Десять "найкращих вчителів України": хто вони і як вчать дітей?

Вони вирушають з учнями на пошуки скарбів, проводять уроки в Іnstagram і в лісі, малюють комікси і говорять про емоції. Це фіналісти Global Teacher Prize Ukraine - вчителі, що увійшли до десятки найкращих, за версією журі премії.

Серед них 7 жовтня оберуть переможця, який отримає 250 000 грн та поїздку в Дубай на освітній форум Global Education and Skills Forum 2019.

Десятьох вчителів обрали з 2 500 претендентів з усіх регіонів України. Вчителі подавали заявки самостійно, також їх номінували учні - понад тисяча дітей з усієї країни написали про своїх вчителів.

Хто вони - дізнавалась ВВС News Україна.

"Білі ворони" з Полісся

Учитель хімії Олександр Лисич з села Чорнотичі Чернігівської області працює у школі, де немає ні інтернету, ні комп'ютерів. Попри це, уроки хімії він намагається зробити цікавими. Він створив у школі хімічну галерею, де малюнки ілюструють весь курс хімії, складні речі і формули пояснюються через прості приклади.

"Як знаходимо матеріал? Шукаємо. Як десь у когось вишка запрацює, то з телефону дивимось (в інтернеті. - Ред.). Ділимось", - розповідає вчитель.

Разом з чотирма іншими вчителями-волонтерами, які називають себе "білими воронами", він створив міжрайонну школу з хімії "Поліська орбіталь".

У цій школі учні з поліських міст та сіл, які постраждали від ЧАЕС, на канікулах та на вихідних вивчають хімію і екологію глибше і більше, ніж це дозволяє програма. Вони плавають на плотах і відвідають заповідники, подорожують регіонами і проводять наукові пікніки.

Вивчають хімію, математику і англійську просто з довкілля - у лісі досліджують лікарські рослини, вимірюють висоту дерева, на свіжому повітрі проводять уроки англійської. Для організації таких занять шукають спонсорів. У батьків дітей на такі поїздки немає грошей.

Школа Олександра Лисича - це конвеєр із підготовки переможців хімічних олімпіад, 200 його учнів стали призерами та переможцями обласних, всеукраїнських і міжнародних олімпіад з хімії. Понад 300 вихованців стали лікарями і працюють у Києві, Чернігові, Харкові, Берліні, Тель-Авіві, Новосибірську, Санкт-Петербурзі.

Швабра і супермаркети

Учитель географії та правознавства з Горішніх Плавнів Богдан Портяний зрозумів, як знаходити географічні координати лише в 11 класі, а зараз його учні - учасники Всеукраїнського турніру юних географів.

На уроках вони грають, мандруючи світом за допомогою систем GPS, досліджують території, вивчають, які звірі там живуть, які рослини ростуть. Одна частина класу ховає "скарби", за допомогою GPS-навігатора визначає їхні координати і повідомляє про них в інтернеті. Команда-суперник, використовуючи ці координати, бере свої GPS-навігатори і починає пошук.

Богдан Портяний вірить, що робота вчителя "вдячна". Він каже, що відчував це і коли його учень склав ЗНО на 200 балів, і навіть коли на 120, бо ніхто взагалі не очікував, що він його складе.

Якось йому довелося цілий рік працювати за сумісництвом у закладі, де в розпорядженні було лише дві настінні карти й атласи учнів. Після сучасного кабінету географії в іншій школі - це було для нього шоком.

Та він почав працювати з тим, що було. Замість нівеліра, приладу, що визначає перепади висот, використовували швабру, унікальний світ Австралії вивчали, переглядаючи вдома "Орел і решка".

Співаючи жестами

Олександр Жук із Запоріжжя навчає інформатиці дітей з особливими потребами в школі-інтернаті "Джерело". Він може заспівати для них пісню Дмитра Монатика мовою жестів, щоб бути з дітьми на одній хвилі.

Він хотів бути економістом і мав працювати у податковій службі, але став вчителем. Був соціальним педагогом, вивчив мову жестів та психологію.

Його робота починається о 6:30, коли він веде на сніданок дітей в інтернаті, й триває до 11 вечора.

"Інколи, коли погано на душі, ці діти дають крила. Ми з ними подорожуємо. Цим дітям хочеться дати можливість розвиватися і бути соціально-адаптованими", - каже пан Жук.

Його учні займають призові місця на конкурсах з комп'ютерної графіки та веб-дизайну, перемагають у Всеукраїнському екологічному квесті та беруть участь у робобатлах.

Пан Жук розробляє конспекти уроків та написав наукову працю, присвячену навчанню дітей із порушенням слуху.

Він танцює сальсу і займається йогою та мріє про роботів LEGO для своїх учнів, щоб вони могли навчатися та готуватися до нових битв роботів.

Комікси і карти подорожей героя

Учителька зарубіжної літератури й української мови з Кам'янця-Подільського Наталія Рудніцька каже, що змогла перетворити дитячу мрію "читати багато книг для власного задоволення" на свою професію.

Учні на уроках Наталії Рудніцької малюють комікси і створюють інфографіки, розробляють "сюжетні ланцюжки" та ліплять із пластиліну. "Дітям не цікаво просто так читати. Вони мають кліпове мислення, їх потрібно зацікавлювати. За допомогою малюнків і схем, вони краще пізнають та розуміють матеріал", - розповіла вона.

Так, вивчаючи міфи про стоврення світу, учні малювали, що за чим створювалось, як вони уявляють хаос, небо, землю.

Читаючи "15-літнього капітана" Жуля Верна, створювали карту його подорожей, куди він їхав, де сталася аварія його корабля, додаючи таким чином до уроків літератури ще і географію. "Школі потрібно позбутися предметних кордонів, позбутися стереотипів", - каже вчителька.

Її учні дискутують про Анну Кареніну і Григорія Печоріна. Чому він був негідником, чому вона так вчинила? За словами вчительки, такі дискусії продовжуються поза класом і навіть у соцмережах, бо спрацьовує принцип "а я хочу довести, що правий".

Соцмережі застосовують у навчанні, наприклад, зробили сторінку Печьоріна з "Героя нашого часу", щоб він писав би у Facebook, якими були б його уподобання?

Одна учениця захопилась творчістю художника Олега Шупляка і від його імені веде закритий блог в Instagram.

Музика і математика

Вчителька мистецтва з Виноградова Закарпатської області Людмила Боднарюк до школи дістається за 20 хвилин на велосипеді, багато подорожує і досліджує культуру різних країн, щоб поділитися побаченим із дітьми.

Вчитель каже, що на своїх уроках виступає куратором, тренером, партнером, диригентом, другом і наставником.

В неї кожна дитина обирає найбільш комфортне для себе місце. Музику вчитель поєднує з елементами математики та англійської мови. На її уроках діти співають у хорі і роблять ландшафтний дизайн.

Людмила Боднарюк знайомить учнів із додатками, наприклад, "music weather", де можна проаналізувати музичний твір за допомогою "погодних зображень" англійською мовою. А найновішою її розробкою є технологія навчання гри на японських дзвониках. Вона розробила шифр, завдяки якому діти можуть зіграти практично будь-яку мелодію.

Хотіла стати космонавткою

Учителька української мови та літератури з смт. Добротвір Олеся Браташ хотіла стати космонавткою, але саме школу вона називає місцем, де можна творити, допомагати учням пізнавати світ, себе і мріяти.

Пані Олеся вірить, що немає нічого неможливого, й привчає до цього учнів. Щоб показати, що вони живуть у незвичайний час, навіть у маленькому селищі пані Олеся ініціювала святкування у школі Дня Гідності, під час якого з учнями обговорюють питання гідності, толерантності, поваги на прикладах творів з української літератури.

Старшокласникам Олеся Браташ розповідала про книжку Стівена Кові "7 звичок надзвичайно ефективних людей", організувала акцію в школі "16 днів проти насильства", щоб привернути увагу до проблем насильства в сім'ї.

Вона вчить створювати ментальні карти, "шпаргалки", рекламу частин мови, одиниць синтаксису. Діти дискутують і презентують себе.

Полювання за помилками

Учитель зарубіжної літератури, української мови та літератури з Києва Юрій Гайдученко вірить, що можна оцінювати без оцінок.

На уроках він пояснює формулу постановки цілей SMART (ціль має бути конкретна, вимірювана, досяжна, доцільна, обмежена в часі.)

Він говорить з учнями про емоції - агресію, гнів, радощі, задоволення, використовуючи "дерево" та "вулкан" емоцій. "Відкриває" з шестикласниками віртуальні онлайн-ресторани, щоб вивчити числівники, спускається з учнями в метро, щоб "вполювати" нові помилки у рекламі,

Знімає трейлери та фільми замість обговорень творів, створює віртуальні музеї замість розповідей про життя митців. Як вивчити творчість Стельмаха у 7 класі? Створюємо кіносценарії до твору та нові інтерпретації, фанфіки, каже вчитель.

Його учні - багаторазові переможці та призери Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

Пісні і танці англійською

Наталія Голоднюк хотіла стати перекладачем, співпрацювала з Британською Радою, викладала англійську патрульній поліції, але повернулась вчителем працювати у місто Сміла на Черкащині.

За 40 хвилин її уроку діти сідають за парти лише кілька разів: вони весь час рухаються, танцюють і співають.

"Мене питають, коли ви перекладаєте, коли пишете? Та не перекладаємо ми…Ми, як не ходимо по колу, то танцюємо, співаємо, говоримо, дивимось дуже багато відео, яке потім обговорюємо", - розповідає про свої уроки Наталія Голоднюк.

Вона каже, що головне - це навчити дітей розуміти суть текстів і відео англійською.

Вона постійно бере участь у семінарах і тренінгах, а її учні - у олімпіадах та міжнародних проектах.

Створюють рекламу і бізнес-плани

Учителька громадянської освіти, правознавства та історії з Херсона Світлана Стельмах каже, що навчає дітей милосердю і толерантності.

Вона розповідає про свої плани стати психологом, та Всесвіт послав до неї "тітоньку з торбиною в клітинку", яка виявилася директоркою сільської школи, яка шукала вчителів. Так у 16 років пані Світлана стала піонерською вожатою і вчителькою з усіх предметів, які потрібно було заміняти.

На її уроках учні вивчають коуч-техніки і представляють бізнес-плани, дебатують і створюють власну рекламу. Вони уже розробили свій перший стартап - настільну інтерактивну гру "Патріот".

"Діти мають знати, що будь-які рамки є умовними і все можливо, якщо дуже хочеш", - каже вчитель.

Розмови без табу

Олександр Черкас викладає інформатику, українську мову та літературу у Києві. А перед цим він працював у сільській школі, був наставником у спецінтернаті, де викладав дітям із порушеннями опорно-рухового апарату.

У свої 25 Олександр Черкас встиг вже шість років пропрацювати у школі і в кількох освітніх проектах для дітей із інвалідністю.

Розробляє навчальні програми із інформатики для учнів 2-7 класів із порушеннями опорно-рухового апарату, проводить уроки в прямому ефірі в Instagram для учнів, які не можуть ходити до школи, навчає дітей писати статті та водить їх на екскурсії у ЗМІ.

Він інтегрує уроки інформатики й української мови та літератури, де учні створюють сайти та блоги, слухають пісні.

Вчитель каже, що хоче бути другом і наставником для свої учнів, вони можуть бути відвертими з ним, обговорювати теми булінгу і статевого виховання. В цих відносинах, за його словами, немає табу.

Разом із однодумцями Олександр Черкас мріє створити освітньо-реабілітаційний центр "Школа для ВІЛ-інфікованих дітей та ЛГБТ".