Рік після хімічної атаки у Сирії: надія зникає

Було 2:30 спекотної літньої ночі у Дамаску.

У звуках ударів ракет не було нічого нового. Принаймні, шість з них вибухнули, одна за іншою, у північно-східних районах Замалка та Ейн Тарма.

Неподалік, Маджид, 26-річний громадський активіст у Доумі, намагався трохи поспати, коли почув крики про допомогу.

Студент юридичного факультету регулярно звітував про інциденти до Центру Документації Порушень (ЦДП) - організації, яка відстежує десятки тисяч смертей і зникнень у Сирії.

Але Маджид не був готовий до того, що він побачив 21 серпня 2013 у східній Гуті, сільськогосподарському поясі навколо сирійської столиці.

Хаос

"Всюди панував хаос. Люди бігали з одного місця в інше і кричали: "Газ! Газ! Вони застосували газ!", - згадує він.

"У той момент ніхто не зрозумів, що відбувається. Люди зробили те, що вони зазвичай роблять, коли відбувається атака. Вони спустилися до підвалів, жінки і діти у першу чергу. Вони шукали притулок у найнебезпечнішому місці під час хімічної атаки. Газ концентрується у нижніх областях, і саме там померла найбільша кількість людей", - додав Маджид.

Інспектори з хімічної зброї ООН підтвердили, що ракети, які приземлилися у районах Замалка, Ейн Тарма і західній околиці Муадхамія, містили зарин.

Вплив цього нервово-паралітичного газу, який є важчим за повітря, може привести до смерті через асфіксію буквально за декілька хвилин.

За межею розуміння

Маджид оббіг східну Гуту - від Ірбіна до Замалки та Хаммурії, заглядаючи до польових госпіталів та мечетей, аби порахувати мертвих і зробити фотографії як доказ.

До тієї ночі найбільша кількість мертвих, яку від задокументував після однієї атаки, становила 27. Але те, що він побачив цього разу, було, за словами юнака, за межею розуміння.

"В одному приміщенні у польовому госпіталі на підлозі лежали 600 тіл. Дитина за дитиною, хлопчики і дівчатка, у яких були відкриті очі та біла рідина витікала з носа і рота", - пригадує Маджид.

Жахливі фотографії, розміщені активістами впродовж кількох годин після нападу, показували мертвих дітей, жінок і чоловіків. Кожного пізніше загорнули у білий саван і пронумерували. У багатьох випадках вони не були ідентифіковані.

Маджид хотів зробити ширококутне фото сцени у польовому госпіталі, думаючи, що він зможе показати усі тіла в одному кадрі. Але скільки б від не відходив назад, вони не вміщалися.

"Люди приходять у польові госпіталі і змушені ходити поміж тілами, шукаючи членів своїх сімей", - розповів він про побачене.

Одна сцена особливо запам'яталася, каже Маджид: батько приїхав шукати своїх дітей, а після того, як знайшов тіло восьмирічної доньки, він взяв її на руки і заплакав.

"Тримаючи її на руках, він продовжував шукати, і незабаром виявив свою молодшу дочку, - говорить Маджид. - Але він не витримав, коли знайшов третю дочку теж мертвою. Він випустив усі три тіла на землю та повалився сам".

"Ганьба для світу"

Важко було визначити точну кількість загиблих від нападів у зв'язку з хаосом через велику кількість жертв і відсутність будь-яких великих лікарень у постраждалих районах.

Багато випадків не задокументували, оскільки жертв ховали у масових похованнях, не рахуючи.

Тим не менш, за деякими оцінками тоді загинули від 350 до 1500 людей. У деяких районах ніхто не залишився серед живих. В інших гинули цілі сім'ї.

Навіть медики, які кинулися на допомогу постраждалим, помирали після вдихання зарину, який ще залишався у повітрі.

Президент США Барак Обама згодом звинуватив уряд президента Сирії Башара Асада у перетині "червоної лінії", тобто у використанні хімічної зброї проти свого народу.

Пан Обама був готовий завдати каральних ударів з повітря проти сил Асада, коли Росія виступила з пропозицією, яка дозволила цього запобігти.

Внаслідок угоди, яку підтримала ООН, пан Асад передав арсенал сирійської хімічної зброї, але це також дозволило його прихильникам продовжувати використовувати конвенційне озброєння проти повстанців і мирних жителів, що розлютило багатьох сирійців.

"Люди сподівалися, що Захід, нарешті, прийшов, щоб врятувати їх, - говорить Маджид. - Але замість цього вони дали Асаду зелене світло, щоб убити ще більше людей, використовуючи інші види зброї".

"Це ганьба для світу, що він був свідком такої різанини і залишався спокійним. Ми, здається, нікого не обходимо. Ці балачки про права людини і демократію є лише брехнею, яку використовують Захід і ООН, коли це відповідає їхнім інтересам", - каже він.

"Усім байдуже"

Проходить ще один рік, коли у Сирії вирує війна, яка вже встигла перекинутися на сусідні держави. За свідченнями опозиційних активістів, число загиблих наразі наближається до 200 тисяч.

Надія на порятунок для багатьох сирійців зникає.

Маджид, прихильник концепції громадської непокори та противник збройного повстання, залишив Сирію.

Він продовжує свою роботу, щоб допомогти людям на батьківщині, але побоюється, що все буде тільки гірше.

"Світ підвів сирійський народ", - каже він.

"Після хімічної атаки я бачив багатьох чоловіків, які перетворилися на екстремістів. Розчарування, викликане бездіяльністю Заходу, створило родючий ґрунт для поповнення лав екстремістських груп, які казали тим, хто втратив своїх рідних і близьких, що вони були їхньою єдиною надією. Люди хочуть знайти вихід з насильства, яке приніс їм Асад", - пояснює активіст.

Багато сирійці відчувають те саме.

"Усім байдуже до нас" - це скарга, яку тут можна часто почути, як і "вони навіть перестали рахувати кількість мертвих або біженців".

Готовність США завдати повітряних ударів по бойовиках "Ісламської держави" у сусідньому Іраку, аби захистити членів релігійної меншини єзидів, викликало ще більше розчарування серед тих, хто колись вийшов на вулиці з вимогою свободи, а тепер змушені зносити звірства і сил Асада, і "Ісламської держави".