Біженці із Горлівки: про обстріли та перловку від "ДНР"

У кімнаті вміщаються десятеро - жінки, діти, літні люди - це база переселенців, обладнана в дитячому оздоровчому таборі у Брусіному. Сюди привозять мешканців Горлівки, Дебальцевого, Пісків, Авдіївки та інших територій, де тривають бойові дії.

Евакуацією опікується протестантська церква. Щодня лише Горлівку залишають понад 130 людей - чотири автобуси.

Розміщують біженців у Слов'янську і Краснолиманському районі. Багато хто із переселенців уперше за кілька тижнів спить уночі та слухає тишу.

П'ятнадцятирічний Сергій із Горлівки сидить на ліжку із ноутбуком у руках. Навколо нього вмостилися двоє менших хлопчаків. Підліток розповідає, як минулого місяця його поранило осколком: "Поруч із будинком снаряд упав, у 15 метрах від мене. Я на вулиці був. Не встиг заховатися - осколком ногу пробило, у стегно потрапило. Мене "швидка" відвезла до лікарні, перев'язали ногу. Життєво важливого нічого не зачепило, зараз заліковую рани. Почуваюся нормально, життя триває".

"Коли сина поранило, працювала єдина поліклініка на все місто. В інших усіх вікна повилітали. Доводилося через усе місто під обстрілами на перев'язки ходити. У будинку з одного боку шибки розбиті, дошками забили. І в такому стані півміста", - каже Марина, мати хлопця.

За словами співрозмовниці, від 18 січня обстріли не припиняються. "Ти чуєш, як воно летить, як вибухає, будинок труситься. Як це можна пережити? Психіка не витримує. Нашій бабусі, яка приїхала з нами, 84 роки, це для неї друга війна", - каже жінка.

"А скільки тих, хто не може виїхати. Ми записалися на евакуацію і тиждень чекали. За свій рахунок родині із трьох осіб їхати нереально. Пенсії не платять, роботи немає. У нас багато знайомих залишаються через те, що мають паралізованих родичів. Довезеш - не довезеш. А раптом щось по дорозі трапиться?", - питає Марина.

Олена із Горлівки приїхала із братом - інвалідом другої групи. Телефон, за яким можна записатися на автобус, підказала сусідка. Жінка розповідає, що після початку бойових дій її звільнили із машинобудівного заводу - підприємство захоплене представниками "ДНР". Аби прогодувати себе і брата, 56-річна мешканка кілька разів намагалася отримати гуманітарну допомогу. Але марно.

"У грудні пішла до кінотеатру "Шахтар", там дають "гуманітарку". Шість тисяч людей у черзі, стояла з півсьомої ранку до другої години дня. Сніг, ноги мокрі, дощ поливає. Ходили, ходили колами. Я не витримала, повернулася додому. Через три дні прийшла - записали на 6 січня. А 6 січня знову чергу вистояла - записали на 27 березня", - бідкається горлівчанка.

Олена каже, що інвалідам і літнім людям представники так званої "ДНР" видають благодійний обід у місцевій школі. "Дають перловку без цукру і солі, дві ложки супу і три шматочки хліба. Їжа така, що навіть собаки відвертаються. Бабусі із селища повзуть за цим обідом, шкандибають, спираючись на ціпочки", - каже Олена.

"Деякі ще й кричать, що вони - за "ДНР". Але не всі. Багато хто просто каже, що хоче миру. А якби моя воля, я би сама цих "денеерівців" вигнала би. Але немає чим. Улітку в черзі за допомогою в 900 гривень я обурювалася голосно - отримала прикладом по спині", - додає жінка.

"За одинадцять днів лише із Горлівки ми відправили 40 автобусів, - говорить пастор церкви "Асамблея Божа" Сергій Косяк. - Майже половина переселенців - діти різного віку".

У них є дві бази у Слов'янську, які розраховані на 200 людей, та одна в Краснолиманському районі - на 100 людей. За словами волонтера, біженцям надають повноцінне триразове харчування.

"Деякі біженці везуть із собою консерви, якісь продукти про запас. Але вони їм не потрібні. Вдягаємо і взуваємо тих, хто виїхав, у чому був, просто із підвалу. Ми прагнемо показати, що Україна дбає про своїх людей, що вона не забула. Далі переселенців відправляємо до інших областей, готових прийняти мешканців Донбасу", - каже пастор.

Волонтер зазначає, що багато мешканців гарячих точок відмовляються залишати будинки і квартири. "Людина тримається до останнього. Буде зараз трохи м'якіше - і вони почнуть назад повертатися. Доти, доки голосно не стріляють, доки снаряд не потрапив до будинку, люди не виїжджають. У Дебальцевому сидять у підвалах і починають тікати, коли вже снаряд потрапив до будівлі", - каже Сергій Косяк.

Йому особливо шкода дивитись, як страждають діти. "Вони змушені залишатися в таких умовах разом із дорослими. Ну нехай ти дорослий, приймаєш самостійні рішення. Але дитина не може відповідати за себе. На жаль, немає законного механізму, щоб забрати дітей у таких батьків і евакуювати до безпечного місця", - додає він.

Поки ми розмовляємо з Сергієм Косяком, волонтер Марина продовжує приймати дзвінки на "гарячу лінію". "Виїжджаємо у суботу, діти до семи років - на руках, речей багато із собою не беріть, багажного відділення в автобусі немає", - повторює волонтер.

На найближчі два дні всі місця на евакуацію вже зайняті.