Як в’язні шиють одяг для модних брендів

Спритні руки чоловіків, котрі колись були кишеньковими злодіями та грабіжниками, отримали геть інше завдання у найбільшій в'язниці Перу. Вони шиють одяг, заробляючи гроші, які зможуть відправити своїм родинам на волі.

Шум швейних машин вплітається до какофонії звуків у чоловічій тюрмі Сан-Педро де Луріганчо в центральній частині Ліми, столиці Перу.

Близько 30 в'язнів у майстерні виготовляють футболки та інший одяг для перуанського модного бренду Pieta.

Через шум чоловіки змушені кричати, аби почути один одного. Але вони звикли до метушні - у в'язниці проживають 10 000 ув'язнених, хоча будували її з розрахунку лише на 2 000.

51-річний Карлос Арсель робить светри з вовни лами. Біля нього лежить купа чорної тканини, а його руки дуже вправно орудують швейною машинкою.

Він може заробляти до 400 солей (113 доларів) на тиждень, і надсилати гроші своїй родині, зокрема дочці Іген.

"Робота на Томаса зробила мене щасливим", - каже він.

Томас, про якого йдеться, - француз Томас Джейкоб, власник і засновник Pieta.

Раніше він закуповував тканини для французького будинку моди Chanel, а у 2012 році, після відвідування в'язниці Сан-Педро, вирішив започаткувати свій бізнес у Лімі. До в'язниці Томас, який жив і працював у Перу, поїхав зі своїм другом, який викладав для ув'язнених французьку.

"Деякі з в'язнів розповіли мені, що вони вміють шити, ткати та друкувати, але у них не було нагоди використати ці знання", - розповідає 33-річний пан Джейкоб.

"Я зрозумів, що є потенціал зробити щось для цих людей, тому вирішив заснувати бренд одягу, який будуть придумувати, виготовляти та продавати з тюрми".

Сьогодні у його компанії працюють близько 50 робітників з трьох перуанських в'язниць, двох чоловічих та однієї жіночої, які виготовляють близько 1000 предметів одягу на тиждень. Це - неприбуткове підприємство, де ув'язнені заробляють комісію за продаж кожної виготовленої ними речі.

Для того, щоб там працювати, не потрібний досвід із виготовлення одягу, а злочини, за які працівники відбувають покарання, варіюються від дрібної крадіжки до вбивства.

Зараз у Pieta є три магазини в Лімі, але більшу частину одягу - до якого після спалаху коронавірусу додалися маски для обличчя - продають онлайн. Більшість міжнародних замовлень компанія отримує з Австралії, США та інших країн Південної Америки.

В'язні отримують еквівалент перуанської мінімальної зарплати, але пан Джейкоб каже, що він вирішив базувати своє виробництво у в'язницях, не для того, щоб заощадити гроші.

"Текстильна промисловість у Перу досить розвинена, і оскільки у нас досить велике виробництво, ми могли б значно зменшити свої витрати, якби переїхали за межі в'язниці", - говорить він.

"Але я не хочу експлуатувати людей і змушувати їх почуватися погано. Ми - соціальний проєкт, і він втратив би свою мету, якби ми перенесли виробництво".

Робота у Pieta також допомагає ув'язненим зменшити термін покарання, оскільки дає їм змогу дозволити собі записатися на академічні курси. А тим, хто вчиться, влада скорочує терміни ув'язнення.

"Мене ув'язнили на п'ять років, але можна вийти швидше, якщо вчитися принаймні два роки", - каже 25-річний Даніель Рохас Паласіос.

Він працює у Pieta кілька місяців. Це дозволяє йому забезпечувати свою маленьку дочку на волі, а також платити за вивчення текстильного дизайну.

"Курс коштує грошей, і саме тому мені доводиться багато працювати", - додає він.

Перу - не єдина країна, яка дозволяє модним брендам розміщувати своє текстильне виробництво у в'язницях. У Фінляндії компанія Papillon працює за аналогічної схемою з 2009 року.

"Окрім того, що ми створюємо проєкти роботи та реабілітації в тюрмах, щоб активізувати ув'язнених, ми прагнемо виготовляти нашу продукцію у максимально сталий та екологічний спосіб", - каже керівник компанії Papillon Теему Руотсалайнен.

Ще один модний бренд, який виготовляє свій одяг за ґратами, - данська марка Carcel, яка шиє одяг у двох жіночих в'язницях, у Таїланді та Перу.

Її засновниця Вероніка Д'Суза каже, що на створення компанії її надихнуло відвідування жіночої в'язниці в Кенії: "Охоронці в'язниці сказали, що найгірше для жінок - нічого не робити. Це викликає депресію".

Флоріан Ірмінгер, виконавчий директор правозахисної групи Penal Reform International, каже, що його організація виступає за те, щоб ув'язнені могли працювати в компаніях за умови, що їх не експлуатуватимуть.

"Ми віримо в реабілітаційні зусилля ув'язнених, зокрема через роботу в тюрмі, за умови, що в'язні свідомо на неї погоджуються", - говорить він.

"Однак надто часто тюремну працю розглядають як дешеву робочу силу. Робота в тюрмі повинна бути можливістю для в'язня зробити свій внесок у розвиток громади", - додає пан Ірмінгер.

"Робота повинна дозволяти покращити умови, в яких живуть ув'язнені, особливо у країнах з низьким та середнім рівнем доходів. Врешті, робота у в'язниці повинна покращити життя в'язня у довготривалій перспективі, наприклад, завдяки сертифікатам про навчання та роботу", - підсумовує він.

Водночас пан Джейкоб каже, що в'язні, які працюють у Pieta, щасливі мати можливість щось робити.

Компанія бере свою назву від скульптури Мікеланджело, де Марія тримає тіло Ісуса після того, як його зняли з хреста. Пан Джейкоб каже, що вибрав назву, що у перекладі означає "жалість" або "співчуття", оскільки скульптура символізує воскресіння.

"Мотивація ув'язнених - заробити гроші та опанувати професію, а за допомогою грошей вони можуть скоротити свій тюремний час, - каже він. - Сподіваюсь, що коли вони вийдуть на волю, їхнє ставлення також зміниться".

Ви завжди можете отримувати найважливіші новини в месенджер. Достатньо лише підписатися на наш Telegram або Viber!