"Жорстокість і завзяття"– враження від Ісламської держави

Німецький автор, який отримав рідкісну можливість побувати на території під контролем "Ісламської держави", розповів ВВС, що ця організація сильніша, жорстокіша і стійкіша в своєму опорі, ніж він очікував.

Юрґен Тоденхофер провів шість днів у іракському місті Мосул, що під контролем ІД, потрапивши туди через місто Ракка, що в Сирії.

За словами пана Тоденхофера, в нього склалося враження, що послідовники ІД керуються сильною мотивацією і підтримують жорстокість цього угруповання.

Розпорошеність бойовиків, каже він, робить їх складною мішенню для повітряних ударів.

Колишній німецький політик Юрґен Тоденхофер став єдиним із зовнішнього світу, кому вдалося поїхати вглиб території ІД і повернутися назад. І зважаючи на те, що нещодавно там стратили кількох жителів Заходу, він наражався на жахливу небезпеку.

У Мосулі, який бойовики ІД захопили у червні, пан Тоденхофер став свідком того, як ця організація нав’язує свою радикальну версію сунітського ісламу.

На вулицях висять плакати, які навчають чоловіків, у якій позі правильно молитися, а жінок – як треба покривати себе.

Приміром, заборонено носити одяг, який "нагадує вбрання невірних жінок чи чоловіків".

Деякі зображення на біл-бордах заклеєні чорним кольором, а на вітринах книгарень лежать памфлети і томи з релігійними повчаннями, серед яких правила поводження з рабами.

Він зустрічав дітей-солдатів, які взялися за зброю для "халіфату", а також бачив новобранців з усього світу, включно з Британією, США, Швецією та Тринідаду і Тобаго.

Влада через страх

Пан Тоденхофер сказав, що його вразив їхній брутальний запал і масштаб амбіцій для проведення "релігійних чисток" і розширення своєї території.

"Там такий ентузіазм, якого я ще ніколи не бачив у зонах конфліктів", - сказав він.

"Вони повні впевненості в собі. На початку року про ІД знали лише кілька людей. А нині вони завоювали територією площею з Велику Британію. Це рух дрібної частки людей з потужністю атомної бомби або цунамі".

Пан Тоденхофер був на території ІД зі своїм сином, який знімав відео. Їхню безпеку гарантував письмовий дозвіл. Відзнятий матеріал створює враження, що організація зайнята захистом своєї бюрократії і відносно не стурбована загрозою авіаударів від коаліційних сил.

"Мені видалося, що вони хочуть показати, що Ісламська держава працює", - сказав пан Тоденхофер.

За його словами, на поверхні життя виглядає нормальнішим, ніж можна було очікувати. Однак після того, як у місто ввійшли бойовики ІД, звідти, побоюючись переслідувань, утекли всі християни та мусульмани-шиїти.

Тепер джихадисти мають власну систему правосуддя – з прапорами ІД, що висять у залах суду – і свою власну поліцію, яка впроваджує суворий ісламський закон. Хоча місцевий шеф поліції сказав їм, що йому більше не потрібно мати справу з жорстокими покараннями.

Схоже, що страх – неймовірно потужний засіб стримування, каже пан Тоденхофер.

"Найбрутальніший ворог"

Найбільше, каже пан Тоденхофер, його стурбувало не те, що він сам побачив, а те, що почув від бойовиків, які його супроводжували.

У цих розмовах він нагадував бойовикам, що більшість розділів Корану починаються словами "Аллах… наймилосердніший".

"Я запитав: де ж милосердя? Ніхто так і не відповів по-справжньому".

За підрахунками пана Тоденхофера, місто втримують кілька тисяч бойовиків. І вони, каже він, розпорошилися по місту і більше не їздять у конвоях, щоб уникнути авіаударів коаліції і зробити себе складною ціллю для нападів.

Автор вважає, що ІД сильніша на іракських територіях, які вона контролює, ніж у Сирії. У місті Ракка, приміром, де міститься штаб-квартира їхньої так званої держави, сирійський президент Башар Асад досі платить зарплати урядовим чиновникам.

Щасливо повернувшись до Мюнхена, пан Тоденхофер розповів нам: "Вони – найбрутальніший і найнебезпечніший ворог із тих, яких я бачив у своєму житті".

"Я не знаю, в кого є реальна можливість зупинити їх, - сказав він. – Лише араби можуть зупинити ІД. Я повернувся в дуже песимістичному настрої".

Пан Тоденхофер радий, що йому взагалі вдалося повернутися, хоч він і домовився за допомогою одного німецького джихадиста про доступ на територію ІД. А з собою весь час носив дозвіл, виданий "офісом халіфату", який у кількох випадках допоміг йому уникнути проблем.

"Іноді я побоювався, що раптом вони змінять свою думку", - сказав він.

Наприкінці своєї подорожі, остерігаючись, що бойовики справді можуть змінити свою думку і взяти їх з сином в заручники, він вирішив втекти через кордон у Туреччину.

"Нам довелося бігти кілометр з сумками і всіма своїми пожитками", - сказав він.

"Коли ми прибігли на місце, у мене з'явилося непередаване відчуття радості. Я усвідомив, що на моїх плечах було наче кілька тонн. Я подзвонив родині. І в той момент зрозумів, що те, що я зробив, було не таким уже й простим".