“В Україні хлопцям легше”: сповідь трансгендерної людини

Тангарр Форгарт - це ім'я герой вигадав собі сам. Після трансгендерного переходу він отримав нові документи із цим ім'ям. Тангарр усе життя мешкав в Україні, а з 2015 року переїхав із Криму до Києва.

Я - трансгендерна людина. Але насамперед я - син, онук, коханий, брат. Я також друг, тренер, автор статей, фотограф. Насправді у мене дуже багато ідентичностей. Трансгендерна - одна з них, але не визначальна.

Я не можу віднести себе до якогось конкретного гендера. Не можу сказати про себе, що я чоловік чи жінка.

Я бачу людей значно ширше. І з повагою ставлюся до будь-якої людини, незалежно від її гендеру.

Коли комфортно з людиною, тобі не потрібно розкладати її на якісь частини.

"Відчував, нібито мене накрили важкою вологою подушкою"

Я довго не розумів, чому так некомфортно почуваюся в жіночому гендері. Розумів, що мені дуже некомфортно, відчував постійно тиск, приниження саме через те, що я був дівчиною. У певних ситуаціях, де до хлопців ставилися певним чином, а до мене, як до дівчини, - інакше, мені це не подобалося.

Насправді це не зовсім було пов'язано з гендером. Це загалом у суспільстві така ситуація.

У мене був коханий хлопець, друзі, захоплення.

Я не те, щоб не почувався щасливим. У мене було постійне відчуття, нібито мене накрили важкою вологою подушкою. Нібито й м'яко, але дихати складно.

Річ у тому, що мені подобаються хлопці. Якби мені подобалися дівчата, то я б, певно, раніше зрозумів, що насправді можу й не бути жінкою.

Стать - це сукупність суто біологічних ознак, а гендер - це соціальний конструкт, який до біології стосунку не має. Біологічна стать - це не лише одна ознака: геніталії чи хромосоми. Це і те, і друге, і гормональний фон.

Дізнавшись, що є трансгендерні люди, я зрозумів, що не відчуваю зв'язку з групою жінок і можу перейти в іншу групу чоловіків. Тому так і зробив.

"Щоб змінити документи, треба було вирізати здоровий орган"

Трансгендерний перехід я почав 2011 року в Україні з гормонотерапії.

Трансгендерний перехід - це перехід від фемінної зовнішності до маскулінної і навпаки. Він передбачає гормональну терапію, іноді хірургічні операції. Але це - не те саме, що зміна статі. Мета переходу - узгодити між собою зовнішність та гендерну ідентичність людини, а не змінити стать.

На той момент в Україні, якщо людина хотіла здійснити трансгендерний перехід й отримати дозвіл на операцію та зміну документів, слід було пройти кілька етапів.

Спочатку треба було пролежати в психіатричній лікарні від 30 до 45 днів безперервно - щоб отримати довідку з діагнозом "транссексуалізм".

З цією довідкою - піти на комісію. Вона була одна на всю країну й збиралася один раз на півроку-рік. І якщо ти отримав довідку на початку року, то міг чекати дуже довго.

Це була дуже трансфобна, людиноненависницька комісія. Ці люди часто принижували інших, користуючись своєю владою.

Людина не могла просто змінити документи, без операції. Для цього була обов'язкова "корекція статі", а точніше - стерилізація хірургічним шляхом.

Тобто потрібно було за власні кошти вирізати здорові органи, навіть якщо ти цього не хотів.

Це пекельна несправедливість щодо людей. Я вирішив докласти всіх зусиль, щоб обійти її.

Я вивчив, як саме закон регулював це питання. Справді звернувся до психіатричної лікарні, дійсно пройшов там диспансеризацію. Але це було лише на папері.

Ходив до них щодня й здавав усі тести. Мені видали довідку з відповідним діагнозом.

Мені давали картки, які я мав розкласти на дві купки: одна - те, що я люблю, а друга - те, що не люблю. Там були такі питання: чи любите ви полювати, ходити в театр, готувати? Я, приміром, в театр люблю ходити, а полювати - ні.

Психологиня сказала мені, що в мене не дуже маскулінний результат і це не добре для подальшої постановки діагнозу. Тож, я перепройшов: полювати - люблю, театр - ненавиджу, готувати - ненавиджу. Тобто просто відтворив стандартну маскулінність.

Отримав довідку, з якою я міг робити операції в будь-якій країні, крім України. Тому що для українських лікарів потрібна була ще довідка комісії. Я попрямував до Росії, де зробив операцію.

Лікар видав мені довідку про проведену корекцію статі. В Україні я пішов до РАГСу - і мені змінили документи.

"Відчуття величезної свободи, якого жінки позбавлені"

Я одразу чітко відчув разючу відмінність у ставленні, коли люди бачать дівчину чи хлопця.

Чесно скажу, хлопцем сприйматися в нашому суспільстві значно комфортніше. Життя в чоловічій ролі є значно легшим і менш травматичним, ніж у жіночій.

Ти відчуваєш більше поваги, твої слова сприймаються як більш вагомі, хоча говориш те саме.

Приклад з моєї роботи: ми з напарником обіймали однакові посади - варили металеві ящики. Коли начальник ставив нам питання, я відповідав. Він дивився в бік, чекав, коли я закінчу говорити, а потім повторював це питання ще раз і чекав відповіді від мого напарника. І далі спілкувався з ним через мою голову.

У транспорті, коли ти заходиш туди як дівчина, з тобою сідають значно ближче, ніж коли тебе сприймають як хлопця. Хлопцю дають більше особистого простору.

Щодо домагань, ти, як хлопець, просто випадаєш із цього контексту й не відчуваєш усього цього трешу, який звалюється на жінок щодня.

Раніше, де б я не перебував, як дівчина, я ставив собі питання: а ось цей чоловік, що йде за мною, він просто прямує у своїх справах чи переслідує тебе? Тепер я відчуваю, що я не є ціллю.

Це відчуття величезної свободи, якого жінки позбавлені.

"Мама мене дуже підтримала"

Моя сім'я, мої рідні, друзі добре поставилися до новини про мій трансгендерний перехід. З їхнього боку не було жодного сумніву в логічності мого рішення.

Я роздрукував для мами інформацію про трансгендерність і сказав: "Ти почитай, а ми потім поговоримо".

Потім залишив її саму, після цього знову заходжу до мами - вона каже: "Знаєш, тепер багато що стає зрозумілим".

Мама мене дуже сильно підтримала.

У мами широке коло спілкування. Я маю віддати їй належне: вона, просто кидаючись на амбразуру, зупиняла всіх, хто далі називав мене в жіночому роді. І вона перевиховала людей зі свого оточення.

У мене взагалі не було жодної подруги чи друга, які б мене не зрозуміли й відвернулися.

До 2015 року я мешкав у Севастополі, звідти я поїхав, тобто мій трансгендерний перехід відбувався в Криму. Проживши певний час у Києві, можу сказати, що в тому, як люди сприймають мене там і тут, існує разюча відмінність.

Адже у Києві незнайомці не бачать у мені трансгендерну людину.

Взагалі, відтоді як я приїхав до Києва з Криму, відчуваю себе на підйомі, просто тому що тут живу в безпечнішому просторі.

У мене звільнилися життєві ресурси, які раніше витрачав на самозахист, на вибудовування оборонних кордонів.

"Я здогадався правду про тебе"

У мене були тривалі стосунки з моїм першим хлопцем. Він став свідком початку мого трансгендерного переходу, всіляко мене підтримував, хоча, я розумію, йому це було достатньо складно.

З моїм нинішнім хлопцем Тарасом ми познайомилися, коли брали участь у русі історичного фехтування. Побачивши мене вперше, він прийняв мене за хлопця, хоча це було до трансгендерного переходу.

Я був тоді в обладунках, з поголеними скронями, чорним волоссям, стягнутим у хвіст. Командував, кому що робити. Він збоку це все бачив, не чуючи мого голосу.

І вже згодом, коли ми перетнулися знову і я йому розповів, що почав трансперехід, він відповів: "Все ж таки я мав рацію, здогадався правду про тебе".

"Дівчині прищеплюють, що вона - жертва"

Нині натхнення мені дає моя секція з боротьби та самооборони. Ми спільно з громадською організацією "Інсайт" проводимо ці заняття для жінок та трансгендерних чоловіків.

Я бачу, що навички, які я їм передаю, працюють. Люди починають почуватися психологічно впевненіше завдяки фізичному відтворенню певних прийомів. Мене заряджє те, що моя улюблена робота приносить користь іншим людям.

Дівчині часто прищеплюють, що вона - жертва, що вона - не господарка власної долі. Що вона не людина, яка діє.

Без свого трансгендерного досвіду я б просто не зрозумів, у чому полягає проблема. Я був би як чимало інших тренерів-чоловіків. Вони кажуть: "Ти просто не достатньо стараєшся. Давай, давай сильніше". Вони не розуміють, що це так не працює.

Коли ти визнаєш, що велика кількість речей, у які вірив, є неправильними, несправедливими, - це і є справжня перемога над самим собою. Це перемога над усіма захисними механізмами мозку, які кричать тобі: "Не варто копатися далі, просто вір у те, у що віриш! Навіщо лізти в інформацію, через яку тобі буде погано!"

Це і є для мене долання перешкод: постійне розуміння, що ти можеш помилятися. Для мене подолати - значить припинити заплющувати на те, що тобі не подобається.

АдвокаткаОксана Гузь про зміну правил трансгендерного переходу в Україні

2016 року МОЗ України змінило процедуру корекції статевої приналежності. Там запровадили клінічний протокол, змінили процедуру звернення по допомогу, затвердили нову форму медичного свідоцтва, яке дозволяє змінити актовий запис про народження.

З одного боку, процедура покращилася - медичне свідоцтво, приміром, тепер може видавати сімейний лікар на місцях.

З іншого, ситуація погіршилася, бо для отримання діагнозу у лікаря-психіатра потрібно спостерігатися не менше двох років.

Проведення операції тепер не є обов'язковою умовою для зміни статі й імені в документах. Але для цього потрібне медичне свідоцтво про "корекцію" статевої приналежності.

Хочете отримувати головні матеріали в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram!