Чому зменшується населення Болгарії?

Болгарія випереджає весь світ за темпами зменшення чисельності населення. Після 1990-х країна вже втратила п'яту його частину. Але як це впливає на тих, хто тут живе?

У західній провінції Перник, віддаленій сільській місцевості Болгарії, я зробила дивовижне відкриття.

Не традиційний гаптований вовняний жилет робить незвичайною людиною Стояна Євтімова, а той факт, що у свої тридцять із гаком років цей чоловік досі живе в селі.

"Усі мої друзі дитинства давно виїхали звідси", — розповідає він.

Як і більшість молодих болгар, його друзі переїхали до великих і маленьких міст у пошуках роботи.

Стоян вважає себе щасливчиком — адже в гірському селі Пештера у нього є робота. Він очолює гурт, що виконує народні пісні, і, намагаючись відродити традиційну весільну музику й саме село, організовує щорічний музичний фестиваль.

Попри це, він вважає життя в селі неможливим.

"Тут немає з ким створити сім'ю. Ані тут, ані в навколишніх селах. Тому що молодих людей просто не залишилося. Зустріти когось можна тільки в місті".

"Виїжджати з села буде важко й сумно, але рано чи пізно доведеться", — нарікає чоловік.

Уже протягом кількох десятиліть болгарський народ залишає села.

Після Другої світової війни комуністи прийшли до влади та запровадили колективне господарство, і багато сільськогосподарських робітників подалися на промислові виробництва.

З крахом комунізму в 1989 році та розвалом колгоспів тенденція втікати з села й переїжджати до міста тільки зміцніла.

Втім, на цьому люди не зупиняються: вони продовжують роботу за кордоном.

1989 року Болгарію населяло близько дев'яти мільйонів людей. А тепер їх трохи більше семи мільйонів. За прогнозами, до 2050 року чисельність населення скоротиться до 5,5 мільйона. І вже наприкінці цього століття населення у країні буде наполовину меншим, ніж зараз.

Такий масовий від'їзд негативно впливає на чисельність населення ще і тому, що з країни виїхало багато молоді - частково через це рівень народжуваності впав.

Стефка, обидва сини якої переїхали до міста, пригадує: востаннє дитина народжувалася в селі десять років тому. Ця дівчинка та її мати тепер живуть на Кіпрі.

Основним покупцям Стефки уже за 60. Полиці в її магазині напівпорожні, бідкається вона, адже покупців мало. Жінку непокоїть, що рано чи пізно крамницю доведеться закрити.

Вище в горах сільські магазини вже позакривалися, як і школи та автобусні станції.

"У цьому селі колись було шістсот людей, — каже 70-річний Боян, який живе у Калотінсі. — А тепер нас 13. Дехто вже на цвинтарі, інші — у місті".

Станка Петрова (для знайомих — бабця Станка) сидить під деревом у селі Сміров Дол на повороті гірської дороги, і терпляче очікує на магазин на колесах, який обслуговує цю місцевість.

"У цьому селі я народилася. Пам'ятаю часи, коли тут було повно людей. Життя було таким веселим і цікавим. Молодь, літні люди", — вона показує рукою на те місце, де люди збиралися на народні гуляння.

"Але в селі вже нікого не залишилося, тому більше такого і не буде", — каже вона.

І додає: "У хатах на вулиці, де я народилася, колись жило багато людей. А тепер залишилась тільки я".

Чи не самотньо їй? "Авжеж, самотньо. Це дуже важко", — зі сльозами на очах відповідає бабуся.

У Калотінсі та навколишніх селах люди купують харчі у мобільній крамниці, яка приїздить сюди тричі на тиждень.

Магазин на колесах організувало подружжя підприємців середнього віку — Атанас Борисов та його дружина Лілі.

У фургоні без розпізнавальних знаків є майже все: від хліба та йогуртів до цигарок і пива. Навіть ліки. За 10 років вони ще жодного разу не підвели покупців, навіть попри те, що гірські дороги взимку замітає снігом.

"Людей залишилося дуже мало, ми з ними підтримуємо дружні стосунки. Тому намагаємося допомогти, чим можемо", — пояснює Лілі.

Люди, яких вони забезпечують усім необхідним, тягнуться до них — це очевидно. Проте, як каже Лілі, кількість покупців скорочується, і прибутки зменшуються. У плані бізнесу та особистих взаємин їхній фургон-крамничка перебуває на передовій боротьби зі скороченням сільського населення Болгарії.

"Коли хтось не з'являється на звичному місці у звичний час, ми починаємо непокоїтися, — зізнається Лілі, — особливо взимку".

"Був навіть випадок, коли ми знайшли людину мертвою".

Уряд Болгарії запропонував низку заходів, спрямованих на боротьбу зі зменшенням чисельності населення. Щоб сприяти народжуваності, влада надає фінансову допомогу при лікуванні безпліддя, для догляду за дитиною, а також пропонує кредити на житло.

Це також заохочує етнічних болгар, які живуть за кордоном, повертатися в країну. Проте на інших ці пільги не розповсюджуються.

"Болгарії не потрібні неосвічені біженці", — заявив віце-прем'єр міністр Валері Сімеонов, лідер "Об'єднаних патріотів", антиміграційної складової коаліційного уряду.

Але так само болгарське суспільство не прийме освічених і кваліфікованих мігрантів, переконаний пан Сімеонов.

"Це люди з інших культур, регіонів, у них навіть буденні звички геть інакші, — пояснює політик. — Дякувати Богу, Болгарія поки що — одна з найбільш захищених від напливу мігрантів країн Європи".

Пан Сімеонов має на увазі паркан з колючого дроту, який Болгарія будує вздовж 260-кілометрового кордону з Туреччиною. Ця стіна має зупиняти мігрантів, охочих потрапити до країни.

За даними Єврокомісії, з 2015-го по липень 2017-го років Болгарія прийняла лише 50 мігрантів, які прибули до Європи з Північної Африки та Близького Сходу.

Очевидно, що уряд Болгарії не розглядає імміграцію як один з можливих способів розв'язати проблему зменшення чисельності населення.

Попри те, що уряд фонтанує ідеями, як влаштувати в Болгарії бебі-бум, люди в селах вважають, що політики багато говорять, але нічого не роблять.

Перед від'їздом з гір я знову зустріла Бояна, селянина з Калотінсі, де раніше проживало 600 людей, а залишилось 13.

"Про нас усі забули, — скаржиться він. — Геть усі — і можновладці, і Господь Бог".

"Політики для нас нічого не роблять. Вони піклуються передусім про свої шкурні інтереси. Їм начхати на простий народ — особливо на стариків у селах. Та їм і на молодь начхати, бо наша молодь уже за кордоном".

"Політикам байдуже, тому Болгарія вимирає", — підсумував селянин.