Лукашенко готовий направити миротворців в Україну

Президент Білорусії Олександр Лукашенко заявив про готовність направити в Україну миротворчий контингент білоруських військ. Повідомлення про це разом з відеозаписом фрагмента інтерв'ю розповсюдив телеканал Euronews.

Повну версію інтерв'ю з білоруським президентом Euronews обіцяє оприлюднити в п'ятницю.

Пан Лукашенко під час інтерв'ю, як свідчать вже оприлюднені фрагменти, багато міркував про події в сусідній Україні.

"Якщо потрібно - а це для мене дуже небезпечна і страшна річ - коли є недовіра Росії до Заходу і Заходу до Росії, Америки до Росії і Росії до Америці, і є недовіра воюючих сторін, то я готовий був би використовувати і свої збройні сили для того, щоб розвести конфліктуючі сторони", - заявив президент Білорусії.

"Не посередник"

Президент Лукашенко неодноразово до цієї заяви відмовлявся від ролі посередника і миротворця в українському питанні. Протягом декількох місяців білоруський лідер в різних варіаціях повторював фразу, сказану ще в травні послу України в Білорусі Михайлу Єжелю: "Якщо вам буде потрібна якась допомога від нас - крім посередництва, ось це виключено, я терпіти не можу посередництва - якщо потрібна буде допомога, як від людини, яка дуже близько до серця сприймає все, що відбувається на Україні, я готовий у будь-який момент підтримку цю надати, цю допомогу, якщо вона буде потрібна".

Але 5 і 19 вересня в Мінську переговори тристоронньої (ОБСЄ-Україна-Росія) контактної групи щодо ситуації в Україні завершилися "мінським миром": спочатку домовилися про припинення вогню в зоні конфлікту; потім підписали меморандум з 12 пунктів, що передбачає, серед іншого, відведення військ від лінії збройного протистояння і моніторинг представників ОБСЄ на лінії поділу.

Сутички в східній Україні, однак, не закінчилися, але миротворча місія Мінська отримала високі оцінки і Заходу, і офіційного Києва.

Задоволеність мінськими переговорами стримано висловила і Москва.

Справедливості заради варто відзначити фактор "мінського терпіння": тут часом не знали, коли точно зберуться для переговорів запрошені сторони, але терпляче чекали присутності і одних, і других, і третіх, надаючи не тільки майданчик для переговорів.

Журналісти, які до глибокої ночі чекали оголошення підсумків переговорів 19 вересня, жартували прогнозуючи: після ситної пізньої вечері, наданої білоруською стороною, справи повинні покращитися.

Своя гра

Президент Лукашенко, заявляючи нині про готовність відправити в Україну власний миротворчий контингент, йде ва-банк у бажанні якнайшвидшої нормалізації відносин із Заходом, кажуть білоруські експерти.

"Посередницька місія в справах України підняла престиж Мінська, але Лукашенко від цього хотів би мати (політичні та економічні дивіденди) реально і скоріше", - зауважує правозахисник, кандидат економічних наук Людмила Грязнова.

"Є "подяки" західних структур і політиків, зачастили до Мінська з приємними обіцянками міжнародні фінансові організації, але реального доходу поки немає. А між тим Росія загрожує союзнику "податковим маневром", через який зникає вигода Мінська від начебто б виграної битви за мита по переробленої нафти. І Мінськ, формально пов'язаний військово-стратегічними відносинами з Росією, виявляється "голим" і ошуканим в економічному плані", - говорить Грязнова.

Експерти звертають увагу на неприкриту настороженість офіційного Мінська через дії Росії в межах "руського миру".

"Мені здається, Лукашенко підозрює союзника в нечистих задумах по відношенню до Білорусі (після України) і веде упереджувальну гру, волаючи до Заходу", - говорить медіаексперт Володимир Дзюба.

Деякі аналітики підозрюють, що Мінськ "дозрів" до перезавантаження своїх відносин з Європою, але утримуються від короткострокових прогнозів, посилаючись на непередбачуваність рішень Олександра Лукашенко.

В одному, втім, білоруський президент виграв: його рейтинг серед власного електорату зростає "на українських дріжджах" вражаючими темпами. За даними останнього опитування вигнаного з Білорусі, але зареєстрованого в Литві Незалежного інституту соціально-економічних і політичних досліджень (НІСЕПД), електоральний рейтинг Олександра Лукашенка сягнув у вересні 45,2% (у червні було 39,8%), рейтинг довіри - 53,5% (червень - 49,6%). У грудні минулого року за чинного президента були готові проголосувати лише 34,8% респондентів.

За даними НІСЕПД, в цілому політику пана Лукашенко відносно кризи в Україні оцінюють "однозначно позитивно" 14,8%, "скоріше позитивно" - 44,7%, "скоріше негативно" - 17,2%, "однозначно негативно" - 9,6% респондентів.

"Очевидно, що позиція президента в цьому конфлікті знаходить розуміння і підтримку більшості білорусів, його рейтинг зростає. Головна мотивація цього полягає в прагненні за всяку ціну уникнути подібних конфліктів в Білорусі", - наголошується в прес-релізі НІСЕПД.

Білоруські миротворці - матері проти

Основний закон Білорусі - Конституція - однозначно відповідає: ні.

"Ми ж, за Конституцією, нейтральна країна. Будь-який напрямок військових за кордону держави регулюється рішеннями вищих державних органів, а не заявами або інтерв'ю", - заявив пресі екс-суддя Конституційного суду професор Валерій Фадєєв.

До речі, офіційний Київ не звертався поки до Мінська з проханням про введення білоруських військ і не висловлював згоди з такою оголошеною готовністю.

В Білорусії побоюються, що формальності в законах і домовленостях можуть бути вирішені дуже швидко - указом президента Лукашенка.

"Не дай Бог нам встати на лінії Донбасу", - каже мені сусідка Алла, мати 19-річного призовника. Вона категорично проти того, щоб відправляти сина під кулі.

"Лукашенко ж обіцяв нам, що наші діти не служитимуть в інших країнах, що ніхто не піддасться на смертельну небезпеку. Що трапилося тепер? Чому Україна? Там же, як по телевізору говорять, росіяни з бандерівцями воюють", - сказала сусідка.

Володимир Некляєв, поет та екс-кандидат в президенти на минулих виборах, стверджує: очолюваний ним рух "Говори правду!" в процесі збору підписів за "народний референдум" з соціально побутових питань виявило "не в тему" генеральне білоруське бажання: аби не було війни.

У цьому бажанні, як свідчить згадане вище опитування НІСЕПД, білоруси дуже налякані і Росією, і проти - про всяк випадок - зближення з ЄС.

За об'єднання Білорусі та Росії на гіпотетичному референдумі у вересні були готові проголосувати 23%, проти - 54,3% (у березні "за" було 29,3%, проти - 47,7%).

За три місяці з 14,2% (червень) до 25,9% (вересень) виросла частка білорусів, готових битися зі зброєю в руках у разі військової агресії Росії проти їхньої країни.

"Багато співгромадян, мислячих в парадигмі "аби не було війни", які готові погодитися на авторитаризм, законсервували країну", - резюмує аналітик "Білоруських новин" Олександр Класковський, відзначаючи, що через події в Україні до Лукашенка пішла "шалена карта", яку білоруський президент сподівається успішно розіграти.

У самопроголошеній "Донецькій народній республіці" підтримали ідею Лукашенко послати в Україну миротворців.

"Білоруси, напевно, ті, хто найбільш близькі до нас, як і жителі Росії. Було б чудово, якби білоруський військовий контингент розмежував наші сили саме на рівні кордонів ДНР і ЛНР, відокремивши території народних республік від України", - заявив радіостанції "Говорит Москва" Мирослав Руденко, який називає себе "заступником голови Верховного ради ДНР".