Чому вбивці собак лишаються без покарання

Олексій Святогор не приховує, що убиває собак, але суд виправдав його на початку 2021 року. Зоозахисники оскаржили це рішення, і 26 листопада в апеляційному суді Києва будуть дебати. Ми вирішили з'ясувати, чому в Україні хтось може катувати тварину і не отримати за це покарання.

Інформація у цьому матеріалі може вас засмутити.

Настя і Катя випадково познайомилися, коли підгодовували ту саму худу і виснажену собаку з цуценятами. Одного разу вони наскочили одна на одну біля її схованки, і відтоді разом годують, стерилізують і рятують вуличних тварин від смерті.

Я приєднуюся до них в одній із поїздок промзонами і гаражними кооперативами Києва. Коли жінки розкидають м'ясні обрізки для вуличних собак, із гаража виходить чоловік, і я чую такий діалог:

- Не треба це тут кидати, я вас прошу. Я регулярно прибираю кістки біля мого гаража.

- Це не кості, а м'ясо. Вони його з'їдять, і нічого не залишиться.

- А якщо я ще й скажу власнику цього гаража, то у вас будуть проблеми.

Тварини без поспіху доїдають, жінки їдуть до наступного гаражного кооперативу, а чоловік фотографує номер їхнього автомобіля.

"Хоч би він собакам нічого не зробив", - зітхає одна.

Видно, що Настя і Катя звикли до таких перепалок.

"В Україні їх ганяють, їх бояться, до них агресивно ставляться, чомусь із дитинства це виховують. Я більше ніде не бачила такого поганого ставлення до бездомних тварин, як у країнах пострадянського простору", - говорить Анастасія Кузишин.

Її підопічні часто стають мішенню догхантерів - людей, які цілеспрямовано розстрілюють, отруюють або катують собак.

Але така доля може спіткати й домашню тварину.

Жорстокість, за яку не карають

До літа 2021 року українські стандарти поводження із тваринами були далекі від європейських. Та коли закон заборонив регулювати кількість тварин шляхом евтаназії чи отрути, у зоозахисників усе одно залишилися сумніви щодо його ефективності.

"Заборона евтаназії - це гуманний крок, але досі не вирішена проблема, як регулювати конфліктну ситуацію, коли собака заважає людині. А людина завжди сильніша", - пояснює Марія Трунова з Асоціації зоозахисних організацій України.

Вона розповідає, що догхантери - не єдина загроза для собак. Ця маргінальна спільнота не приховує, що отримує задоволення від катування тварин.

Але частіше собака може постраждати від своїх власників, їхніх сусідів або заводчиків, які не встигли продати послід.

За ставленням до слабших - дітей, тварин і старших людей - можна оцінювати загальний рівень цивілізованості суспільства, стверджує соціальний психолог Володимир Савінов.

"Якщо людину образили, а вона не може відповісти, то б'є слабших. Таким прикрим об'єктом агресії не за адресою можуть ставати тварини, діти, всі інші незахищені", - пояснює він.

А ті, хто жорстоко поводяться із твариною, навряд чи будуть добрими до людей, хіба що це відповідає їхнім корисливим цілям, додає Савінов.

Щоб слабші не ставали жертвами, у сучасних суспільствах є закон, верховенство права і невідворотність покарання за злочин. Та у випадках із тваринами в Україні ці принципи не завжди працюють.

"Жорстокість зростає, коли вона - непокарана. Тож питання не просто до змін законів, головне - те, що закон має працювати", - коментує Олександр Тодорчук із зоозахисної організації UAnimals.

Ми знайшли десятки свідчень про те, що поліція "саботує зоозахисні справи" уже на етапі звернення на гарячу лінію 102 і на кожному наступному кроці.

Такі скарги озвучують наші співрозмовники, розгляд таких скарг у суді можна знайти у відкритому реєстрі судових рішень, подібні відгуки є у спільнотах онлайн.

Наступні історії наших співрозмовників будуть саме про такі випадки.

Поліцейський, який нічого не зробить

Ось, наприклад, історія з онлайн-спільноти міста Ланівці Тернопільської області. Користувачка Tanya Sydoruk описує, як викликала поліцію через побиття цуценяти біля дитячого майданчика.

"Поліцейський, що прибув на виклик, запитав, чи є документи на щеня.

- Немає? Тоді хто має претензії?

- Я маю.

- І що, ви забираєте його собі?

- Так.

- Без документів собаки нічого зробити не можу. У моєї собаки, наприклад, є документи!"

До слова, закон захищає не тільки офіційно зареєстрованих тварин.

Але Тетяна в переписці з ВВС News Україна стверджує, що поліція звернула увагу на цей випадок тільки після розголосу.

Жінка передала фрагмент документу, який їй начебто у Viber надіслав саме той поліцейський.

Це схоже на внутрішнє поліцейське подання для організації службового розслідування. Ось що в ньому пишуть:

"Під час моніторингу мережі інтернет […] було виявлено публікацію […], в тексті якої зазначається про неналежне виконання службових обов'язків окремими працівниками відділку поліції […], що призвело до дискримінації поліції в соціальних мережах".

Собака Чіпа, яку розстріляли посеред дня

Або ось - складна історія із Миколаєва.

Світлана Щербатей працює на ринку, і 14 років годувала, лікувала, доглядала та опікувала вуличну собаку Чіпу.

"Чіпа кожного дня була зі мною на моєму робочому місці, а на ніч супроводжувала мене додому та спала у під'їзді будинку у влаштованому мною для неї спальному місці," - пише Світлана у своїй скарзі прокурорам.

"Ця собачка була моїм вірним другом і охоронцем. Усі сусіди та продавці на ринку про це знають і можуть це підтвердити".

Коли 1 вересня посеред дня Чіпу розстріляв чоловік із пневматичної рушниці, тварина загинула. Світлана наполягала, щоб слідство залучило її як потерпілу, але мусила дійти із цим проханням аж до суду. (Потерпілі мають більше прав у кримінальних провадженнях, ніж свідки - ред.).

Центральний суд Миколаєва постановив скасувати рішення поліції про відмову у визнанні Щербатей потерпілою.

Світлана Щербатей та зоозахисниця Анна Куркуріна мають і інші претензії до поліції у цій справі. Наприклад, що слідчі не допитали свідків і не долучили як потерпілих дітей, у яких на очах убили собаку.

Байбаки і держак від сокири, які з'явились невідь-звідки

І ще - драма із байбаками та держаком від сокири на Харківщині.

За версією подружжя Гриненків, у квітні цього року вони приїхали відпочивати до водосховища і побачили розстріл двох собак і цуценяти, які спали на березі. Близько десяти пострілів із рушниці зробили двоє чоловіків, які приїхали на авто.

Коли стрілки поїхали, а Гриненки викликали поліцію, до убитих тварин прийшли двоє хлопців на вигляд 9 і 20 років. Вони зазвичай щодня годували цих собак і гралися з ними. Хлопці спробували врятувати цуценя, яке ще було живе, але не змогли.

Коли поліцейські сфотографували місце події і поїхали, Гриненки поховали убитих собак.

Таку інформацію розповідає Анна Гриненко у заяві про залучення до провадження як потерпілої. Правоохоронці не тільки відмовили їй у цьому, але й закрили справу.

Ось яка версія подій у слідчого, що видав постанову про закриття цього кримінального провадження.

У той день мешканець села розповів голові мисливського товариства, що безпритульні собаки нападають на мисливських байбаків. Голова подзвонив єгерю і попросив прогнати собак, які шкодять на території мисливського господарства.

Коли єгер приїхав на місце, то побачив там невідомих йому жінку й чоловіка з лопатою і металошукачем. Після цього він узяв у своєму авто держак від сокири і вийшов із авто.

Тоді він побачив ще й машину голови мисливського товариства і як до авто біжить дружина голови - вона тікає від зграї безпритульних собак зі сторони, де була колонія байбаків.

У цей момент єгер почув постріли і побачив, що один собака упав, інші розбіглися, і голова товариства тримає в руках мисливську рушницю.

Через декілька днів він повернувся до водосховища, щоб забрати труп дорослого собаки, який мав ознаки сказу, і відвезти на аналіз. Звіт свідчить, що матеріали були непридатні для дослідження.

На підставі цієї історії слідчий і закрив кримінальне провадження.

Ці дві версії розглянув на відкритому засіданні Ізюмський міськрайонний суд Харківської області. Він ухвалив, що потрібно скасувати постанову про закриття провадження.

"Визнати досудове розслідування всебічним, повним та ефективним, а прийняте за його результатами рішення про закриття кримінального провадження законним та обґрунтованим не надається можливим", - ухвалив суд.

Зоослужба, в якій була довга черга

Без вирішення проблеми часто залишаються і люди, які стали жертвами укусів безпритульних собак.

Напади собак на людей - це те, чим виправдовують свої злочини догхантери, але вони при цьому не приховують задоволення від споглядання мук, у яких помирає тварина.

Та не всі, хто говорить про небезпеку нападу тварин на людей, закликають до вбивства чи жорстокості.

Коли Лариса Суховайнова з Києва показує нам місце, де на неї два роки тому напав собака, з-за рогу виходить декілька дворових псів без нашийників і з чіпами у вухах.

Жінка одразу зіщулюється і пропонує відійти. Одна із цих тварин і вкусила її декілька років тому.

Коли це сталося, жінка викликала поліцію, звернулася по медичну допомогу і почала "обривати телефони" комунальної зоослужби.

За її словами, патруль так і не приїхав, а в зоослужбі була довга черга.

Тварину зловили і стерилізували за пару місяців, після чого повернули туди, де й узяли - на вулицю. Відтоді жінка не ходить там наодинці. Просить чоловіка забрати її біля метро або приєднується до інших перехожих, щоб бути у гурті.

"Звісно, мені страшно. Проблема досі не вирішена, але я не виступаю за те, щоб собак убивали - краще б їх утримували десь", - підсумовує вона.

Статистика, яка ні про що не говорить

Коли досліджуєш жорстокість до собак, мусиш передивлятися десятки фото і відео закатованих тварин. Читати заяви до поліції і прокуратури із подробицями побиття й убивства.

Коли думаєш, що маєш усю необхідну інформацію, волонтери чи зоозахисники надсилають нові й нові розповіді і фото.

Але складно об'єктивно оцінити, наскільки поширеними є напади людей на собак і собак на людей в Україні. Тим більше важко вирахувати, наскільки типовими є скарги на бездіяльність або невідповідні дії правоохоронців.

Наприклад, далеко не всі звертаються до медичних закладів після укусу тварини, як це зробила Лариса Суховайнова.

Як подає Центр громадського здоров'я, протягом останніх трьох років заклади охорони здоров'я у середньому отримували 47 тисяч звернень по антирабічну допомогу на рік. При цьому левова частка - близько 60% випадків - це укуси домашніх собак, а не вуличних.

Щоб зрозуміти, багато це чи мало, порівняймо цю цифру, наприклад, зі статистикою ДТП. Національна поліція подає, що за той самий період у середньому 32 тисячі людей отримали травми через ДТП.

Але що ще важче оцінити - це те, наскільки поширеною є проблема жорстокого поводження і убивства собак.

Наприклад, протягом останніх трьох років Національна поліція у середньому виявляла до чотирьох тисяч порушень правил тримання собак та котів на рік.

Що ж стосується поводження із тваринами, то в цей період у середньому 422 справи на рік були порушені за статтею 299 Кримінального кодексу (жорстоке поводження із тваринами). За цією статтею можуть карати арештом до шести місяців або обмеженням волі до трьох років, якщо все сталось у присутності неповнолітнього - до п'яти років, а за особливу жорстокість передбачено до восьми років.

При цьому зазвичай половину цих проваджень закривали. Такі дані з єдиного реєстру досудових розслідувань подає офіс генерального прокурора. Зоозахисники твердять, що реальних вироків взагалі одиниці.

Проблема в тому, що всі ці цифри неповні.

По-перше, якщо власники тварин не завжди звертаються про допомогу, то смерть безпритульної тварини тим більше може залишитися непоміченою.

А по-друге, є свідчення, що поліція розглядає повідомлення про порушення "зоозахисних" статей Кримінального кодексу як "звернення громадян".

Це означає, що таку інформацію не внесуть до єдиного реєстру досудових розслідувань - а отже, це не потрапить до статистики ЄРДР.

За законом, поліція повинна вносити повідомлення про правопорушення до інформаційного порталу Національної поліції ще до того, як вони потраплять чи не потраплять до ЄРДР.

Та в Національній поліції не надали відповідь на запит ВВС News Україна про кількість повідомлень про кримінальні правопорушення за ст. 299 Кримінального кодексу (жорстоке поводження із тваринами) в інформаційній системі. Нам також не пояснили, чому не можуть надати цю інформацію.

Цей матеріал оновлено 17 грудня 2021 року коментарем поліції.

13 грудня Нацполіція прокоментувала питання, порушені у цьому матеріалі. Поліція повідомила ВВС News Україна, що за інформацією про випадок у Тернопільській області провели службове розслідування і не встановили порушень службової дисципліни в діях окремих поліцейських відділення поліції №2 (м. Ланівці) Кременецького районного відділу ГУНП в Тернопільській області.

На запитання ВВС News Україна про скарги постраждалих у Миколаєві у Нацполіції відповіли, що "нагляд за додержанням законів під час проведення дізнання в цьому кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснював прокурор Окружної прокуратури міста Миколаєва".

У поліції також додали, що досудове розслідування закінчилося 19 вересня "у формі звернення до Центрального районного суду міста Миколаєва з обвинувальним актом", а оцінку зібраним доказам надасть суд.

У випадку зі скаргами із Харківщини, у поліції повідомили ВВС News Україна, що стан досудового розслідування у цій справі ретельно вивчив керівник органу досудового розслідування у слідчому управлінні цього ГУНП у порядку статті 39 Кримінального процесуального кодексу.

Метою цього було "забезпечення всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин учиненого діяння та прийняття обґрунтованого процесуального рішення у розумні строки".

У поліції зазначили, що нагляд за додержанням законів під час проведення слідства у цьому кримінальному провадженні у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюють прокурори Ізюмської окружної прокуратури Харківської області.

У поліції додали, що на 13 грудня 2021 року досудове розслідування у цьому провадженні ще триває.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!