"Я прокинувся і не впізнав дружину"

Адам і Ракель Гонзалеси прожили разом п'ять років. Одного ранку чоловік прокинувся, гадки не маючи, хто вона така.

Він втратив пам'ять і не міг пригадати, як з нею одружився. Але Ракель була рішуче налаштована завоювати його знову.

Якось рано-вранці у вересні 2016 року Ракель зайшла до вітальні в піжамі й побачила, що чоловік дивиться на неї спантеличено. Він заговорив до неї без найменшої ніжності в голосі, так, наче вона - незнайомка. Здавалося, він гадки не має, хто перед ним.

"Я спитала в нього: "Ти знаєш, де ти зараз? Який зараз рік? Як мене звати?". А він на всі ці запитання відповів заперечно", - розповідає Ракель.

"Я бачила - що більше я розпитую, то сильніше він засмучується".

Ракель запевнила його, що вони вдома, вона його дружина, у них троє дітей. У відповідь Адам розплакався.

"Принесіть моє посвідчення особи. Де мій телефон і посвідчення?" - розгублено спитав він.

Ракель попросила Адама вдягтися і повідомила, що вона негайно відвезе його в лікарню. Її турбувало, що в чоловіка можуть бути небезпечні проблеми з кровоносними судинами мозку.

Відчинивши свою шафу, Адам спитав: "А де мої костюми?"

Ракель пояснила, що він не носить костюмів, бо працює персональним тренером.

Адам вдягнувся і неохоче подався з незнайомкою до лікарні. Іншого виходу не було.

Ракель старалася не травмувати Адама. Адже його пам'ять вже одного разу відмовила - після того, як Адама намагалася вбити одна жінка.

За п'ять років до того, коли Адамові виповнилося 35, він працював керівником філії телекомунікаційного гіганта AT&T і активно брав участь у житті своєї церкви в місті Лаббок, штат Техас.

Його перший шлюб завершився розривом, та Адам спробував почати все з чистого аркуша. Проте й нові стосунки скінчилися катастрофою. Його нова дівчина була схильна до насильства. Дійшло до того, що вона накинула йому на шию електричний шнур і почала душити. Вирішивши, що чоловік мертвий, залишила тіло в гаражі.

Дорогою до лікарні його серце зупинялося тричі. Але щоразу парамедики повертали його до життя. Зрештою Адам впав у кому й в цьому стані перебував чотири місяці.

"Прийшовши до тями, я не розумів, хто я такий. Не знав, що був одружений і розлучився, що в мене двоє дітей", - пригадує Адам.

Цілий рік він провів у лікарні, наново навчаючись ходити й розмовляти. Але спогади про минуле життя так і не повернулися.

І лише через багато місяців Адама знову познайомили з сином і донькою. Та перша зустріч із ними виявилася для нього дуже непростим завданням.

"Як може батько, тато, забути про своїх рідних, біологічних дітей?" - дивується він.

Повернувшись додому, Адам побачив безліч фотографій, де були зафіксовані моменти життя, яких він не пригадував, і переможних трофеїв, яких не пам'ятав. Минуле Адама ніби стерли з пам'яті.

"Я намагався зрозуміти, ким був цей Адам. Чи зможу я дорівнятися до високих стандартів цієї людини?"

На колишню роботу він повернутися не міг і боявся, що заробляти на таке життя, як раніше, вже не зможе.

"Я навіть не пам'ятаю, яку спеціалізацію я здобував в університеті, - пояснює він. - Очевидно, що я там навчався, але як я туди потрапив, як вчився - уявити не міг".

Він вирішив покинути місто, в якому жив, і почати все з нуля. Переїхав з дітьми до Фенікса в штаті Аризона і став персональним тренером.

А вже там зареєструвався на сайті знайомств і в 2012 році почав листуватися з Ракель, 30-річною менеджеркою з маркетингу, в якої була маленька донька.

Вони домовились про зустріч у маленькому хіпстерському барі в діловому центрі Фенікса. Ракель чекала на нього за столиком. Так минула година, а він усе ще не з'являвся. Та зрештою зателефонував їй - із зовсім іншого ресторану.

"Він так перепрошував, так себе картав, що я подумала: "Та нічого, всі помиляються", - розповідає Ракель. До того ж їй дуже подобався його техаський акцент.

Зрештою Адам з'явився в дверях ресторану - в шкіряній куртці й джинсах.

"Він не докладав зусиль, але чомусь виглядав так круто, був таким вродливим", - згадує Ракель.

"Я не міг відвести від неї очі. У неї така мила усмішка, ямочки на щічках", - каже Адам.

Між ними виникла іскра, тож вони стали бачитися частіше.

Вони зустрічалися кілька місяців, а потім вирішили з'їхатися - оселилися разом з трьома своїми дітьми. А в липні 2015 року одружилися в капличці на околиці Фенікса.

Але всі спогади про п'ять років, що їх Адам і Ракель провели разом, було стерто вересневого ранку в 2016 році.

У лікарні, поки проходив різні тести, Адам подзвонив єдиній людині, якій напевно міг довіряти - своїй матері. Вона запевнила його, що він був закоханий в Ракель і одружився з нею.

"Вона тебе кохає. Я вас благословила", - сказала йому мама.

"Тож я став більше довіряти їй і потроху розпитувати про те про се, - каже Адам. - Було в цьому щось захопливе. До того ж ця жінка та її минуле були оповиті для мене якоюсь чарівною загадковістю".

У лікарні вони почали знову зустрічатися й знайомитися ближче: шукали усамітнені куточки й теревенили, смакуючи сендвічами з розплавленим сиром у лікарняному кафе.

"Вночі нам набридало сидіти в чотирьох стінах, і ми опівночі скрадалися донизу сходами, шукаючи автомати з якоюсь їжею", - згадує Ракель.

"Вона показувала мені фотографії на екрані мобільного. В мої часи всі користувалися MySpace, але тепер то був Facebook. Мені було цікаво", - каже Адам.

"Доходило навіть до смішного. Як тоді, коли він спитав: "А в тебе є наше свідоцтво про шлюб?". Звісно, воно в мене було", - сміється Ракель.

Вона саме подала заяву на зміну прізвища, тому свідоцтво лежало в неї в сумочці. Коли вона пред'явила його Адаму, він розсміявся.

"Я думаю, в нього були якісь проблиски пам'яті про жінку, з якою одружився, щоб жити в горі й у радості", - каже вона.

Але не все було так райдужно. Певної миті Адам вирішив, що їм краще розійтись. І навіть сказав їй: "Мене до тебе не тягне, ти мене зовсім не заводиш".

Після таких слів Ракель могла тільки молитись.

"Важко любити людину, яка поняття не має, хто ти така і не може відповісти тобі взаємністю", - скаржиться вона.

Але Ракель не здавалась і докладала всіх зусиль.

Коли Адам повернувся додому з лікарні, вона завоювала його тим, що навчилася готувати. (Раніше майже завжди готував він.)

Він побачив, що Ракель - хороша мати й дружина, а їхнім дітям живеться чудово.

А Ракель тішило те, що з втратою пам'яті характер Адама не змінився.

"У лікарні Адам казав мені: "Якщо ти моя дружина, то я тебе поцілую". Саме за цього пустуна я й вийшла заміж, дармові поцілунки - це те, від чого він нізащо не відмовиться. Адам завжди любив пофліртувати і досі любить".

"Для мене то були промінчики надії на те, що це все ще той чоловік, за якого я вийшла заміж. Він просто не пам'ятає, який зараз рік", - каже вона.

Діти також знайшли спосіб впоратися з тими проблемами, що раптом змінили їхнє життя.

У 2016-му, коли Адам удруге втратив пам'ять, Еббі було 12, Лулу - 15, а Елайджі - 17.

"Вони піклувалися одне про одного. Мені здається, вони були уважнішими, намагалися триматися разом", - розказує Ракель.

"Іноді сестри можуть дратувати, особливо якщо ти підліток. Та коли стається щось серйозне, ти будеш оберігати сестру, у тобі говоритиме кров", - каже жінка.

Дівчатка намагалися допомогти батькові одужати, показуючи йому комплекси спортивних вправ, яких навчилися завдяки йому.

"Дивися, татку, ми так робили! Це ти навчив нас таких вправ", - казали вони Адамові.

"Мабуть, я проводив з ними вільний час у тренажерному залі", - відзначає чоловік.

І раптом одного ранку в грудні 2016-го, через три місяці після нападу амнезії, Адам прокинувся і заговорив до Ракель тим добре знайомим голосом, в якому бриніли нотки любові. Він попросив вибачення за прикрий випадок, що стався три роки тому, коли вони ще зустрічалися.

Ракель уважно подивилась на Адама і спитала, чи знає він, хто вона така.

І він відповів: "Хіба я зможу коли-небудь тебе забути? Ти моя Ракель".

"Коханий, я маю так багато тобі розповісти", - зітхнула вона.

Але то був робочий день, і Ракель, як єдина на той час годувальниця сім'ї, квапилася на роботу. І попросила Адама відвести доньок до школи.

Адам пішов спитати в своєї доньки, чи вона вже зібралася. Виявилося, що вона значно старша, ніж він пам'ятав. А ще й гадки не мав, до якої школи вона ходить.

Після того, як дівчатка пояснили батькові, як дістатися до їхніх шкіл, Адам попросив Лулу ввести їхню домашню адресу в GPS, щоб не заблукати дорогою назад.

Втрата пам'яті після ушкодження мозку

Джерело: Headway - Асоціація допомоги людям із травмами головного мозку

Чимало спогадів Адама відновились. Але досі бракує великого періоду - трьох років пам'яті. Адам забув декілька важливих подій, зокрема їхнє весілля з Ракель.

Також він геть забув, як 2013 року возив своїх рідних на омріяні канікули в "Діснейленд".

"Я завжди хотів поїхати в "Діснейленд", але постійно заважала робота", - зізнається він.

"Але спогади про перебування там досі до мене не повернулися".

Ракель готується до можливих епізодів амнезії в майбутньому, ретельно документуючи всі важливі сімейні події.

За її словами, вона б радо повторила все, чим жила сім'я. Але ніхто не знає, доведеться це робити чи ні.

Лікарі зробили Адаму всі можливі тести: МРТ, КТ, ехокардіограми, - але так і не зуміли визначити, що спричинило втрату пам'яті вдруге.

Тепер подружжя з ентузіазмом дивиться в майбутнє. Двоє з трьох дітей вже поїхали вчитися в коледж, тому вони планують другий медовий місяць.

Адам повернувся до роботи в церкві й став пастором.

"Я навчився повністю віддавати своє життя в руки Господа, мати віру й вірити в те, що навіть найважчі випробування можна витримати", - каже він.

"У нашому шлюбі є те, чого не було раніше, - якась нова незвідана ніжність", - розповідає Ракель.

"Наш шлюб пережив буремні зміни і вистояв. Повний крах усього - чи не найкращий це спосіб перевірити стосунки на міцність?

"Усе моє життя змінилося безповоротно, і то була прекрасна катастрофа", - підсумовує жінка.

Фотографії надано сім'єю Гонзалес.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!