Точка зору: у чому секрет успішного шлюбу?

Як прожити щасливе подружнє життя? Ніхто не знає, стверджує Адам Ґопнік, але люди все одно шукають відповіді.

Кожен, хто розповідає про правила успішного шлюбу, нічого про це не тямить.

Це універсальна істина: люди, які пишуть книги про секс, самі не є сексапільними; моралісти, які нарікають на зникнення ввічливості, роблять це з піною коло рота; а автори посібників про те, як збудувати міцний шлюб, одружені вже втретє.

Тим не менш (ви ж знали, що буде оце "тим не менш"), у мене є… не правила, а певні спостереження, набуті за багато років подружнього життя (я обіцяв не казати, за скільки саме, але хай вам буде підказкою ім’я "Джиммі Картер").

Формула успішного шлюбу прийшла до мене випадково, коли я думав зовсім про інше. Це хороший знак, бо таке мислення зазвичай продуктивніше, ніж логічні викладки.

У ході роботи над однією книгою я міркував про шлюб Чарльза Дарвіна й Емми Веджвуд, його двоюрідної сестри.

У 1838 році, коли Дарвін вперше думав про одруження, він написав фантастичні замітки, присвячені цій темі – такий собі науковоподібний перелік плюсів і мінусів шлюбу.

У рубрику "проти" він помістив "витрати й турботи, які приносять діти", а також дивне твердження, що одружений чоловік ніколи не зможе "піднятися в небо на повітряній кулі".

На користь шлюбу вчений зарахував наявність "друга і компаньйона в старості" і, врешті-решт, те, що дружина – це "все-таки краще, аніж собака".

Сам Дарвін мав щось близьке до ідеального шлюбу. Коли у 1882 році учений, який змінив світ і знав про це, лежав на смертному одрі, останніми його словами були: "Любове, моя дорогоцінна любове".

То в чому секрет?

На мою думку, формулою щасливого шлюбу від Дарвіна й до наших днів є секс, сміх і відданість.

Секс у Дарвінів, без сумніву, був: 10 дітей за 17 років свідчать про дещо. Сміх також був. Емма любила дражнити Чарльза через його любов до теорій, яка проявилася вже в юності.

"Після нашого шлюбу, – писала вона йому незадовго до весілля, – ти почнеш створювати про мене теорії, і якщо я буду сердита або роздратована, ти подумаєш тільки: "Що це доводить?", що буде вельми філософською реакцією".

А відданість? Емма, хоч і була християнкою, підтримувала Чарльза в усіх еволюціоністських війнах, і зробила для нього річ, на яку здатна тільки вірна дружина: сказала, що чоловіка немає вдома, коли до нього прийшли німецькі журналісти.

Отже, шлюби складаються з сексу, сміху і відданості – але ці три складові повинні перебувати в постійному русі: коли одна на якийсь час спадає, інші повинні зростати.

Щодо сексу, здається, все й так зрозуміло. Додам лише: якось я сказав нашим дітям, що якби моя дружина була на десять сантиметрів вищою, вона була би не з моєї ліги – тобто занадто гарна для мене. Дружина відповіла – дослівно – що вона і так не з моєї ліги, і якби вона була на десять сантиметрів вищою, ми би грали в різні види спорту.

Так само і сміх не потребує пояснень. Найбільша радість в житті – це виявити, що одні і ті самі абсурдні моменти життя здаються абсурдним вам обом. В цей момент театр флірту переростає в обійми за лаштунками: ми разом і завжди будемо в змові.

Проблема в тому, що поле для шлюбу – похиле, і з часом він неодмінно сповзає вниз – до відданості.

Всі ми це бачили: пари, які десятиліттями сплять окремо і не сміються разом з дев’яностих, але тримаються й далі на голій відданості.

Їх пов’язує лише звичка, і часто таке життя нагадує п’єсу Семюела Беккета, у якій чоловік і дружина, що живуть у сміттєвих баках, обмінюються одними і тими самими фразами перед лицем повної безнадійності. Відданість може зцементувати шлюб, але не щасливо і не надовго.

І тому люди знову і знову намагаються повернутися від відданості до сексу і роздмухати стару пристрасть.

Звідси усі ці готельні кімнати, які знімаються на День святого Валентина, і решта патетичних способів розпалити вогонь, який згас десятиліття тому.

Усе це намарне. Власне, спроби пожвавити еротичне життя спричиняють більше розлучень, ніж гіркота буднів.

Коли ваші друзі беруть квити на карибський курорт, ви вже знаєте, що це - кінець. "Ми перепробували усе, навіть Венецію", – каже ваш друг, а ви співчутливо зітхаєте. Повернутися від відданості до сексу за один стрибок неможливо.

Тому що тричленна формула сексу, сміху і відданості означає, що перейти від одного її кінця до іншого можна лише через середину. Це як з вагоном-рестораном у поїзді: потрапити туди можна лише через інші вагони.

Отже, справжня проблема шлюбу – це те, що з часом починають розходитися ваші уявлення про смішне.

Кожна притомна людина знає, що три найсмішніші фільми в історії людства – це "Монті Пайтон і Святий Грааль", "Це – Spinal Tap" і щось із трилогії "Голий пістолет". Це знає мій син. Це знаю я. Це знають всі.

Але моя дружина, наприклад, вважає смішними "Енні Холл" та "Великого Лебовські".

Це, без сумніву, дуже хороші фільми. Чудові. Але не смішні.

Моя дружина, як і багато хто, думає, що смішні фільми стають кращими, коли несуть якесь повідомлення, пафос і смисл. Для неї смішне має бути смішним-плюс-ще-щось, а не просто смішним-смішним.

На щастя, хоча з роками розходяться наші глобальні уявлення про смішне, у дрібніших питаннях все-таки можна досягти згоди.

І таким чином геніальний скетч Пітера Кука і Дадлі Мура 1960 року, у якому вони хваляться, як виганяли зі своїх ліжок кінозірок, стає чудовим пре-афродизіаком. Момент, коли ви починаєте знову сміятися разом, означає, що шлюб ще можна врятувати.

Так само, як Дарвін звів таємницю життя до простої боротьби за існування, щасливі шлюби можна звести до можливості сміятися вдвох, коли Піт розказує, як відганяв Бетті Ґрейбл мітлою.

Хай вас запалює пристрасть, освітлює сміх і підтримує відданість, а якщо засмоктала рутина – повертайтесь до пристрасті через сміх.

Для мене ця формула працювала, і я постійно розповідав про неї друзям, що чомусь викликало посмішку на обличчі моєї чарівної дружини.

Але нещодавно я усвідомив, що ця ідея має суттєву ваду. А саме: я недооцінив причину, з якої відданість має таку притягальну силу.

Я описував подружню відданість як якийсь нейтральний пасивний стан – стан спокою, своєрідний фінал дороги життя.

А потім, всупереч своєму бажанню і нашій приватній версії шлюбних обіцянок, ми завели собаку. І це змінило мій погляд на шлюб.

Собаку просила дочка. "Витрати й турботи, які приносять діти", аякже. Баттерскотч, маленька гаванська болонка, навчила нас багатьох речей, але насамперед ­– того, якої енергії й жвавості вимагає відданість.

Врешті-решт, для собак, особливо стерилізованих міських собак, позбавлених статевого життя, відданість є головною емоцією. Вони годинами чекають приходу когось із членів родини, а потім терпляче сидять поруч з ними, поки ті займаються своїми справами.

Відданість – суть собаки. Стара жартівлива кличка Фідо – це найточніше з усіх собачих імен. Воно означає – я вірний. Я відданий. Я завжди поруч.

Собаки нагадуються нам про те, що відданість – це стрибуча, піниста емоція. Відданість стрибає й гавкає від радості, коли ви повертаєтеся додому, і засинає поруч із вами. Вірність – це наймолодше наше почуття.

Але повернуся до своєї дружини. Останні кілька років вона скаржиться, що я ще не присвятив їй жодної книги. Я завжди відповідав, що не знаю, як висловити свої почуття.

Але тепер знаю.

"Марті, – напишу я на першій сторінці нової книги. – Яка все-таки краща за собаку".

Вона зрозуміє глибину дорогоцінної любові в тривалому шлюбі, яку описують ці Дарвінові слова.