Україна та ЄС закликають одне одного до конкретних дій

Поки у Києві готуються до відзначення чергового дня Європи, який цього року відвідають єврокомісар з питань розширення та політики сусідства Штафан Фюле та міністри закордонних справ Польщі Радослав Сікорський та Швеції Карл Більдт, Київ та Брюссель закликають один одного до наповнення партнерства конкретними діями.

"Нині приєднання України до ЄС стає для України справою не тільки зовнішньої, але і внутрішньої політики", - заявив напередодні Дня Європи голова представництва Європейського Союзу в Україні Ян Томбінський. За його словами, тепер євроінтеграція України означає не тільки економічні перетворення в країні, але й її безпеку.

Пан Томбінський також заперечив те, що європейська позиція стосовно України є слабкою і розділеною, заявивши, що за всю свою дипломатичну кар'єру не пам’ятає, яке інше питання настільки б об’єднувало європейських політиків.

"Є питання, як далеко слід заходити з санкціями (щодо Росії – ред.). Тут треба розуміти, що санкції не є самоціллю, і що їхньою метою є зміцнення позицій України", - заявив посол ЄС в Україні. Він також твердить, що запроваджені до цього часу санкції ЄС проти Росії вже допомагають Україні.

Об'єднана чи роз'єднана Європа?

Водночас, старший науковий співробітник Європейської Ради з міжнародних відносин Ендрю Вілсон заявив, що не вважає нинішню європейську політику щодо України дійсно об’єднаною.

"Росія буде серйозно сприймати ЄС, якщо побачить, що ЄС дійсно готовий піти на збитки і жертви. Наразі санкції (запроваджені ЄС проти Росії - Ред.) не зайшли так далеко. Звісно, ми чуємо заяви про готовність заплатити певну ціну, але в реальності бачимо дещо інше", - заяви експерт, додавши, що історія з продажем французьких військових кораблів "Містраль" Росії є одним з прикладів такої неготовності.

Ще одним прикладом недостатньої дієвості Брюсселя у питаннях, пов'язаних із Україною, колишній міністр закордонних справ Володимир Огризко називає історію із надто довгим процесом вирішення проблеми реверсних поставок газу до України із Європи через територію Словаччини, коли одна із країн ЄС, фактично, нехтує європейськими регуляціями щодо діяльності енергетичного ринку на користь власної бізнесової вигоди.

У відповідь на це представник ЄС в Україні Ян Томбінський зауважує, що і Україна не виконала частину своїх власних зобов'язань, пов'язаних із членством у Європейському енергетичному співтоваристві, зокрема і щодо розділення функцій постачання та транспортування газу, які і досі здійснює одна державна монополія - "Нафтогаз". Він також радить дивитися на офіційні рішення і кроки Брюсселя, а не на заяви окремих європейських політиків.

Безвізовий сигнал

Як зауважує колишній заступник міністра закордонних справ, а нині експерт Центру Разумкова Валерій Чалий, одним із таких потужних офіційних рішень Брюсселя, які б дійсно вплинули на події в Україні, було б запровадження безвізового режиму.

За словами експерта, у Брюсселі мають розуміти, що нині саме "в Україні вирішується доля нової Європи", а також що нова європейська зовнішня політика має бути і новою політикою щодо Росії.

При цьому кадрові українські дипломати, які нині не обтяжені офіційними посадами, дещо відвертіше і жорсткіше говорять про певні застереження Києва щодо пропозицій Брюсселя про владнання української кризи.

Валерій Чалий радить Брюсселю замислитися над тим, що впродовж останнього часу в Україні різко зросла підтримка вступу до НАТО, різко знизилася підтримка приєднання до Митного союзу, а от популярність приєднання до ЄС залишилася на "довоєнному рівні".

Валерій Чалий також застерігає європейські структури від "педалювання" вимоги залучити до переговорів щодо виходу із кризи осіб, які чинять збройний опір українським правоохоронцям та воякам, адже це означатиме певну легалізацію їхньої діяльності, яку експерт називає суто кримінальною.

"Важлива єдність. Але єдність довкола чого? Кримінальних підходів? Корупційного режиму, який довів свою неспроможність? Єдність довкола ідей людей, які залишилися у радянських часах? Для нас ця єдність може вибудовуватися лише довкола європейських цінностей", - вважає Валерій Чалий.

Володимир Огризко погоджується, і каже, що сумним прикладом заздалегідь безуспішності таких переговорів є Грузія:

"Ми зараз переходимо до повторення ситуації, яка відбулася у серпні 2008 року, коли Росія напала на Грузію. Відбулася відверта агресія, але сталося так, що Росія нав'язала Європейському Союзу свій порядок денний. У підсумку ми маємо Женевський процес, який триває вже багато років, де за одним столом сидять разом жертви агресора і ті, хто цю агресію розв'язали, і нав'язують свої правила гри. Тепер ми чуємо з боку деяких європейських столиць? Давайте посадимо сепаратистів за стіл переговорів. Давайте. І будемо раз на півроку у Женеві проводити консультації із сепаратистами", - каже Володимир Огризко, називаючи такі пропозиції "неадекватним підходом, і закликає ЄС "не вводити війська в Україну, а подумати над реальними економічними санкціями, які змусять Росію відчути, що агресивна політика не може існувати".