Суд над Сенцовим: "буденно, байдуже і швидко"

"Ніхто не очікував дива, але те, що це відбудеться так просто, так буденно, так байдуже і швидко - це додало болю й спустошення", - сказав російський режисер Аскольд Куров після оголошення вироку його українському колезі Олегу Сенцову.

Те, що відбувалося у вівторок у Північно-кавказькому окружному військовому суді у Ростові-на-Дону, дійсно виглядало загалом тьмяно й буденно - в будь-якому випадку, для тих політичних репортерів, які за останні три роки у Росії поступово, проте майже повністю перекваліфікувалися у репортерів судових.

За годину до початку засідання біля воріт суду зібрався невеликий натовп журналістів. 13 відеокамер. Російські канали, три українських, один британський. Кілька німців, один нідерландець.

Поліцейські звірили списки, запустили. Прес-секретар суду, трохи хвилюючись, але явно насолоджуючись славою, відторохтіла перед усіма тринадцятьма камерами офіційну заяву про те, що зараз відбуватиметься там, у будівлі за її спиною.

"Визнати винним"

Черга до рамки металошукача на вході, задушливий коридор. Пустили до зали, просторої і з плазмовими екранами. Підсудні - у скляній "клітці". Пристави звично-суворо попереджають, що знімати тим, хто не з камерами, не можна. Суддю не можна знімати нікому. Нічого нового: у російських судах так майже завжди.

Поки суддя читає вирок, Сенцов і другий підсудний - Олександр Колченко, сардонічно усміхаються, показують знаки "вікторія". Напруженого очікування не видно: "дива ніхто не очікував". Тим паче, що в судді вже на початку тексту було написано: "визнати винним".

Нарешті цей суддя - російський суддя з українським прізвищем - Сергій Михайлюк оголосив вирок українському учаснику Майдану, етнічному росіянину Олегу Сенцову і російськомовному українцю Олександру Кольченку.

20 і 10 років суворого режиму за те, що були причетні, як стверджує російська влада, до підпалу ґанку офісу організації "Русская община Крыма" і трохи вдалішому підпалу офісу "Единой России" (що був офісом Партії регіонів у Сімферополі перед тим, як змінив вивіску).

Крім того, підсудні мали намір підірвати пам'ятник Леніну. Тобто ФСБ стверджує, що мали намір. Військовий суд повністю згоден із ФСБ.

Перелічені події відбувалися навесні 2014 року, після анексії рідного для Сенцова і Кольченка Криму через збройне захоплення "зеленими чоловічками" держустанов і українських військових частин. У той самий час, коли на Донбасі почалися бої із підрозділами Гіркіна й Безлера, що захопили Слов'янськ, Краматорськ і Горлівку.

"Злість, перш за все"

Адвокат Дмитро Дінзе - він цими днями курсував між Ростовом і Москвою, із процесу Сенцова - Кольченка на процес нового фігуранта "болотної справи" Непомнящих і назад - каже, вийшовши із зали суду, що перша справа нагадує йому другу: також багато неідентифікованих поки що майбутніх обвинувачених, у цьому випадку - членів "терористичної спільноти", яку, як стверджують ФСБ і військовий суд, створив пан Сенцов.

Пан Дінзе каже, що обов'язково подаватиме апеляцію до Верховного суду, але знайти там справедливості чи поблажливості не сподівається.

"Злість, перш за все. Навіть не жалість, не образа - тільки злість", - каже журналістам двоюрідна сестра Сенцова Наталя Кочнева. Каже не всім: репортера "Лайфньюс" вона просить негайно забратися, а команді НТВ показує середній палець.

Наталя сподівається, що скоро в Росії відбудуться великі зміни - і Олег вийде на свободу.

А режисер Аскольд Куров не дуже на це сподівається. Майже зовсім не сподівається. Він лише каже, що кінематографістам усього світу треба підняти голос на захист Сенцова.

Сам Куров знімає фільм про колегу і суд над ним. "Може, і це буде якийсь внесок", - знизує він плечима.