Чого українці можуть навчити рух Black Lives Matter

Запеклі дискусії навколо пам'ятників суперечливим історичним постатям на тлі руху Black Lives Matter стали повною несподіванкою для багатьох західних країн. Але українцям ці дебати дуже добре знайомі, пише Пітер Дікінсон у статті для сайту аналітичного центру Atlantic Council.

За його словами, досвід України з декомунізацією може стати корисним уроком для Заходу, де триває полеміка щодо пам'ятників генералам-конфедератам, англійським работорговцям та навіть деяким європейським монархам.

Як зазначає пан Дікінсон, від першого року незалежності Україна перебувала у "кризі національної ідентичності", причиною якої були поляризовані погляди на "турбулентну" історію країни.

Поворотним моментом став 2014 рік, коли повалення радянських монументів стало елементом боротьби з намаганнями Москви "підірвати" незалежність України, зазначає автор.

"Але декомунізація не поклала край війнам через пам'ять. Хтось вважав, що процес не завершився і вимагав подальших змін. Інші виступали проти переміщення знайомих місцевих пам'яток та звинувачували владу в спробах переписати історію", - описує ситуацію Дікінсон.

Він також припускає, що чимало українців вже втомилися від нескінченних суперечок про історію. Він вважає, що ця втома стала частиною успішної передвиборчої стратегії Володимира Зеленського, який здебільшого уникав суперечливих тем і натомість наголошував на ідеї національної єдності.

Але хоча така позиція є дуже "зручною" для Зеленського, вона також є небезпечною, адже полеміка навколо національної ідентичності стає справою популістів і прибічників "екстремальних" поглядів, наголошує автор.

Згадуючи декомунізацію в Україні, Олеся Хромейчук з лондонського King's College наголошує, що для українців пам'ятники Леніну були символом не лише радянського минулого, але й більш сучасних проблем - таких як втручання Кремля, корупції та несправедливості.

"Очищення країни від символів зловживання владою у минулому навряд чи зможе втримати гнів суспільства щодо сьогоднішніх політичних помилок, особливо коли уряди змінюються, а несправедливість лишається. Один урок, якому варто навчитися з українського досвіду владі України та інших країн світу - не треба чекати, поки суспільний гнів досягне рівня, коли починають валити пам'ятники", - наголошує пані Хромейчук.

Владислав Давідзон, кореспондент журналу Tablet, попереджає, що знищення пам'ятників без відповідного законодавства та встановлених процедур може мати "непередбачувані побічні ефекти" - зокрема, в Україні це викликало нерозуміння з боку українців, що ностальгують за Радянським Союзом, а також зіграло на руку прокремлівським "пропагандистам".

Окрім того, непорозуміння щодо історії завдали удару відносинам Києва з країнами-сусідками.

А редакторка сайту Euromaidan Press Аля Шандра попереджає, що досвід України з декомунізації виявив ще одну проблему - на місці знесених пам'ятників з'являється "вакуум", який треба чимось заповнити.

"Хто має стояти на порожньому постаменті? Це дискусія, до якої мусить бути готовим суспільство, що повалює застарілих героїв", - цитує її Atlantic Council.

Огляд підготувала Яна Люшневська, Служба моніторингу BBC