцем у дощовий день".

Загибель дітей спричинила суперечки щодо того, чому у школі, яка знаходиться у центрі так званої "алеї торнадо" у США, не було схованки від шторму або безпечної кімнати.

У той час, як стало відомо, що президент Барак Обама цієї неділі відвідає містечко Мур, майже знищене торнадо, батьки оплакують своїх загиблих дітей, пише Daily Telegraph. Джон Хорнсбі, ветеран війни в Іраку, чия дружина Гія померла минулого року, сказав, що Джейна "була люблячою, турботливою, веселою та енергійною. Вона була щасливою, завжди щасливою, завжди у русі".

Мати Емілі, Крістен Конатцер написала на своїй сторінці у Facebook: "Це день, який ніхто з батьків не хотів би пережити... Я сподіваюся, що я прокинуся, і вона стрибатиме навколо мене і сміятиметься. Але я знаю, що вона на небесах і посміхається нам зверху".

Щонайменше 10 з відомих 24 жертв торнадо були дітьми, пише Daily Telegraph. Сестри Карріна Варг'яс чотирьох років та семимісячна Сідні загинули у своєму домі, незважаючи на спроби матері захистити їх. 29-річна Меган Футрел, мати двох дітей, знайшли у руїнах продуктового магазину, вона обіймала свого маленького сина.

Разом з цими трагічними історіями також з'являються історії про героїзм вчителів, які врятували численні життя завдяки своїй мужності та кмітливості, продовжує газета. 30-річна вагітна Дженіфер Доун здобула перелам хребта та грудини під уламками, коли вона тримала на руках двох дітей у школі.

Перебуваючи у ліжку у шпиталі, пані Доун розповідає, як вона заспокоювала хлопчика, якого тримала на руках, очікуючи, поки рятувальники доберуться до них. "Я просто говорила йому, аби він залишався спокійним, і що вони прийдуть, а він все казав мені, що не може дихати і не хоче вмирати", - цитує Daily Telegraph жінку.

Як Черчилль із Сталіним пив

Розсекречений лист високопосадовця британського міністерства закордонних справ сера Александра Кадогана часів Другої світової війни, який цитує Guardian, містить "яскравий опис" вечері Вінстона Черчилля з Йосипом Сталіним у Москві.

У листі колишньому міністру закордонних справ Британії лорду Галіфаксу Кадоган описує, як під час прийому їжі між зустрічами у серпні 1942 року, Черчилль "розважав компанію непоштивим та безвідповідальним дискурсом". "Складно уявити щось жахливіше, ніж бенкет у Кремлі, але це треба витримати", - цитує Guardian сера Кадогана.

"На жаль, Вінстону це вийшло боком. Та наступного ранку він був налаштований зробити останнє зусилля і попросив зустрітися наодинці зі Сталіним для приватної розмови. Йому призначили на сьому вечора", - йдеться у листі.

Сер Кадоган пише, що його викликали в кабінет Сталіна. "Там я побачив Вінстона та Сталіна... Вони сиділи, а між ними стояв завалений стравами стіл: найрізноманітнішу їжу увінчувало поросям та незліченні пляшки", - пише політик.

"Те, що Сталін змусив мене випити, було досить сильним. Вінстон, який до того часу вже жалівся на невеликий головний біль, мудро частував себе досить нешкідливим шипучим кавказьким червоним вином", - згадує пан Кадоган, додаючи, що "все було досить весело, як шлюбний дзвін", коли Сталін розповідав про переваги радянської системи.

Вечірка скінчилася о третій ночі, пише Guardian.

Підготував Віталій Модло, Служба моніторингу BBC.