Перші леді світу: "невидима" дружина Путіна та східні красуні

Заява про розлучення Володимира Путіна з його дружиною Людмилою з’явилася після тривалих спекуляцій у російських ЗМІ на тему практично повної "невидимості" пані Путіної.

Людмила Путіна довго уникала уваги громадськості, і в останні кілька років виходила в світ дедалі рідше. До спільної появи Путіних із заявою про розлучення востаннє її на публіці бачили у травні 2012 року на інавгурації чоловіка після перемоги на президентських виборах.

"Невидимість" перших леді вважалася нормою за часів СРСР, коли радянські керівники намагалися тримати своїх дружин та родини подалі від уваги громадськості.

Першою, хто зламав цю тривалу традицію, стала Раїса Горбачова. Поки її чоловік ламав стереотипи радянської політики, бездоганно вдягнена, ерудована та комунікабельна Раїса змінювала загальне уявлення про те, як має виглядати та поводитись перша леді СРСР.

Пані Горбачова швидко стала улюбленицею західних медіа, проте на батьківщині далеко не всі нею захоплювалися – передусім через ті ж якості, що здобули Раїсі популярність за кордоном. У свідомості людей імідж цієї першої леді різко контрастував з жорсткими реаліями комуністичної держави, в якій вже намітилися тріщини.

Наїна Єльцина, дружина першого пострадянського президента Росії Бориса Єльцина, була менш яскравою за свою попередницю та все ж відігравала певну роль та мала суспільний вплив.

Але на світанку путінської ери в російській політиці до слов’янських країн, здається, знову повернулися часи сором’язливих президентських дружин, які ніяковіють перед камерами та уникають зайвої уваги ЗМІ.

Непомітність Людмили Путіної разюче контрастувала з міжнародною значущістю її чоловіка на посаді президента Росії.

Нещодавно пані Людмила таки з’явилася на обкладинці модного журналу. Проте до цього трикратну першу леді країни бачили на публіці настільки рідко, що її поява на церемонії нагородження лауреатів премії Горького наприкінці березня 2013 року – вперше після інавгурації Володмира Путіна у 2012 році – просто таки збурила російські медіа.

А незалежний журналіст Михайло Фішман навіть наважився заявити, що суспільна присутність пані Путіної "дорівнює нулю". Він зазначив, що зазвичай лідер, який має родину, сприймається як відкрита та проста людина, але пан Путін, який є "авторитарним монархом", навпаки, прагне закріпити за собою образ відстороненого та богоподібного керівника.

Зникнення з поля зору

Якою ж виглядає ситуація з першими леді в інших пострадянських країнах?

Дружина українського президента Людмила Янукович – теж підпадає під категорію "невидимих".

Як відомо зі ЗМІ, пані Янукович уникає публічності та живе самітницею у Донецькій області, що є оплотом партії її чоловіка Віктора Януковича. Час від часу жінка з’являється на обласних заходах та майже ніколи не буває у Києві.

Людмила Янукович зникла з суспільного та медійного простору ще до обрання Віктора Януковича президентом у 2010 році.

Пані Янукович передусім запам’яталася своїм виступом на мітингу у Донецьку під час Помаранчевої революції 2004 року, коли її чоловік, тодішній прем’єр-міністр України, змагався за крісло президента.

Тоді медіа наввипередки писали про її незграбний берет та незв’язну промову, в якій пані Людмила звинуватила західні країни у тому, що вони підтримують опонентів Партії регіонів, постачаючи їм "наколоті апельсини" та американські валянки. Деякі фрази з того пам’ятного виступу пані Янукович стали крилатими – їх і досі, десять років потому, із гумором згадують співвітчизники.

Впливовий український журналіст Сергій Лещенко припускає, що зникнення Людмили Янукович з суспільного горизонту може пояснюватися саме ганебністю її тодішнього виступу.

Він додає, що концепція першої леді – запозичена з американської політики – ще не прижилася у пострадянських країнах, оскільки більшість з їхніх лідерів народилися за часів СРСР та ще й досі зберігають сформований тоді світогляд.

Перший син

Білоруський експерт Валерій Карбалевич каже, що радянська традиція "ховати дружин лідерів подалі від публіки" глибоко вкорінилася у суспільній свідомості.

У Білорусі, де зберігається авторитарний радянський стиль керування державою, першої леді немає. Натомість в останні роки президент країни Олександр Лукашенко з’являється на офіційних заходах у супроводі свого молодшого сина Миколи.

Хлопчик супроводжував батька під час інавгурації та їздить із ним у закордонні подорожі. Зокрема, востаннє батько та син Лукашенки разом їздили до Венесуели – віддати шану спочилому лідеру країни Уго Чавесу.

Світловолосий та завжди охайно вдягнений Микола є майже постійним мовчазним супутником білоруського лідера та виконує роль, яка зазвичай відводиться першій леді країни.

Хоча за твердженням опозиційних веб-сайтів останнім часом пана Лукашенка дедалі частіше можна побачити в компанії молодих привабливих жінок.

Східний парадокс

У той же час перші леді країн Центральної Азії, регіону, що історично вважається патріархальним та консервативним, відіграють значно помітнішу роль у суспільному житті країни.

Взяти хоча б Узбекистан. Частіше за першу леді цієї країни Тетяну Карімову у тутешніх ЗМІ фігурує хіба що її старша донька Гульнара, яка здобула собі репутацію світської левиці. Пані Тетяна ж своєю чергою частіше бере участь у всіляких благодійних проектах та супроводжує свого чоловіка Іслама Карімова на офіційних заходах та у поїздках.

Президент Карімов тримає країну залізною хваткою, придушуючи будь-які прояви непокори, і суспільна та медійна увага до його родини лише наголошує на силі клану Карімових.

Згідно з офіційною біографією перша леді сусіднього Казахстану Сара Назарбаєва протягом багатьох років займається координацією благодійних проектів та є авторкою шести книжок.

Проте титул найяскравішої та найвпливовішої першої леді серед східних країн, як виглядає, дістався дружині азербайджанського президента та надзвичайній модниці Мехрібан Алієвій. Завдяки своїй активній суспільній діяльності, зокрема участі у численних культурних та благодійних проектах, пані Алієва у певному сенсі затьмарила свого чоловіка Ільхама Алієва.

Імідж президентської родини у цій країні ретельно оберігається та відпрацьовується. Водночас правозахисні групи звинувачують керівництво у придушенні демократії та ув’язненні дисидентів. Окрім того в Азербайджані гостро стоїть проблема корупції, про що свідчить низькі показники країни у рейтингу корумпованості країн Transparency International.

Пані Алієва має медичну освіту, проте сьогодні вона належить до керівної верхівки партії "Новий Азербайджан". Кілька років тому у ЗМІ точилися розмови про те, що вона навіть може стати наступницею свого чоловіка у 2013 році, та сьогодні ці розмови вщухли.

На відміну від західних медіа, сайт Wikileaks зображує першу леді Азербайджану менш привабливо. Та з огляду на те, що ЗМІ у її країні жорстко підконтрольні державі, пані Алієва може насолоджуватися своїм насиченим світським життям, хоч би які дискусії довкола неї не точилися.