Хто і чому негативно оцінює спадок королеви Єлизавети

Смерть королеви Єлизавети II викликала хвилю скорботи та щиру шану з боку світових лідерів і звичайних людей.

Багато хто у колишніх британських колоніях відверто вшанувує пам'ять королеви та ділиться фотографіями Її Величності під час її візитів.

Але захоплення не є одностайним. Для декого її смерть пробудила спогади про часом криваву історію колоніального правління - звірства проти корінного населення, викрадання статуй і артефактів у західноафриканських народів, золота та діамантів з Південної Африки та Індії, рабство та гноблення.

У той час як президент Південної Африки Сиріл Рамафоса назвав королеву надзвичайною громадською фігурою, яку з теплотою згадуватимуть багато людей у світі, опозиційна партія Борців за економічну свободу (EFF) заявила, що не візьме участі у траурних церемоніях.

"Протягом свого 70-річного правління вона жодного разу не визнавала злочинів, які Британія та її родина вчиняли в усьому світі, і фактично залишалась прапороносцем цих звірств", - йдеться у заяві третьої за величиною партії країни.

"Для нас її смерть є нагадуванням про дуже трагічний період в історії нашої країни та Африки".

Критика у соціальних мережах пішла набагато далі.

Твіти, опубліковані американською професоркою нігерійського походження Уджу Аня за кілька годин до смерті королеви, викликали гостру дискусію.

Один із них соцмережа навіть видалила за порушення правил. У другому твіті вона написала: "Якщо хтось очікує, що я висловлю щось, окрім зневаги до монарха, який керував урядом, що спонсорував геноцид, унаслідок якого було вбито та переміщено половину моєї родини, а ті, хто вижив, досі намагаються подолати наслідки, можете продовжувати жити в ілюзіях".

Її твіт, очевидно, є посиланням на війну в Біафрі наприкінці 1960-х років, у якій британський уряд підтримав і озброїв уряд Нігерії. Внаслідок цього влада блокувала сепаратистів самопроголошеної Республіки Біафра і зрештою розгромила їх.

Один користувач Twitter, @ParrenEssential, відповів, що нігерійці поводяться не так, додавши: "Ви спотворюєте нашу культуру та нашу країну".

Інші кажуть, що критикувати людину після її смерті є "антиафриканським" жестом.

У день смерті королеви також з'явились пости з вимогою повернути алмаз "Зірка Африки", який видобули у Південній Африці в 1905 році і який зараз зберігається у британській королівській скарбниці.

Багато хто називає його вкраденим. Попри те, що алмаз купив уряд Трансваалю та передав британській королівській родині на знак вірності, у соціальних мережах переважає думка, що його справжні власники - це жителі Південної Африки.

Користувач Twitter @Qban_Linx сказав, що діамант вартістю 400 мільйонів доларів, найбільша частина якого прикрашає королівський скіпетр, який носять монархи під час коронації, може покрити витрати на вищу освіту для 75 000 південноафриканських студентів.

Схоже обурення було в Індії, де після смерті королеви Єлизавети швидко набув популярності хештег Kohinoor - посилання на великий діамант у королівській короні, яку, як повідомляється, носитиме нова королева-консорт.

Інші критики кажуть, що королева мала використати свою владу та вплив, щоб гарантувати повернення останків тих, хто боровся проти британського колоніального панування.

Кенійці та південноафриканці вимагають голови таких героїв, як Койталель Самоей, який очолював опір Нанді в сучасній Кенії наприкінці XIX століття, і короля Хінстса Кахавула з південноафриканського королівства Коса, якого вбили у 1835 році. Їхні тіла були понівечені, а голови вивезені до Великої Британії як трофеї.

Кенійці пригадують і жорстокі вбивства під час повстання Мау Мау. Гіту Ва Кахенгері, який приєднався до повстання 17-річним 81 рік тому, пригадує, як його утримували в таборі британські війська, били і не давали їжі.

"Вони окупували мою землю, моє право народження, - сказав він агентству новин Reuters. - Але ми оплакуємо королеву, тому що вона - людина, людина", - сказав він.

"Нам шкода, коли люди помирають".

Президента Кенії Ухуру Кеніатту, який назвав королеву "найвищим прикладом самовідданого служіння", розкритикували деякі кенійці за оголошення чотириденної національної жалоби.

Колишній президент Ботсвани Ян Кхама - теж серед тих, хто захищав спадок королеви, назвавши її незамінною.

"Колоніалізм - це не те, що ми хотіли би згадувати, це був темний період, - сказав він. - Королева успадкувала цю спадщину, вона не була її творцем… Але вона намагалась компенсувати шкоду, завдану колоніалізмом, вона показала, що "ми не вище вас, ми хочемо брати участь у вашому розвитку і допомогти вам рости як нації".

Континент повинен дивитися на неї як на людину, яка "почала нову еру з темного минулого", стверджував він.

Багато хто зазначив, що королева не вибачалася за злочини, скоєні ім'ям імперії. Однак вона визнала "тривожні" та "важкі епізоди", як-от різанина в Амрітсарі, на півночі Індії, у 1919 році.

1997 року перед відвідуванням місця, де британський генерал наказав військам стріляти по демонстрантах, які не могли втекти, Єлизавета II виголосила промову, висловивши жаль.

"Історію неможливо переписати, як би нам часом не хотілося це зробити. У ній є як моменти смутку, так і радості. Ми повинні вчитися на печалі та будувати на радості".

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!