Що означає "повне затишшя" на Донбасі?

У п'ятницю речник Адміністрації президента з питань АТО полковник Андрій Лисенко заявив про "повне затишшя" на Донбасі. "Вперше у цьому році не було зафіксовано жодного ворожого обстрілу українських позицій і населених пунктів", - сказав він.

Втрати української армії останнім часом пов'язані вже не з обстрілами, а підривом на мінах і розтяжках.

У невизнаних "ДНР/ЛНР" також говорять про "відносний спокій" на підконтрольних їм територіях.

Водночас Петро Порошенко <link type="page"><caption> заявив</caption><url href="http://www.bbc.com/ukrainian/politics/2015/09/150911_poroshenko_yes_hk" platform="highweb"/></link> про те, що Київ не планує продовжувати Мінські угоди на 2016 рік - всі умови домовленостей, за твердженням президента, необхідно виконати до кінця 2015 року.

У "ДНР" таку позицію назвали "войовничою риторикою" та загрозою для мирних переговорів напередодні зустрічі глав МЗС України, Росії, Німеччини та Франції 12 вересня та майбутніх переговорів у "нормандському форматі" на рівні лідерів країн 2 жовтня.

Військові та політичні експерти з України та Росії розповіли ВВС про те, що може стояти за повним припиненням вогню на Донбасі та заявами щодо непродовження Мінських угод на 2016 рік.

Олексій Мельник, співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова:

Хотів би помилитися, але навряд чи можна зараз сприймати це затишшя як довготривале і як справжній початок деескалації та вирішення конфлікту. Очевидно, що нинішнє затишшя продиктоване якимись іншими мотивами.

Багато експертів пов'язують його з майбутньої поїздкою Путіна на засідання Генасамблеї ООН (яка відбудеться 15-22 вересня у Нью-Йорку. - Ред.). Як на мене, є ще кілька причин.

Можливо, є певні закриті домовленості - йде торгівля, де однією з умов чи одним зі стимулів Путін виставляє тимчасове припинення вогню.

Припинення чи продовження бойових дій залежить від того, чи буде постачатися зброя бойовикам. Спорадичні зіткнення можуть траплятися, але більш-менш масштабні бойові дії неможливі без постачання боєприпасів.

Тому Україні потрібно тримати порох сухим, адже, боюся, це перемир'я може бути тимчасовим і в будь-який момент припинитися - якщо зірвуться ті домовленості, які десь ведуться.

Це можуть бути домовленості як на рівні представників президентів Росії і України, так і домовленості про Україну, але без України.

Що ж до продовження Мінських угод, то коли вони укладалися, там був визначений термін їхньої дії - до кінця 2015 року... Продовжувати їх знову і знову, при тому, що вони не діють - є контрпродуктивно і небезпечно для України.

Водночас не можна погодитися з заявами президента Порошенка про те, що альтернативи Мінським угодам немає. Можливо, зараз немає нічого кращого, але ж не можна говорити про відсутність будь-якої альтернативи.

Партнерам України - Німеччині та Франції - дуже зручно видавати Мінські угоди за якийсь успіх, адже їм потрібно показувати якісь успіхи. Але проблема полягає в тому, що досить серйозно розрізняється бачення врегулювання конфлікту в Україні та у західних партнерів, не кажучи вже про інтереси Кремля.

Для Заходу головне - щоб на Сході України не стріляли. Це короткострокові результати - припинення вогню. Тобто, щоб українське питання не займало стільки уваги, як воно займає зараз.

Для України припинення вогню, звичайно, також є позитивом, адже не гинуть люди. Але ціна, яку змушують нас платити за тимчасове перемир'я, може потім призвести до набагато більших жертв, аж до загрози незалежності і суверенітету країни.

Вадим Карасьов, політолог, директор Інституту глобальних стратегій:

Затишшя - це передумова для мирного розв'язання конфлікту. Водночас це елемент великої тактичної і стратегічної гри: хто перший не витримає, зірве реалізацію Мінських угод і порушить перемир'я.

Як мінімум до Генасамблеї ООН та зустрічі на початку жовтня "нормандської четвірки", тиша триватиме.

І до цього часу буде вирішено, чи погодяться "ДНР/ЛНР" на місцеві вибори за українським законодавством і чи відмовляться від своїх сепаратних виборів.

Тоді стане відомо, чи це тактична тиша, перемир'я тактичного характеру, чи вже стратегічне перемир'я, за яким намічається виконання Мінських угод і початок нелегкого процесу політичної, культурної, адміністративної і психологічної реінтеграції окупованого Донбасу в Україну.

Заява ж Порошенка про непродовження Мінських угод теж може бути елементом тактичної і стратегічної гри, що має на меті дати сигнал - українська сторона налаштована на те, щоб імплементація Мінських угод завершилася у 2015 році, як це і передбачено в них.

А от що буде робити інша сторона - запитання до неї. Але головне, що Порошенко надіслав меседж - Київ не буде затягувати з виконанням Мінських угод і налаштований на мир.

Микола Петров, російський політолог, член наукової ради Московського центру Карнегі

Я думаю, що це тимчасове затишшя. Торік з настанням осені теж настало відносне затишшя. Є пояснення української сторони: Москва тепер набагато більше контролює збройні формування на сході України і Москва хоче, щоб військові дії зупинилися. Зараз вона цього може домогтися.

Позиції Києва і Москви такі, що компроміс важко знайти. Є серйозні сили з обох сторін, які зацікавлені у статус-кво, що полягає то в послабленні конфлікту, то в посиленні протистояння поперемінно.

Мінські домовленості в повному обсязі не реалізуються. І російська, і українська сторони зацікавлені в тому, щоб демонструвати, що вина за це лежить на протилежній стороні, а вони докладають всіх зусиль для виконання угод.

"ЛНР" і "ДНР", безумовно, відіграють самостійну роль. Є відома логіка, за якою що довше конфлікт розвивається, то більшу інерцію він отримує. Значна кількість учасників і сил, залучених до нього, отримують виправдання своєму існуванню і якійсь зиск від збереження ситуації.

Що відбувається в Сирії і навколо неї - це більш серйозна гра, ніж просто "димова завіса" (для російської політики щодо Донбасу. - Ред.). У цьому сенсі майбутній виступ Володимира Путіна на Генасамблеї ООН може поставити крапки над "і" і показати сенс тієї гри, яку там ведуть. А сенс полягає у взаєминах Росії і решти світу, Росії і Заходу.

Олександр Гольц, російський військовий аналітик, заступник головного редактора "Щотижневого журналу"

Якщо війна не розгорілася в більш відповідний по клімату момент, є серйозна надія на те, що найближчими місяцями посилення бойових дій не буде.

Поки що сторони вирішили дотримуватися перемир'я. Хочеться вірити, що про щось домовляться їхні військові, які ведуть переговори про розведення сторін на 30 км. Якби вдалося це зробити, зникла б можливість обстрілів один одного.

Треба сподіватися, що нинішнє українське керівництво розуміє стан своїх збройних сил. Порошенко в цьому сенсі висловився вичерпно, коли пояснював, чому західні країни не хочуть постачати Україні зброю. Є надія, що здоровий погляд на стан своїх збройних сил і неможливість вирішити справу військовим шляхом запанує і в Києві теж. На українську армію чекають роки болісних реформ, перш ніж вона стане боєздатною силою.

Я б не переоцінював ступінь самостійності сепаратистів. Якийсь "взбрик" можливий. Але при першому гучному оклику з Москви вони виконають те, що їм наказує Кремль.

Російська влада взяла курс на спробу виходу з міжнародної ізоляції. В ООН Володимир Путін говоритиме про необхідність створення широкої антитерористичної коаліції. І псувати образ організатора боротьби цивілізованих країн з варварами новим загостренням бойових дій в Україні Москва, напевно, не хотіла би.

Зараз всі ставки на антитерористичну коаліцію (у Сирії. - Ред.). Але різні кандидати в учасники цієї коаліції дотримуються прямо протилежних поглядів щодо режиму Асада. Думаю, що ця ідея коаліції все-таки не матиме результатів, і тоді, перебуваючи у певному роздратуванні, російський лідер може сказати: "Ах так? Ось вам Донбас!".

Саме так перші Мінські домовленості було зірвано в грудні минулого року, коли лідери "нормандського четвірки" відмовилися їхати в Астану.

Володимир Мухін, полковник запасу російської армії, військовий оглядач видання "Независимая газета"

Є імовірність понад 50%, що Порошенко порушить угоду, і почнуться якісь нові бойові дії. Він сам майже щотижня заявляє, що "ми звільнимо Крим, Донбас і Крим будуть наші". Він виношує якісь реваншистські плани.

Я на 100% впевнений, що після (намічених на 25 жовтня місцевих. - Ред.) виборів, можливо, навіть у наступному році (Київ зробить рішучі військові кроки. - Ред.).

Безумовно, вони ("ДНР" і "ЛНР". - Ред.) розраховують на допомогу Росії, на допомогу ополчення, яке прийде з Росії. Судячи з того, як зараз підготовлені ополченці Донбасу, я думаю, що вони зможуть відбити натиск, який ітиме з боку Порошенка.

Це будуть місцеві ополченці і добровольці з Росії. 30% (із 35-40 тисяч людей у формуваннях "ДНР" і "ЛНР". - Ред.) - це російські добровольці, які захищали Донбас під час активної фази. Мабуть, керівництво "ДНР" і "ЛНР" знайшло (матеріальні. - Ред.) стимули, щоб російські добровольці залишилися на більш тривалий термін.

До перемир'я керівництво Донбасу ("ДНР" і "ЛНР". - Ред.) говорило, що хотіло би встановити кордони в адміністративно-географічних межах часів СРСР. Мені здається, що з боку Донбасу не буде якихось активних бойових дій, тому що тут всі втомилися від війни. Не думаю, що існують якісь реваншистські плани з боку Донецька та Луганська.