Ендрю Вілсон: "заморожений конфлікт" був би зараз позитивом
Перша англомовна книжка про кризу в Україні і її витоки вийшла друком у видавництві <link type="page"><caption> Yale University Press</caption><url href="http://yalebooks.co.uk/display.asp?K=9780300211597" platform="highweb"/></link>. Її автор - британський науковець і дослідник української історії та політики Ендрю Вілсон, старший науковий співробітник аналітичного центру Європейська рада із закордонної політики, викладач Лондонського університетського коледжу.
В інтерв'ю ВВС Україна науковець розповів, що завершив писати 5 вересня, в день проголошення перемир'я, яке хоч із численними порушеннями, однак припинило активну фазу збройного конфлікту на сході України.
<italic><bold>ВВС Україна:</bold> У назві вашої книги <link type="page"><caption> "Криза в Україні: що вона означає для Заходу"</caption><url href="http://yalebooks.co.uk/display.asp?K=9780300211597" platform="highweb"/></link> відчувається певна остаточність, завершеність. Ви справді вважаєте, що вже час підбивати підсумки кризи? Чи лише те, що позаду - найгірше?</italic>
Ендрю Вілсон: Якщо бути зовсім точним, то ні. Подібні кризи можуть тягнутися довго. Гадаю, ми десь зараз бачимо четвертий акт драми, кінця якій, на жаль, не видно. Першим актом були протести на Майдані. Потім повстання проти влади - акт другий. Крим - акт третій, і події на сході України - акт четвертий. Я закінчив писати книгу 5 вересня, коли виникла нинішня "пауза". Перемир'я, як ми знаємо, в багатьох відношеннях є суто номінальним. Часто порушується. Тому ні - криза далеко не минула.
ВВС Україна:
Ендрю Вілсон: Справді, Захід ще матиме що осмислювати в майбутньому, але деякі висновки можна і треба робити вже зараз. Особливо коли мова про політичні прорахунки у реакції Заходу. Маю на увазі санкції і важелі стримування. Санкції нарешті досягли того рівня, коли почали бути дієвими. Хоча питання - чи були б ми тут зараз, аби не трагедія МН17? Втім, треба віддати належне США: американці запровадили нову хвилю санкцій за день до катастрофи. Санкції боляче вдарили по Росії. Це особливо відчутно зараз.
Але головний прорахунок Заходу був у невдалій політиці стримування. Обама зробив велику дурницю, коли сказав на початку кризи, що не розглядає військового протистояння.
Навіть якщо це так, то не варто повідомляти про це вашого опонента. Захід багато критикували за дії під час грузинської війни 2008 року, але тоді Америка створила для Росії загадку.
Ми не знаємо всіх обставин того, чому російські війська зупинили наступ на Тбілісі. Однак частково пояснення полягає в тому, що росіяни не знали, якою буде реакція Заходу. У випадку з Україною ми дали Путіну впевненість у тому, якою буде реакція Заходу.
ВВС Україна:Наскільки, з огляду на зовнішні і внутрішньоукраїнські обставини, видаються неминучими дії Росії - анексія Криму і дестабілізація Донбасу?
Ендрю Вілсон: Книжка присвячена трьом речам. Перше - події в Україні, де, як ви зауважили, багато критики Заходу, хоча найбільше - критики Росії, яка є агресором, і ми не повинні про це забувати.
Чи можна було стримати Росію? Так. Але на Заході було мало розуміння методів, за допомогою яких діє Росія. Ми це краще розуміли в часи "холодної війни".
До певної міри, це класична радянська поведінка часів холодної війни - "разведка боем"! Коли ви тиснете, знаходите слабке місце - і тиснете більше, або натрапляєте на опір і відступаєте. Ми на Заході раніше знали, як це працює, але зараз ми не накреслили лінію спротиву.
Якби на ранньому етапі кризи Захід надіслав до західних кордонів України війська - так, як Росія зробила це на східному кордоні, то цілком можливо, все було б зовсім інакше.
Так, є відома обіцянка НАТО 1997 року, яка насправді містить досить туманні формулювання, не розміщувати війська біля російських кордонів. Але сама Росія порушила від того часу стільки різних угод і договорів, що ми цілком спокійно могли б перекинути війська.
Ми не повинні були на самому початку відкидати можливість збройних дій, бо, як я вже казав, у стримуванні найважливіше - невідомість.
Росія увійшла до Криму дуже швидко - за допомогою державного перевороту, що стало для Заходу несподіванкою. Швидкість, із якою Крим був інкорпорований до складу РФ, свідчить, що це було заздалегідь спланованою операцією. За деякими теоріями, такий план був розроблений кремлівськими стратегами ще в 2008 році.
Але навіть тоді - якби українські збройні сили на ранній стадії кримського перевороту не розвалилися чи не почали масово переходити на інший бік - усе могло б бути по-іншому. Але події розвивалися так швидко, що Захід виявився просто не готовий до цього. Бо не можна висувати ультиматуми, не показавши, якими будуть наслідки.
Росія отримала "кут ескалації": вона могла посилити напруженість, потім дещо послабити за принципом "крок назад, два кроки вперед". А все тому, що Захід не вчинив нічого перманентного - на зразок перекидання військ, що могло би вплинути на розрахунки росіян при прийнятті рішень.
Коли ж мова про українські збройні сили, то вони були практично небоєздатні. Тоді це не було настільки зрозуміло, як зараз. Бо Янукович витрачав гроші на приватну охорону, на себе, на Межигір'я, а армія тим часом була занедбана і недієздатна.
ВВС Україна:
Ендрю Вілсон: Небезпека - в самій такій риториці. В заявах, що Захід і Україна, Європа і Україна - це різні речі. Зараз передова лінія Європи пролягає в Україні. І чисто фізично - як далеко Росія піде. І з точки зору методів, які Росія використовує в своїх діях. Чи вона пронесеться Україною і заполонить Європу, буде ще більше впливати на роботу наших політиків, нашого бізнесу, наших ЗМІ. Те, що відбувається в Україні зараз, є випробуванням для цього російського modus operandi.
ВВС Україна:?
Ендрю Вілсон: Я вважаю, що це перемир'я має значення лише з огляду на такі два моменти. Перший - Росія насправді має повний контроль над своїми "справжніми" маріонетками - в Криму, а не над деякими своїми представниками на Донбасі. Російські "агенти впливу" на сході України воюють не тому, що їм "руки сверблять", - вони воюють за територію. Тому що лінія розмежування, довкола якої 5 вересня проголосили перемир'я, не має сенсу ні з історичної, ні з економічної чи якоїсь іншої точки зору. Тому за понад місяць "перемир'я" ми насправді бачимо захоплення нових земель сепаратистами.
Поки вони безуспішно намагаються захопити Донецький аеропорт, але все ближче насуваються на Маріуполь, який є ключовим для ліній постачання на Донбасі. Вони також натискають на маршрути газопостачання. Донбас - і Україну в цілому - чекає важка зима.
Війна продовжується, бо сепаратистське утворення не є саме по собі життєздатним. Розв'язання? Є такий вислів: я б не починав із цих позицій. Але якщо виходити з того, що ми маємо зараз, то, знаєте, багато хто недооцінює "заморожені конфлікти". Вони мають погану славу у Євразії.
Але "заморозити" нинішню ситуацію (на сході України - ред.) було би досягненням з огляду на те, як там усе погано. Якби можна було зупинити подальші захоплення території, зняти тиск на Маріуполь, бо за містом ніщо не спинить росіян від пробивання "земельного мосту" до Криму, і далі дестабілізуючи південну і східну Україну. Це цілком реальні сценарії. Тому тимчасове замороження нинішньої ситуації - з якимось різновидом внутрішнього кордону - це практично єдиний вихід зараз.
З Ендрю Вілсоном розмовляла Ірена Таранюк
