Геннадій Афанасьєв: "Я хотів би обійняти Сенцова і Кольченка"

Ще кілька років тому житель Сімферополя Гена Афанасьєв був аполітичним фотографом, який встиг отримати юридичну освіту і пожити у США. Сьогодні він, м'яко кажучи, фігура суперечлива.

Одні вражені його стійкістю та силою духу, яку він проявив за два з гаком роки, проведені в російських в'язницях.

Інші стверджують, що через нього за ґратами опинився Олег Сенцов, дорікають, що він не погребував просити про помилування Володимира Путіна, а вся його діяльність на захист засуджених у Росії українців - це показуха та піар.

Геннадій Афанасьєв відповідає своїм критикам: подібні дорікання його не хвилюють.

На зустрічі з Геннадієм Афанасьєвим - невисоким хлопцем із татуюванням на всю руку - не втримуюсь від зауваження: "За вашою історією можна фільми знімати". Він знічено усміхається і відповідає: "Та ні, дякую. Книгу написав, поки що досить."

Він - фігурант справи про "терористичну спілку", нібито створену українським режисером Олегом Сенцовим, що начебто планувала здійснити серію вибухів у Сімферополі. Спочатку Афанасьєв пішов на співпрацю зі слідством, але згодом відмовився від свідчень. Заявив, що давав їх під тортурами.

Його засудили до семи років, але згодом його помилував президент Росії. Після звільнення він отримав посаду спецпредставника МЗС України з питань звільнення полонених, провів багато зустрічей на підтримку засуджених у Росії українців і описав свою історію в книзі "Піднятися після падіння".

Сьогодні громадська діяльність поступово відходить для Геннадія Афанасьєва на другий план, каже він ВВС.

У "мирному житті" він перекваліфікувався на "айтішніка", працює в одній з київських комп'ютерних фірм, намагається "переступити" через свій травматичний досвід і якнайшвидше обійняти Олега Сенцова, який нині відбуває двадцятирічний термін у російській в'язниці.

ВВС поспілкувалася з Геннадієм Афанасьєвим про деталі справи Сенцова, про помилування з рук Путіна і про життя після в'язниці.

"Це був ніякий не тероризм. Ми шкодили"

Початок 2014 року. Геннадію Афанасьєву 23 роки, він живе у Сімферополі, заробляє в основному з фотографії, а паралельно працює в турагенції, яка належить його мамі.

"З політикою абсолютно у жодному разі не перетинався. От просто ні", - сміється він.

Все змінилося у лютому, коли Афанасьєв потягом із Карпат до рідного Криму заїхав до Києва, де на той момент тривали протестні акції Євромайдану.

Спілкування з їхніми учасниками, згадує Афанасьєв, переконало його: йдеться не просто про чергові мітинги, а про боротьбу за кардинальні зміни в країні, залишатися осторонь якої він не міг.

Афанасьєв поїхав із Києва за лічені дні до масових розстрілів у центрі української столиці, але в Криму приєднався до тамтешніх акцій протесту проти тодішнього президента країни Віктора Януковича.

Тоді, наприкінці лютого 2014 року, у центрі Сімферополя одночасно проходили масові акції кримських татар, прибічників Євромайдану і проросійських активістів.

Проте ситуація радикально змінилася у ніч проти 27 лютого, коли невідомі озброєні люди у формі без розпізнавальних знаків захопили будівлю Верховної ради Криму і підняли над нею російський прапор.

Саме тоді, каже Афанасьєв, вони разом із товаришами, з якими познайомився на попередніх мітингах, вирішили діяти.

"Ми міркували так: навколо люди зі зброєю, проти них ми мало що можемо зробити, тож будемо допомагати нашим. Ми думали, що в Криму або почнеться якийсь Майдан, або українські військові почнуть чинити спротив російській агресії. Ми вирішили, що у цій ситуації ми можемо взяти на себе медичну допомогу учасникам цих подій. Так з'явилися наші курси першої медичної допомоги", - пригадує він.

Активісти домовилися про співпрацю із професійними лікарями, знайшли приміщення для цих занять, закупили ліки і майки з касками для майбутніх медиків-волонтерів.

Паралельно, каже Афанасьєв, вони допомагали журналістам, які приїжджали до Криму для висвітлення подій, які розгорталися на півострові, підтримували українських військових у військових частинах, заблокованих тоді активістами кримської "самооборони" і "зеленими чоловічками", які, як виявиться пізніше, були кадровими військовослужбовцями російської армії.

"З тридцяти людей ми досить швидко виросли до приблизно двох тисяч - але це всі, кого можна було підняти через усіх знайомих і зібрати на якусь акцію. Активних учасників було біля сотні", - каже Афанасьєв.

Чи належав до цього кола Олег Сенцов? Афанасьєв визнає: можливо, зустрічався із ним у ті дні.

"Тут треба розуміти: я ж, коли з людьми спілкувався, я в документи їхні не дивився. Ну, і що буде робити 40-річний режисер з 23-річним хлопцем? Складно уявити, що ми десь разом тусуємось... Може, десь перетиналися, бачилися. Але це не з розряду того, що запам'ятовується", - розповідає він.

16 березня 2014 року у Криму відбувся невизнаний міжнародною спільнотою референдум про приєднання півострова до Росії. Активісти почали масово виїжджати із Криму, згадує Афанасьєв, а сам він у телефонному режимі координував роботу тих однодумців, які залишилися у Сімферополі.

"Я сидів на телефоні, як директор у якійсь компанії: давай купуй балончик і йди малюй "Слава Україні!" вночі на паркані, ти патріот чи не патріот?" - сміється він.

Активісти розписували стіни і паркани у проукраїнські і антипутінські гасла, жбурляли презервативи з фарбами в агітаційні щити, розклеювали листівки, пригадує він.

"Те, чим ми займалися, це був ніякий не тероризм. Ми шкодили", - усміхаючись, каже Афанасьєв.

І вже серйозно стверджує, що не був причетний до підпалів офісів "Єдиної Росії" і "Російської спільноти Криму" у квітні 2014 року, які пізніше ФСБ буде закидати "групі Сенцова" з Афанасьєвим у складі.

"Адвокат сказав: нічого, всіх б'ють, це нормально, ти зізнавайся"

Не можна сказати, що Афанасьєв не відчував на собі уваги російських силових структур. Він розповідає, що його мамі на роботу дзвонили працівники "Служби безпеки Криму", що виникла після анексії півострова на місці Служби безпеки України.

"Вони погрожували мамі, що у мене будуть проблеми, вона плакала. У іншому дзвінку вони через неї викликали мене на "співбесіду". Я мамі сказав, що без повістки нікуди не піду", - каже він.

"Звісно, я тримав у голові, що за це можуть затримати, побити, але про арешти чи тортури за це я навіть подумати не міг", - продовжує Афанасьєв.

9 травня 2014 року оперативники ФСБ затримали Геннадія Афанасьєва прямо на параді до Дня Перемоги.

"Посадили мене на задньому сидінні між двох людей. Били в живіт, при цьому задавали якісь питання, на які я не знав відповідей. Хто такий Чирній? Де ви познайомилися? Якісь інші прізвища. Якісь міни на аеропорту Бельбек", - пригадує Афанасьєв.

Із параду його привезли до його квартири, де провели обшук. Далі - у будівлю ФСБ, де звинуватили у тому, що він збирався закласти вибухівку біля сімферопольського Вічного вогню.

"Говорили про ще якісь бомби - це була якась феєрична ахінея… Лякали: давай зізнавайся, буде легше, - розповідає Афанасьєв. - Після того мене відвели в інше приміщення, і ці хлопці, які мене затримували, почали мене бити. Били-били-били… Потім прийшов адвокат, призначений державою. Питає: тебе били? А ФСБшники за дверима стоять, я йому покивав: били. Він каже: нічого, всіх б'ють, це нормально, ти зізнавайся".

Наступні десять днів Афанасьєв провів у ізоляторі тимчасового утримання.

"Щодня зранку за мною приїжджали, давали вдягнутися, закидали в багажник і везли в ФСБ. Ті ж самі запитання, ті самі погрози", - розповідає він.

У якийсь із цих днів до Афанасьєва привели Олексія - чоловіка, який час від часу приходив на організовані ним курси першої медичної допомоги. Виявилося, що це і є Чирній, про якого у нього розпитували під час затримання.

"Він зайшов і почав: я такий-то, такий-то, з цим (Афанасьєвим) ми хотіли підривати, вбивати, різати, потрошити. А потім прямо при ФСБшниках сказав: "Сорян, так вийшло", - згадує Афанасьєв.

Олексія Чирнія оперативники ФСБ затримали за кілька годин до Афанасьєва. Згідно із версією слідства, у квітні 2014 року він попросив свого знайомого студента-хіміка Олександра Пирогова виготовити для нього вибухівку. Пирогов звернувся до ФСБ і надалі діяв під контролем російської спецслужби.

У матеріалах справи Сенцова є запис розмови Чирнія з Пироговим, зробленої на приховану камеру, закріплену за останнім. Під час цієї розмови співрозмовники обговорюють вибухи, які нібито збирається здійснити Чирній.

"Я хочу, щоб москалі відчули жах", - цитує Медіазона слова, сказані Чирнієм на цьому записі.

Хоча на згаданому записі прізвища Сенцова і Афанасьєва не згадуються, Чирній називає їх у своїх письмових свідченнях, які дав після затримання. У них він стверджує, що групу, до якої він входив, створив саме Сенцов, і саме він - іноді через Афанасьєва - віддавав у ній розпорядження.

У квітні 2015 року Олексія Чирнія засудили до семи років позбавлення волі, сьогодні його прізвище фігурує у списку українців, звільнення яких добивається від Москви Київ.

"Після [зустрічі з Чирнієм] мене завели до іншого приміщення, одягли на голову протигаз, почали душити. А коли я задихався, вони вприскували мені туди якийсь газ, я починав блювати і захлинався у своєму блювотинні. Це мене змусило. Це просто ***** повний. Я не знаю, як це пояснити…" - пригадує Афанасьєв.

За його словами, тоді він підписав свідчення про свій намір здійснити вибухи у Сімферополі.

"Вони казали, що на цьому все закінчиться. Але нічого на цьому ніколи в них не закінчується, - каже він після паузи. - Вночі до мене прийшли в камеру тимчасового утримання з новими паперами і новими звинуваченнями, де уже були Кольченко і Сенцов. І все… Мене почали бити струмом по статевих органах. Погрожували зґвалтуванням".

Так, каже він, його підпис з'явився під письмовими свідченнями, у яких Олег Сенцов вказаний як організатор терористичної групи.

Співпраця Геннадія Афанасьєва зі слідством дозволила йому отримати відносно м'який вирок за "терористичною" статтею: у грудні 2014 року його засудили до семи років позбавлення волі.

Більше року він провів у московському СІЗО "Лефортово", а в липні 2015 року його доправили до Ростова-на-Дону, де тривав процес над Олегом Сенцовим і Олександром Кольченком. Там він мав виступити як свідок: очікувалося, що він, як і раніше Олексій Чирній, просто підтвердить під час досудового слідства зізнавальні свідчення.

Проте 31 липня Афанасьєв неочікувано заявив, що всі свої попередні свідчення він давав під примусом, а згодом через свого адвоката розповів про катування, які до нього застосовували.

Олег Сенцов зустрів заяву Афанасьєва оплесками і вигуком "Слава Україні!"

"У тюрмі у мене більш-менш авторитет був"

"Насправді я жалкую, що не зробив цього ще на власному суді, але тоді у мене був доволі важкий психологічний стан... Мені тоді ніхто не писав, ніхто родині моїй не допомагав… У якийсь момент я вирішив: якщо не зміг прожити як людина, то хоч помру як людина, і вирішив чекати якогось зручного моменту. І от дочекався", - пояснює Афанасьєв мотиви свого вчинку.

Після відмови від свідчень його етапували до Республіки Комі, в експериментальну колонію із суворими умовами утримання.

Але, визнає Афанасьєв, там йому "дуже пощастило". Незадовго до того, як його доправили "на зону", "в барак" подзвонив якийсь кримчанин, кримінальний авторитет часів буремних 90-х і попросив "нормально прийняти" земляка.

"Чому він це зробив, я не знаю, я його в очі ніколи не бачив. Мабуть, тільки тому, що я кримчанин. Може, тому що він був ще й патріотом України. Але мені цей дзвінок дуже сильно допоміг, щойно я зайшов в колонію, мене зустріли люди і сказали: нам за тебе дзвонили, проходь, у тебе буде все добре", - розповідає він.

Про тюремний побут Афанасьєв згадує без зайвих емоцій: вчився спілкуватися, заводив товаришів. Будучи юристом за освітою, допомагав іншим ув'язненим писати скарги і апеляції.

"Плюс у мене більш-менш авторитет був: я навчився робити тюремні карти і був єдиним на барак у сто людей, хто вмів їх робити - а це досить почесна робота у в'язниці", - усміхається він.

Крім того, пригадує Афанасьєв, він "боровся проти системи": щоденно писав по кілька листів у найрізноманітніші державні інстанції Росії про порушення своїх прав.

"Тупо відмовлятися, коли до тебе приходять і кажуть: давай ми тебе звільнимо"

У який момент, каже Геннадій Афанасьєв, йому підкинули сім-картку, що стало підставою для переведення його до Єдиного приміщення камерного типу - місця із ще більш суворими умовами утримання.

Там у ув'язненого сильно погіршився стан здоров'я: по всьому тілу з'явилися гнійні виразки, які завдавали йому невимовного болю.

"Я вирізав їх заточкою, використовуючи замість антисептика дитячий крем "Аліса", а замість бинтів - розірвані простирадла", - пригадує він.

"Вже думав, що там я і помру", - каже Афанасьєв.

Тому, коли вранці якогось дня його без пояснень перевели назад до колонії і запропонували написати прохання про помилування, він просто не повірив.

"Але я ж "матьорий зек": ага, кажу, тут щодня всіх милують і звільняють. Я ще жодної людини не бачив у своєму житті, кого б звільняли з в'язниці через помилування", - пригадує він.

Але згодом до Афанасьєва і його адвоката дійшли чутки, що Росія серйозно обговорює з Україною можливий обмін полоненими.

"До мене приїхав мій адвокат і каже: а давай спробуємо. Якщо тебе не звільнять - так, буде погано, але ти все одно нічого не втрачаєш, але якщо звільнять, то ми побачимо, що таким чином можна домовлятися з Росією по звільненню наших людей. І я подумав: чому б ні?" - пояснює він.

Незадовго до того Росія видала Україні льотчицю Надію Савченко, яку звинувачували в убивстві двох російських журналістів під час бойових дій на Донбасі. Савченко заявляла, що не проситиме помилування у Володимира Путіна і, зрештою, формальною підставою для її звільнення стали прохання рідних загиблих журналістів.

Афанасьєв каже, що для нього прохання про помилування було всього лиш формальністю, "формою узаконення Росією його звільнення". "Тупо відмовлятися, коли до тебе приходять і кажуть: давай ми тебе звільнимо", - каже він.

30 травня 2016 року Геннадій Афанасьєв і 74-річний громадянин України Юрій Солошенко, раніше засуджений у Росії за шпигунство, підписали прохання про помилування на ім'я Володимира Путіна. Через два тижні вони повернулися до України. Взамін Київ видав Росії двох активістів "Бессарабської народної ради", який звинувачували в сепаратизмі.

Чому російська влада запропонувала помилування саме Афанасьєву і Солошенку?

"Мені і Солошенку через наш стан здоров'я просто "фартонуло". Вони боялися, що Солошенко там помре, та й мій стан здоров'я був такий, що вони не виключали моєї смерті", - припускає Афанасьєв.

Юрій Солошенко був хворий на рак. Він помер у квітні 2018 року.

Другим фактором, продовжує Афанасьєв, була його "боротьба проти системи".

"Я їх конкретно задовбав своєю боротьбою проти системи, своїми щоденними скаргами, які я направляв по кілька штук у всі можливі інстанції", - каже він.

Геннадій Афанасьєв називає голодування, яке Олег Сенцов оголосив 14 травня, іще однією формою "боротьби проти системи".

Він визнає: виконання вимог Сенцова - звільнення 64 українців, засуджених у Росії з політичних мотивів, - виглядає нереальним, і справжньою метою голодування режисера може бути спонукання української влади, українського суспільства вживати активніших зусиль для обміну засудженими, привернення уваги до цієї теми.

"Такого хайпу (довкола теми політичних в'язнів. - Ред.), як був навколо Надії Савченко, нема", - зітхає він.

"Мені б хотілося просто обійняти Сенцова і Кольченка"

Адаптація до життя на свободі після повернення до Києва не проходила легко, каже Геннадій Афанасьєв.

"Це просто жесть. На початку ти цього не розумієш. Навколо тебе журналісти, політики, міжнародна спільнота - їзди і розповідай всі ті речі, які я вам зараз розповідаю. Але розповідати про це важко, і тільки десь через рік ти розумієш, який це треш", - емоційно розказує він.

"Людині треба повертатися до життя, спілкуватися з психологами, жити далі. А тобі жити не дають, змушують знову і знову крутитися навколо цього, навіть якщо ти не хочеш нікуди лізти і ні в чому не брати участі", - веде далі він.

У перших інтерв'ю після звільнення Геннадій Афанасьєв припускав, що займеться політикою. Не полишає він ці думки і зараз.

"Я не хочу цього, але я цього не виключаю, я так скажу. З одного боку, це цікавий досвід, це шанс щось зробити. З іншого - бажання йти в політику у мене здебільшого відбили самі українці", - пояснює він.

"Я віддав дуже багато сил і здоров'я на те, щоб їздити по світу, розповідати про ситуацію в Криму, займатися дипломатією, допомагати політв'язням і їхнім родинам, а що я отримав зрештою? Звинувачення у соцмережах від правозахисної і від медіа-"тусовки": ти здав Сенцова, ти просив Путіна про помилування, ти піаришся, ти хочеш в політику", - розповідає Афанасьєв.

"Часом хочеться сказати цим критикам: ви поїдьте в Крим, організуйте там якийсь спротив. Потрапте в ув'язнення в Росію і вирішуйте, підписувати вам прохання про помилування чи не підписувати", - емоційно продовжує він.

Сьогодні у Геннадія Афанасьєва немає можливості підтримувати зв'язок із Олегом Сенцовим: його прізвище фігурує у "терористичному списку" Росфінмоніторингу, тому його листи у колонію не доходять.

На запитання, що б він сказав Сенцову і Кольченку після їхнього можливого звільнення, Афанасьєв відповідає: "Мені б хотілося просто обійняти їх. Все, що я міг сказати чи зробити для них, я все зробив".

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.