Довга дорога до Криму: додому за 20 годин

Субота, 27 грудня, восьма вечора, Київський вокзал. Перший день заборони на залізничне сполучення між материковою частиною України та Кримом. Незважаючи на повідомлення про масову здачу квитків, вагони поїзда №12, який тепер замість звичного Сімферополя прямує до станції Новоолексіївка Херсонської області, заповнені.

Обстановка напружена: попутники обговорюють, як в умовах фактичної транспортної блокади дістатися до українського пункту пропуску "Чонгар", а потім і далі на півострів.

Багато хто вирішує діяти спільно, що виявляється вельми доречним, коли поїзд вранці прибуває до Новоолексіївки. Заспаних пасажирів вже вітають місцеві таксисти. В умовах зимового безробіття для них настає справжній Клондайк: ціни на проїзд до адміністративного кордону з Кримом починаються від 300 гривень. Люди вирішують кооперуватися.

Місцевий мешканець Шевкет, якому в цей день доведеться не раз їздити за маршрутом Новоолексіївка-Чонгар, каже: "Таких натовпів пасажирів я не бачив навіть у пік літнього сезону".

У будівлі вокзалу картина теж незвична для тихої Новоолексіївки. Люди, які прибули вранці з Криму і чекають своїх поїздів на материк, шукають хоч якусь інформацію.

Одна з пасажирок скаржиться, що простояла на кордоні вісім годин. Ближче до ночі у неї поїзд на Харків; сподіваючись виїхати раніше, жінка запитує про квитки на інші потяги, але і тут невдача. "А є у вас приміщення, де можна було б розміститися до вечора?", - з надією питає пасажирка, але і тут отримує негативну відповідь.

Невеликий зал очікування зовсім не пристосований для такої кількості людей. На дерев'яних лавах - десятки людей з Криму, які очікують своїх вечірніх рейсів у Харків, Київ чи Дніпропетровськ.

Саме на очікування доводиться витрачати більшу частину часу поїздки і бажаючим потрапити до Криму. До сьомої вечора на під'їзді до Чонгару вишиковується черга з легковиків. Поруч - фури, що везуть на півострів товари. Черга з них розтягується на кілька кілометрів.

Водії відзначають: машин у цей раз незрівнянно більше, ніж у будь-який з інших - "доблокадних" - днів. Швидкість роботи прикордонників та митників теж знизилася – в основному через те, що крім машин їм тепер доводиться реєструвати і пішоходів: більшість пасажирів залізниці переходять кордон пішки.

Причому, після паспортного контролю на українській стороні випробування для них тільки починаються: щоб дістатися до російського транспортного переходу "Джанкой", пасажирам доводиться йти близько чотирьох кілометрів пішки з багажем на морозному вітрі вздовж траси між двома прикордонними пунктами.

При цьому треба постаратися не потрапити під колеса машин, що повільно просуваються уперед. Серед таких пішоходів - і маленькі діти, і літні люди.

Автомобілістів ж, що застрягли в черзі на довгі години, виручають дві автозаправки прямо перед українським постом - без повного баку в черзі робити нічого. Там же можна випити кави і запастися їжею, хоча асортимент продуктів мізерний - чіпси, печиво та горішки. "Решту розкупили. Не встигаємо підвозити продукти", - пояснює продавець, вказуючи на порожні полиці.

Важливий плюс - наявність на заправках з українського боку цивілізованих туалетів. У чотирикілометровій зоні між двома пунктами їх просто немає. До "послуг" застряглих у черзі автомобілістів і їхніх пасажирів - узбіччя, що переходять у невисокі, але круті береги озера Сиваш. Ні дерев, ні кущів на цій ділянці немає. Сильний вітер, який дме тут майже завжди, пронизує наскрізь.

Увечері 28 грудня на проходження українського прикордонного переходу на авто водії втрачають до семи-восьми годин. Часом ніякого руху немає годинами - втомлені донезмоги водії за цей час намагаються хоч якось поспати.

Вночі, після п'яти годин очікування, саме на цій ділянці, на мосту, який розділяє тепер Херсонську область і Крим, починають кипіти неабиякі пристрасті. Будь-яка спроба пролізти без черги отримує агресивну реакцію водіїв, які звіріють від нерухомого стояння - часом вони перекривають своїми ж автомобілями шлях "нахабам", які намагаються проскочити по вільній зустрічній смузі.

Ближче до другої години ночі у вікна сусідніх авто стукає чоловік - просить валідол. Люди нервують не тільки через довге очікування, а й через бензин, який стрімко закінчується. Водії не вимикають двигуни, щоб зігрітися: за вікном мороз.

Сімферопольцю Олександру, родичі якого живуть у Новоолексіївці, кордон доводиться перетинати вже вчетверте. Накладки в організації транспортного переходу з російського боку він пояснює переміщенням пункту на адміністративний кордон Криму: його пересунули всього за кілька днів до введення транспортної блокади. "Їхній пропускний пункт зовсім ще не облаштований. Після його перенесення все треба починати з чистого аркуша. Саме його географічне розташування не дозволяє швидко пропускати машини і людей - місце перед ним дуже вузьке, і з обох сторін Сиваш", - каже пасажир.

Вранці, коли час простою без найменшого руху досягає вже п'яти годин, водії вирішують брати ініціативу у власні руки. Близько 50 людей - в основному, чоловіків - вирушають на бесіду з російськими прикордонниками. Незважаючи на нервозність обстановки і підвищений тон втомлених співрозмовників, російський офіцер реагує спокійно, обіцяє зв'язатися з начальством і вирішити "тимчасові труднощі", які він пояснює саме скасуванням поїздів. "Я тут для того, щоб не було хаосу", - говорить він.

У натовпі лунають радикальні заклики обмежити прохід пішоходів, бо де-юре пункт пропуску призначений тільки для автомобілів. "Гарячі голови" остуджують інші водії: "Ми-то хоч сидимо в теплих машинах на м'яких сидіннях, а люди йдуть пішки по морозу і вітру!"

Через деякий час ситуація дійсно змінюється - машини починають рухатися, хоч і повільно, але все ж більш-менш ритмічно.

До обіду, однак, навантаження на прикордонників та митників знову зростає: на російський пункт пропуску "Джанкой" натовпами валять пасажири, які прибули на ранкових поїздах в Новоолексіївку.

На очікування вже в безпосередній близькості від російського пункту йде ще кілька годин. Проходження самої процедури - перевірка техпаспорту машини, паспортний контроль водія і пасажирів та огляд авто - займає до 40 хвилин, за часом стільки ж, скільки і на українському пункті.

Для щасливців, які нарешті проходять усі формальності, попереду - територія Криму, траса на Джанкой і довгоочікувані ознаки цивілізації.

Перші дні транспортної блокади півострова обернулися для автомобілістів двадцятьма та більше годинами, втраченими в нескінченному очікуванні в'їзду в Крим напередодні новорічних свят.

Такою довгою дорога до Криму ще не була.