Чому так непросто підготувати українських пілотів літати на F-16

Сьогодні на зустрічі в Брюсселі західні союзники збираються оголосити про свої наміри навчати українських пілотів керувати американськими F-16. Але досі неясно, які країни захочуть надати літаки, скільки і коли.

Постачання Україні винищувачів F-16 не буде "срібною кулею" чи "швидким рішенням", вважає глава ВПС Норвегії. Генерал-майор Рольф Фолланд каже, що Україні потрібен час, щоб навчитися керувати західними реактивними літаками зі складним озброєнням.

Ми зустрічаємось на великих повітряних навчаннях союзників, які відбуваються над Норвегією, Фінляндією та Швецією. У ньому беруть участь 150 винищувачів - це набагато більше, ніж усі повітряні сили України.

Генерал Фолланд каже, що підготовка має на меті навчити домінувати у небі, щоб уникнути того, що він називає "старомодною" війною, яка точиться зараз в Україні.

Щоб домогтися панування у повітрі, потрібен масштаб і майстерність, яких Україна поки що не має. Навіть передача невеликого парку F-16 може виявитися серйозною проблемою.

Бельгійський пілот із позивним Пульс вчився три роки, щоб опанувати польоти на F-16. Нас попросили не використовувати його справжнє ім'я.

Він показує нам свій літак, розроблений наприкінці 1970-х років, задовго до народження пілота.

"Літає, як мрія, - каже він. - Але літати - це найлегша частина. Решта складніше".

Решта - це навчання працювати з радаром, датчиками та зброєю F-16. Україна, яка зараз має більше пілотів, ніж літаків, сподівається скоротити це навчання до кількох місяців.

Пульс бачить логіку у наданні Україні західних літаків. Він показує озброєння свого винищувача: ракети "повітря-повітря" для знищення літаків противника та бомби для ураження наземних цілей. "Це важливо, - каже Пульс, - тому що з цим літаком можна використовувати будь-яку зброю із запасів НАТО".

Але тоді виникає питання обслуговування винищувачів.

ВПС Норвегії, як і повітряні сили інших країн Європи, перейшли на більш сучасні F-35. Тож теоретично F-16 для України мають бути доступними.

На авіабазі Орланд вони використовують два своїх старих літаки F-16 для навчання авіаінженерів. На це може знадобитися рік, а для тренування старшого авіатехніка - навіть більше.

"Не можна просто віддати винищувач і сказати, лети", - каже полковник Мартін Теслі, командир бази та колишній пілот F-16.

Він пояснює, що є великий матеріально-технічний хвіст - запчастини, програмне забезпечення та зброя. Але він також розуміє необхідність модернізації українського парку старих радянських літаків.

"У певний момент, якщо їм не нададуть інші літаки, у них не буде повітряних сил для захисту".

Джастін Бронк з Королівського інституту об'єднаних служб каже, що Україні, ймовірно, знадобиться допомога західних підрядників, щоб обслуговувати F-16. Очевидне питання: яка країна готова прийняти очевидні ризики відправлення власних людей у країну, де йде війна?

Професор Бронк додає, що Росія, швидше за все битиме по українських авіабазах, коли на них з'являться західні літаки. Це небезпека для одномоторного F-16, який може засмоктувати сміття зі злітно-посадкової смуги - тому вимоги для "злітки" досить високі.

Це вагомі причини, чому США так довго опиралися тиску України щодо надання F-16. Це стосувалося не стільки побоювань ескалації, скільки практичності експлуатації та обслуговування реактивних літаків. У Пентагоні попередили, що це буде складно і дорого.

Так само непросто буде змінити хід бойових дій за допомогою винищувачів.

Підполковник Нілс Ван Хуссен, колишній пілот F-16 Королівських ВПС Нідерландів, каже, що "жодна система зброї не змінить велику війну". На його переконання, F-16 зможуть просто підтримати те, Україна робить вже зараз.

Реальність цієї війни така, що навіть Росія з її значними військово-повітряними силами не змогла домінувати у небі. Запобігти цьому допомагають наземні системи ППО.

Надання Україні додаткової протиповітряної оборони й надалі залишатиметься безпосереднім пріоритетом для Заходу. Відновлення військово-повітряних сил є довгостроковою метою.