"Баби-клави" і перевірки на блокпостах під Донецьком

Десять хвилин машиною відокремлюють один від одного два блокпости на околицях Донецька. На одному - група місцевих жителів, у яких з озброєння - берданка і помпова рушниця. На іншому - люди оснащені куди серйозніше: "Калашникови" з підствольними гранатометами, а в кущах дбайливо прикритий ковдрою ручний кулемет.

Бійці на цьому укріпленні не приховують, що приїхали з Росії. Про "колег" неподалік відгукуються зневажливо.

Усіх їх доводиться визначати одним словом: "ополченці" або "бійці ДНР". Але хіба це - єдина сила, яка протистоїть українській армії?

І там, і там ми показуємо купку документів для перевірки. Акредитація "прес-служби ДНР" заспокоює перший блокпост і справляє невелике враження на другий.

Сама "прес-служба" вже другий день не функціонує. З відновленням антитерористичної операції з будівлі Донецької обладміністрації зникла її вічно зайнята керівниця і, схоже, єдина співробітниця.

"Противні тут у вас комарі", - скаржиться літній командир блокпосту. Йому більше до вподоби кровососи звідкись зі Смоленщини. Будь-які уточнюючі питання не вітаються - старший каже, що знає, як зламати камеру. Віримо на слово.

"Баби-клави"

Знімати не можна. Потім, після крику "Всім одягти баби-клави!"- можна. Потім знову не можна.

Після консультації з вищим начальником у чорній безрукавці, що приїхав на білій "Тойоті Камрі", і після дзвінка "безрукавки" нагору кадри вимагають видалити.

Бороданя з "Тойотою" можна запросто сплутати з місцевим "діловим пацаном", якби не два повних ріжки від "Калашникова" на поясі, нетипову для цих місць говірку, незнання місцевої географії. Його мобільник дзвонить акордами "Священної війни".

Лінії фронту не існує. Півгодини петляння по місцевих дорогах - і ми вже в тилу української армії. Зараз це єдиний безпечний шлях з Донецька. Українські солдати напружені - до машини підходять троє, один залягає за 20 метрів і бере автомобіль на мушку.

Дістаємо іншу пачку документів. Перевірки не менш тривалі, часом навіть параноїдальні. Офіцери не розуміють, куди дзвонити і як перевіряти наші особи через командирів, що стоять над ними.

Поки я пишу ці рядки, один з них намагається зрозуміти, як перевірити акредитації СБУ, яких на руки не видають.

Паспорти гортають по четвертому колу. Таке відчуття, що офіцери болісно вигадують питання, сподіваючись, що десь ми допустимо помилку. Прізвища представників АТО, які вже перевірили нас заочно, їм ні про що не говорять.

Хочете в туалет? У супроводі автоматника. У сепаратистів з цим простіше. Мабуть, автоматників менше.

Перевіривши документи і багаж, солдати посміхаються, але на запитання про ситуацію відповідати відмовляються і вже тим більше не дозволяють знімати позиції. Це позиції, з яких армія вже третій день обстрілює з гармат укріплений блокпост ополченців у Карлівці.

Ополченці заявляють, що стоятимуть до кінця. У якийсь момент армії доведеться перейти від гарматного бою до вуличного, і тоді ці противники побачать одне одного не тільки в бінокль.